Від початку війни пройшло не мало часу і більшість вже зібрали тривожну валізку, можливо евакуювалися, ознайомились з правилом 2-х стін і так далі. Але якщо вам цікаво, або ви ще не знаєте що потрібно зібрати, тоді хочу поділитися з вами ілюстраціями, які знайшла на просторах twitter.
 |
| Штонда Алевтина |
Люди, що пережили жахіття війни, потребують підтримки. Навіть, якщо з усіх сил це заперечують. Проте ми ненароком можемо завдати шкоди необережними фразами, що знецінюють почуття та досвід людини.
Такі психологічні тригери зачаїлися у звичайних виразах, які ніби-то покликані підтримати.
Проста форма підтримки, яка водночас може зіграти злий жарт і призвести до знецінення почуттів співрозмовника.
Адже кожен пережив свій унікальний досвід війни. Комусь довелося пожертвувати комфортом та переїхати, а хтось втратив рідну людину, чоловіка, дитину, дружину тощо.
Для когось ця війна тривала на екрані телефону, а хтось бачив вибухи на власні очі та переживав обстріли, живучи у підвалі.
У кожного різний досвід, але у кожного він болить по своєму.
Для психіки цієї людини навіть “незначні”, у порівнянні з кимось, потрясіння є важливими. Адже це персональний досвід і його треба пережити, яким би він не був.
Тому замість того, щоб сказати, як ви розумієте людину, скажіть:
те, що ти пережив (-ла) — це жахливо.
мені дуже шкода, що тобі довелося через це пройти
Такі фрази дають людині впевненість у тому, що її почуття важливі.
Під час розмови з постраждалим (-ою) буде помилкою ігнорувати тему війни чи всіляко уникати її.
Часом мовчання може завдати навіть більшого болю, ніж слова. Для постраждалого важливо, щоб його біль визнали.
Мовчання ж залишає людину сам на сам зі своїми переживаннями, та створює відчуття, що ці почуття не важливі й нікому непотрібні.
Якщо вам важко слухати те, що людина пережила, можна просто сказати кілька слів, які покажуть співрозмовнику, що ви його підтримуєте.
Наприклад: “те, що трапилося у твоєму місті — це дуже страшно”.
Не варто давати оцінку діям людини та її відчуттям. Ви не можете знати, як краще було вчинити в тій чи іншій ситуації.
А людина діяла так, як вважала правильним на той момент, щоб врятувати своє життя і життя рідних. Ніхто не міг знати, до чого призведуть ті чи інші дії. Адже часом ризик виправданий, а часом все перетворюється на катастрофу.
У всьому винні ті, хто чинив звірства та свідомо вбивав. У жодному випадку не людина.
Тому забудьте про фрази, які починаються з “краще було б”:
краще було б відразу виїхати
краще було б не ризикувати так
А вирази на кшталт “ти повинен радіти, що живий”, взагалі знецінюють весь пережитий досвід і горе.
Людині треба час, щоб все усвідомити та до кінця пережити, прогорювати за втраченим. Тільки це дасть змогу нормально жити.
Від самого початку ніхто не міг знати, що трапиться, та скоріше за все, людина себе звинувачує та картає. Тому їй неабияк треба твоя підтримка.
Ти можеш зробити це за допомогою слів: “Ти маєш право ненавидіти тих, хто зруйнував твій дім та твоє життя”.
Люди, які пережили жахіття війни, буквально наново вчаться радіти життю та посміхатися.
Так, дійсно, кожен пережив свій унікальний досвід і в кожного власна травма. Але коли ви розмовляєте з людиною про це, то не можна переводити фокус уваги на загал або на себе.
Ще гірше порівнювати ситуацію з гіршими випадками, наприклад:
всього лише розбомбили твій дім, а в хтось втратив…
добре, що хоч твої рідні живі
радій, бо твій будинок вцілів
Якщо людина вже вирішила поділитися з вами пережитим, треба уважно її вислухати й покласти свій досвід та порівняння ситуацій якомога глибше в кишеню, бо не час мірятися втратами.
Весь досвід, який болить людині — важливий. Тому в жодному разі не варто знецінювати його тим, що у когось він гірший і хтось у цьому світі страждає більше.
Співчувати й віктимізувати, тобто робити з когось жертву, різні речі. З позиції жертви важко вибратися, є ризики підштовхнути людину до депресії.
Тому замість того, щоб підкреслювати як все погано, треба наголосити на сильних сторонах людини.
Постійно кажіть, якими якостями чи вчинками людини ви пишаєтеся. Така підтримка додасть сил рухатися далі, впоратися з болем та подбати про себе й рідних.
А головне, у кожній бесіді бути щирим зі співрозмовником й відверто прагнути його вислухати та почути. Адже в розмові можна почути тривожні дзвіночки, що людина не може самостійно впоратися з пережитим.
Або настільки звинувачує свої вчинки чи слова, що намагається самостійно покарати себе з це. Ви можете допомогти.
| Блоха Ольга |
Коли в країні йде війна, будь-яка людина починає відчувати тривогу і страх, при цьому надмірна тривожність може призвести до психічних розладів, тому необхідно уберегти себе від такого стану.
Тривога та переживання у відповідь на загрозу життю та здоров’ю — це нормальна фізіологічна реакція. Якщо людина абсолютно нічого не боїться, то це, скоріше, психічне порушення, наприклад депресія або апатія.
Інформаційна атака — є найбільш травматична в ситуації воєнної загрози. Оскільки масова паніка негативно впливає на адекватність реакцій людини, перша порада — необхідно припинити постійно шукати інформацію щодо дій агресора. Пам’ятайте, що від новин, від інформації можна постраждати більше, ніж від перебування безпосередньо в зоні терористичної атаки, війни тощо.
Друга порада — плануйте майбутнє! Не «заморожуйте», принаймні у своїй голові, ніяких планів. Всі зараз зосереджені на новинах, де які танки, бази розміщення військ і так далі. Не варто акцентувати на цьому свою увагу.
Третя порада — турбуйтеся про когось. Це насправді працює, тому знайдіть об’єкт, про який ви будете турбуватися, і рівень вашої тривожності значно знизиться.
Четверта порада — займіться активною роботою. Не сидіть на місці, не чекайте чогось, обов’язково продовжуйте жити, виконуючи прості побутові справи — це допоможе вашому тілу позбутися фізичної напруги, викликаної тривожністю.
П’ята порада — відмовтесь від вживання алкоголю. Під час сп’яніння людина досить емоційно вразлива, і рівень тривоги лише посилюється. Якщо ви вже відчуваєте тривогу, з якою не можете самостійно впоратися, краще зверніться до спеціаліста, а не до психотропних речовин.
Шоста порада — антистресова поведінка. Це насамперед сон 7-8 годин, здорове харчування та фізична активність. Такі базові речі допоможуть бути в гармонії зі своїм тілом та повернуть почуття захищеності.
Сьома порада — переживайте неприємності лише по мірі їх надходження. Не потрібно додумувати, фантазувати, перебирати в голові різні варіанти розвитку події. Такі думки точно не слугуватимуть емоційній стабільності.
Пам’ятайте, ми всі різні, але всі адаптивні. Слід правильно працювати над своїм емоційним станом в критичній ситуації, щоб жити далі і робити крок в майбутнє.
