Як могли виглядати 7 чудес світу, якби збереглися до наших часів

 В цьому списку зібрані найвідоміші архітектурні споруди стародавнього світу. Деякі з них були втрачені, деякі збереглися і донині. А деякі могли й зовсім ніколи не існувати.

У матеріалі показано, як могли колись виглядати сім чудес стародавнього світу. Звичайно, результати, не ідеально точні. Але щоб їх отримати, працювали археологи, історики та художники.

Колос Родоський

Ця велична статуя простояла всього півстоліття, проте її міць ми пам’ятаємо і до сьогодні. Вона була заввишки близько 32 метрів, а на її будівництво було потрібно близько 12 років. Колоса зруйнував землетрус, а його бронзу надалі переплавили й продали.

Велика піраміда Гізи

Інша назва споруди – піраміда Хеопса. Згідно з археологічними даними, вік цієї піраміди оцінюється приблизно в 4500 років. Вона складається з блоків вапняку і граніту і довгий час залишалася найвищою спорудою.

Спочатку поверхню піраміди покрили вапняковим облицюванням, яке сяяло на сонці персиковим кольором. А верхівка була прихована під позолоченим каменем. Після подій в 1168 році жителі Каїра самі зняли облицювання, щоб відбудувати зруйновані будинки.

Висячі сади Семіраміди

Факт самого існування цього вавилонського дива світу до цього часу ставиться під сумнів. Адже, ця дивовижна інженерна споруда не зустрічалася в вавилонських записах. А вперше згадки з’явилися лише у грецьких і римських авторів.

Це чудо світу описують як багаторівневі сади з різними рослинами та деревами. Здалеку вони повинні були виглядати, як суцільна зелена гора посеред пустелі. Вражаюче видовище.

Олександрійський маяк

Це єдине чудо світу, яке мало практичне застосування. Так моряки без проблем в будь-яку погоду запливати в важливий торговий порт Олександрії. Також з цього місця було дуже зручно спостерігати за околицями з метою безпеки.

Мавзолей в Галікарнасі

Ця гробниця для Мавсола входить в число найбільш довговічних чудес світу разом з Олександрійським Маяком і пірамідою Хеопса. Саме від цієї споруди з’явилося слово «мавзолей». У мову воно, швидше за все, прийшло з грецької через німецьку чи французьку.

Статуя Зевса в Олімпії

Цю статую спорудили в Мармуровому храмі Зевса, який в V столітті до нашої ери став самим грандіозним храмом. Для неї використовували дерево, золото і слонову кістку. Після закінчення її спорудження скульптор Фідій попросив у молитві бога дати йому знамення. Він хотів знати, чи сподобалася йому ця робота.

У той же вечір почалася гроза, і прямо перед статуєю вдарила блискавка, що розколола мармурову підлогу. Так греки зрозуміли, що бог грому і блискавок схвалив храм і статую.

Храм Артеміди Ефеської

Цей храм кілька разів руйнувався і відбудовувався. Олександрійський вчений писав, що першу версію храму побудували амазонки, але його зруйнувала повінь. Другий храм будували два століття, але його спалив Герострат.

На останню версію храму гроші виділив сам Олександр Македонський. На думку сучасників будова затьмарила всі інші чудеса світу. Цей храм в Римській Імперії був зруйнований після проголошення християнства нової державною релігією.

Овчарова Аліна

 

Премія Дарвіна: що це таке та хто її отримав

Чарльз Дарвін відомий всьому світу як творець теорії еволюції. На думку вченого, головна її рушійна сила - природний відбір. У безжальному світі природи дурні і слабкі особини гинуть, а розумні і сильні виживають, залишаючи потомство, якому у спадок передаються розум і сила предків. Саме так мавпа трансформувалася в людину.

Зараз люди не такі вразливі, як в давнину, і тому процес природного відбору злегка застопорився. У сучасному світі навіть дурний і слабкий homo sapiens може вижити і залишити потомство. Але є яскраво виражені люди, які йдуть з життя ще до того, як вони вродять собі дітей. 

Премія Дарвіна, номінанти на яку з'являються щороку, як раз і вручається людям, «що забрав свій внесок з людського генофонду». Більшість переможців нагороджують посмертно, але є і «унікуми», які отримали приз через позбавлення себе органів розмноження найбільш витонченим способом. 

Нагадаємо кілька топ премії Дарвіна, які колись стали «лауреатами» цієї премії:

РЕКТАЛЬНИЙ АЛКОГОЛІК

Майкл Уорнер був власником невеликого магазину і любив випивати. Але спиртне він вводив в себе нетривіальним способом, а саме - через задній прохід. Якось вони пішли з дружиною на вечірку, що стала для Майкла останньої. Він попросив дружину влити в нього дві 1,5-літрові пляшки хересу. В результаті бідолаха просто втратив свідомість, а на ранок його знайшли мертвим. Після аналізу крові з'ясувалося, що вміст в ній алкоголю в 6 разів перевищував норму.

