Не гаяти час на не тих людей. Життя закоротке, щоби бути поряд з людьми, що висмоктують із нас щастя. Якщо людина справді хоче, щоби ми бути в її житті, то створить для цього простір, а не змусить нас виборювати кожен його сантиметр та доводити, що ми того справді варті.
Не тікати від проблем. Мета нашого існування – стикатися з проблемами, робити висновки, адаптуватися та врешті їх вирішувати.
Не брехати собі. Можна обманути будь-кого, але не себе. Наше життя стає кращим лише тоді, як ми наважуємося на ризик, а найбільший ризик – це стати чесним із собою.
Не відсувати свої потреби на задній план. Найболючіша річ – це втратити себе, люблячи когось надто сильно, та забути, що ти теж – особлива людина. Треба робити добро іншим, але собі - також.
Не намагатися бути тим, ким не є. Завжди знайдеться хтось вродливіший, хтось молодший, хтось кмітливіший, але ж він – інша людина. Не треба змінюватися заради того, щоби сподобатися людям. Треба бути собою, і будуть люди, котрі любитимуть справжніх нас.
Не триматися за минуле. Не можна розпочати новий розділ життя, якщо постійно перечитуєш попередній.
Не боятися помилок. Зробити щось неправильно – це в десятеро продуктивніше, ніж не зробити нічого. За кожним успіхом тягнеться слід невдач, кожна невдача наближає до успіху.
Не сварити себе за помилки. Наші помилки та халепи – це не ми самі. Вони трапляються в усіх та лишаються в минулому, допомагаючи нам наступного разу чинити правильно.
Не намагатися купити щастя. Багато речей, яких нам кортить, є дорогими. Але правда в тім, що речі, котрі дають нам справжнє задоволення – любов, сміх – безкоштовні.
Не шукати свого щастя виключно в інших людях. Коли ми не щасливі з того, ким є всередині, нам не вдасться бути щасливими в жодних стосунках. Треба створити стабільність у власному житті, а тоді ділитися ним з іншими.
Не зволікати. Якщо надто довго розмірковувати, до однієї проблеми може додатися наступна. Оцінюймо ситуацію та діймо рішуче. Прогрес неможливий без ризику.
Не думати, що неготовий. Коли трапляється нагода, жодна людина до неї не готова на 100%. Більшість прекрасних нагод змушують нас вибратися з зони комфорту, тож цілком зрозуміло, що спершу нам буде некомфортно.
Не підтримувати стосунків із неправильних причин. Закохуватися треба тоді, коли ти готовий закохатися, а не тому, що ти самотній.
Не відмовлятися від стосунків лише тому, що попередні зазнали невдачі.
Не конкурувати ні з ким, окрім себе. Не треба картатися, якщо хтось у чомусь вправніший за нас. Треба щодня бити власні рекорди. Успіх – це змагання між собою і собою.
Не заздрити. Заздрощі – це мистецтво підрахунку чужих благ замість власних.
Не скаржитися і не жаліти себе. Озирнувшись на свої життєві негаразди та болісні події, часом можна помітити, що саме вони привели нас у краще місце, до кращої людини, стану душі.
Не тримати зла. Ненависть у серці завдає більше болю нам самим, ніж людині, котру ми ненавидимо. Пробачення – це не "те, що ти мені заподіяв – нормально". Це "я не дозволю тому, що ти мені заподіяв, зруйнувати моє щастя назавжди". Пробачати треба вміти й собі самому, рухатися далі та більше такого не робити.
Не дозволяти нікому опускати себе до його рівня. Не можна занижувати власні стандарти, щоби задовольнити того, хто не бажає натомість підвищити свої.
Не марнувати час на виправдання своїх вчинків. Друзям не потрібні пояснення, а вороги все одно не повірять. Треба просто чинити так, як підказує серце.
Не робити одне й те саме, не давши собі перепочинку. Іноді треба дистанціюватися від проблеми, щоби чітко її осягнути.
Не нехтувати красою дрібниць. Більшу частину нашого життя складають маленькі, безіменні миті, коли ми чомусь радіємо та всміхаємось якійсь важливій людині.
Не намагатися зробити все досконало. Справжній світ не винагороджує перфекціоністів, він нагороджує людей, які виконують свої завдання.
Не йти шляхом найменшого спротиву. Життя – непроста річ, особливо коли плануєш досягти чогось значущого.
Не робити вигляд, що все добре, якщо це не так. Ми не мусимо весь час вдавати з себе сильних, тримати лице, ніби у нас усе добре. Байдуже, що подумають інші, можна заплакати – тоді швидше настане час для усмішки.
Не винуватити інших у своїх негараздах. Щоби здійснювати свої мрії, треба бути відповідальним за своє життя.
Не намагатися бути всім для усіх. Треба звужувати фокус, бо намагання охопити все випалює нас із середини. Змусивши бодай одну людину всміхнутися, ми змінюємо світ. Може, не весь світ, але світ цієї людини – безперечно.
Не турбуватися надмірно. Від хвилювання завтрашніх проблем не поменшає, а от сьогоднішніх радощів – так. Уявімо те, що нас тривожить сьогодні, за рік. За три. За п'ять. Невже воно справді варте тривоги?
Не фокусуватися на небажаному. Зосереджуватися треба на тім, що нам хочеться, аби сталося. Позитивне мислення лежить в основі будь-якої історії успіху.
Не бути невдячним. Щодня прокидатися треба з відчуттям вдячності за своє життя. Замість міркувати про те, чого нам бракує, спробуймо подумати, що в нас є те, чого нема в когось іншого.
 |
| Климчук Артемія |
.webp)
