Едвард Тіч (або Таче), також відомий як пірат Чорна Борода, служив архетипом кровожерливих шахраїв, які колись бродили в прибережних водах Карибського басейну та Атлантики.
Тільки за останні кілька років генеалоги, історики та археологи завдяки наполегливій праці та удачі знайшли дивовижні підказки, які розкривають людину, що стоїть за легендою, яку допоміг породити сам Чорна Борода. За його часів купці злякано шепотіли його ім’я. Поширювалися повідомлення про великого чоловіка з «лютими та дикими» очима, який тримав на кобурі на грудях дужку з трьох пістолетів і високу хутряну шапку на голові. Від запалених сірників диміла його розкішна борода, «як страшний метеор».
Цей пірат, згідно з британським звітом, написаним через півдюжини років після його смерті, «налякав Америку більше, ніж будь-яка комета, яка з’являлася там». Але Чорна Борода раптово зник, коли британська військово-морська експедиція, яку особисто фінансував губернатор Вірджинії Олександр Спотсвуд, підстерегла його та більшість його людей у кривавій битві біля острова Окракок 22 листопада 1718 року. Голова Чорної Бороди застрягла на стовпі біля Хемптона, штат Вірджинія, як попередження іншим порушникам закону.
Однак страхітливий пірат ніколи не лякав голлівудських продюсерів. Чорна борода здобула нову популярність у середині 20 століття, коли став популярним фільм 1952 року. Пішло півдюжини фільмів, присвячених його подвигам, і він став квінтесенцією кінематографічного пірата. У 2006 році він зібрав власний міні-серіал, в якому докладно розповідається про пошуки скарбу капітана Кідда. Він навіть зустрічався з Джеком Горобцем у фільмі «Пірати Карибського моря: На дивних берегах» 2011 року. Ці уявлення ще більше прикрасили легенду, яка давно перекреслила історичну правду. «Справжня історія Чорної Бороди залишалася нерозказаною протягом століть», — каже Бейлус Брукс, морський історик і генеалог із Флориди.
Навіть найпростіші біографічні подробиці про Чорну Бороду викликали гарячі суперечки. Ніхто не знає ні року його народження, ні навіть місце народження; деякі претендують на Брістоль у західній Англії; інші вказують на Ямайку. Треті наполягають, що він був із Північної Кароліни чи Філадельфії. Його молодість була повною таємницею. Але мало хто намагався відстежити генеалогічне дерево Чорної Бороди.
**********
Одного лінивого літнього ранку 2014 року Брукс задумався, чи є на Ямайці, одному з місць, які, як кажуть, пірат вважав своїм домом, записи про Тічі чи Течі. Тоді він почав своє дослідження. «Я нічого не очікував, але отримав удар», — каже він. Це був запис про хрещення Кокса Теха, сина Едварда та Лукреції Тіч (Таче та Тіч були поширеними варіантами Тіча), у ямайському поселенні Спаніш-Таун у 1700 році. Брукс знав, що англієць, який відвідав Ямайку в 1739 році, згадав про зустріч з членами сім'ї Чорної Бороди, які проживали в Спаніш-Тауні, а його мати, як кажуть, на той час ще була жива. "Моє життя змінилося", - сказав Брукс. Відтоді він був на паперовому сліді сімейного дерева пірата. За допомогою ямайської дослідниці Дайанн Голдінг Френксон він виявив, що Едвард Тейч, якого Брукс вважає батьком Чорної Бороди, був капітаном і високопоставленою людиною, яка двічі одружувалася.
Однак справжнім скарбом, який знайшов Брукс, був пожовклий документ 1706 року на полиці в парафіяльному архіві, автором був син Едварда Теха, який носив таке ж ім’я. У цьому акті Тейш передає маєток свого покійного батька своїй мачусі, Лукреції, за «любов і прихильність, які я відчуваю до моїх брата і сестри Томаса і Рейчел Тіх» — його зведених братів і сестер.
Якщо Брукс правий, тоді Чорна Борода приєднався до Королівського флоту і великодушно передав маєток свого батька, який він як старший син успадкував за законом, своїй ямайській родині. Перевіряючи віндзорські бортові журнали, він виявив Едварда Теха, який прибув до Англії на барбадоському торговому кораблі. 12 квітня 1706 року молодий чоловік приєднався до екіпажу, коли корабель стояв на якорі біля англійського острова Вайт поблизу Портсмута.
За словами Брукса, родина Чорної Бороди покинула Брістоль, коли пірат був ще молодим, щоб шукати щастя на багатому острові Ямайка, де цукор був відомий як біле золото. Вони володіли поневоленими африканцями і, здається, мали високий соціальний статус. Незрозуміло, чому молодий Едвард, якому, ймовірно, було близько 20 років, пішов з дому, щоб приєднатися до торговельного корабля, а потім до Королівського флоту, але, можливо, це був природний крок, щоб досягти просування, а також морського досвіду.
Цей історичний Чорна Борода сильно відрізняється від несамовитого маніяка чи міфічної фігури Робін Гуда.
***********
Інші історики нещодавно відзначили, що, незважаючи на жахливу репутацію Чорної Бороди, немає жодних доказів того, що він будь-коли вбивав когось до своєї останньої битви при Окракоку, поблизу мису Гаттерас, коли він боровся за своє життя. «Ймовірно, він створив цей вбивчий образ», — каже Чарльз Юен, археолог з Університету Східної Кароліни. «Налякати людей було кращим варіантом, ніж пошкодити те, що ви намагаєтеся вкрасти».
Брукс визнає, що не може остаточно довести, що його Тейш — це наша Чорна Борода, але інші вчені вважають справу Брукса переконливою. «Це має сенс і здається достовірним», — каже Юен. Деякі більш обережні. «Є певна достовірність, — додає історик Ангус Констам, — але вона ще не пов’язана».
Що привернуло Чорну Бороду до піратства через десять років після приєднання до Королівського флоту, однак, не є предметом суперечок. У 1715 році флот іспанських кораблів вирушив з Гавани, Куба, до Іспанії, наповнений скарбами, включаючи величезну кількість срібла. Ранній ураган розбив кораблі на атлантичному узбережжі Флориди, втопивши більше тисячі моряків. Англійські пірати, капери та інші — особливо ямайці — спустилися в цей район, щоб пограбувати судна, викликавши те, що історик Трентського університету Арне Бялушевський називає «золотою лихоманкою».
Чорна борода вперше з'являється в записах як пірат саме в цей момент.
Його кар'єра, як і багатьох його колег, була недовгою; протягом двох років він помер. «Люди мають романтичне уявлення про піратство, але це не був затишний спосіб життя», — каже Кімберлі Кеньйон, керівник розкопок « Помсти королеви Анни» , який сів на мілину біля Бофорта, штат Північна Кароліна, і був покинутий незадовго до смерті Чорної Бороди.
Команда Кеньйона витягла на поверхню понад 400 000 артефактів, від двох десятків масивних гармат до фрагмента сторінки з подорожньої книги 1712 року. Відомо, що Чорна Борода грабувала як книги, так і товари. Можливо, пірат також любив смачну їжу, оскільки записи показують, що він тримав французького кухаря на кораблі. Археологічна група також знайшла останки дикого кабана, оленя та індика, що свідчить про те, що команда полювала на свіже м’ясо. І команда розкопала лише половину затонулого корабля — єдиного у світі піратського затонулого корабля, який підлягає науковому вивченню.
Але якщо Чорна Борода не бажав використовувати насильницькі засоби, він точно був готовий це зробити. Корабель був добре озброєний: 250 000 дробів, 400 гармат
них ядрів, десятки гранат і багато мушкетів, а також 40 англійських і шведських гармат. Однак хвороба, ймовірно, становила більшу загрозу, ніж Королівський флот, про що свідчить знайдений археологами уретральний шприц, на якому все ще були сліди ртуті, популярного на той час засобу лікування сифілісу.
Нещодавні археологічні знахідки в поєднанні з дослідженнями Брукса можуть зробити Чорну Бороду «ще більш загадковою», каже Кеньон. Він більше не картонний лиходій минулого, але його особистість і мотиви досі неясні. «Він продовжує бути таким невловимим. У цієї людини так багато граней. Ось що робить його захоплюючим.
 |
| Климчук Артемія |
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