ВБИВЦЯ КРОТА

63-річного німця погубило бажання винищити крота, який оселився у нього на присадибній ділянці. Пенсіонер застосовував все, але безрезультатно. Тоді німець вирішив вдатися до радикального способу: він приєднав металеві прути до високовольтної лінії і встромив їх у землю. Незважаючи на вжиті заходи безпеки, ток все ж потрапив на ділянку землі, де стояв пенсіонер. Загалом, він відправився на той світ разом з кротом.

РІДКИЙ АЗОТ

Росіянин вирішив вразити свою дівчину. В Інтернеті він подивився відео про те, як людина занурював руку в азот і витягав її неушкодженою. Проте, він не до кінця вивчив всі особливості експерименту. Людина на відео намочував руку водою, яка стала бар'єром між шкірою і азотом. Тому вона і залишилася неушкодженою. Росіянин на це не звернув уваги, а роздобув каністру з рідким азотом і вирішив повторити експеримент перед своєю коханою, сунувши руку в ємність. Протримався наш горе-герой недовго. Біль став нестерпним, і він висмикнув руку, але при цьому зачепив каністру і перекинув її вміст собі на промежину. Чи треба говорити, що у нього там все замерзло …

ТЕЛЕФОН-ПІСТОЛЕТ

Премію Дарвіна (найбезглуздіші смерті) отримав і 47-річний Чарльза Баргер. Вночі він прокинувся від телефонного дзвінка. Намагаючись спросоння намацати трубку, Баргер взяв револьвер, підніс його до вуха і натиснув на курок.

СМЕРТЕЛЬНА ПЕРО

Жінка гуляла в горах і побачивши на землі легке пір'їнку захотіла її підняти, але подув вітер, і воно виявилося у огорожі. Замість того щоб піти далі, нещасна кинулась його ловити і звалилася з висоти 300 метрів. Від отриманої черепно-мозкової травми вона померла.

НЕБИТКЕ СКЛО

Ще один лауреат - Гаррі Хой. Серед його розваг була демонстрація міцності вікон в офісі. Цим він лякав відвідувачів та колег. Для перевірки Гаррі розбігався і кидався на скло. 24 спроба юриста увінчалася успіхом. Він пробив скло і випав з вікна хмарочоса.

Климчук Артемія

5 фактів про жінок Стародавнього Єгипту, в які важко повірити

 Настав час дізнатися, як жителі того часу ставилися до татуювань у дівчат і навіщо чоловіки віддавали в рабство своїх дружин .

1. Єгиптянки наносили татуювання, щоб збільшити свою фертильність

На багатьох жіночих муміях Стародавнього Єгипту вчені виявляли татуювання, що добре збереглися. Зазвичай вони виглядали як візерунки з точок, нанесені в нижній частині живота та пресі.

Передбачається, що тату дамам набивали як символ захисту: це був символ бога домашнього вогнища Бєса. Останній був вірним супутником і помічником богині матері Таурт і допомагав жінкам успішно розродитися. А малюнки з точок, нанесені на стегна та низ живота, мали сприяти успішній вагітності.

Довгий час вчені вважали, що лише жінкам у Стародавньому Єгипті дозволялося наносити татуювання.

Але в 2018 році археологи знайшли першого муміфікованого чоловіка, який теж мав візерунки бога Беса з точок. І вчені ніяк не можуть зрозуміти, чому цього хлопця нагородили такою окрасою. Можливо, він мав якесь відношення до культу родючості. Або намагався завести дитину.

2. Жінка в Єгипті могла зробити непогану кар'єру

Жінки у Стародавньому Єгипті багато працювали по дому. Вони готували їжу, ткали, мололи зерно, прибиралися — загалом робили все те, що зазвичай очікують від домогосподарки. Але деякі жінки вибирали більш прогресивний шлях і починали заробляти життя.

Наприклад, дуже поширеною серед жінок була професія герметизатора. Справа в тому, що в Стародавньому Єгипті ще не винайшли такої корисної речі, як замок, і замкнути щось — двері, вікно, ящик — було дуже нетривіальним завданням.

Жінки-чиновниці зі спеціальними печатками за невелику плату опечатували важливі кімнати, будинки та контейнери, і щоб знову відкрити їх, єгиптянину довелося б зламати пломбу.

Ще більше дівчат ставали пивоварами — по суті це була типово жіноча професія для Стародавнього Єгипту.

Інша сфера, де єгиптянки іноді робили кар'єру, — медицина. Наприклад, одна лікарка на ім'я Песешет, яка жила десь 2500 років тому, була головним лікарем, стоматологом і акушером при дворі Четвертої династії фараонів Єгипту.

Дівчата могли також присвятити себе співу, танцям, акторській грі або здобути посаду провидиці або татуювальниці при храмі.

І, нарешті, єгиптянка, що належала до царської сім'ї, могла навіть стати фараоном. Але тут була проблема: посередником між богами та людьми міг стати лише чоловік.

Тому цариці на кшталт Хатшепсут чи Нейтхотеп, не мудруючи лукаво, перевдягалися в чоловічий одяг, причіпляли традиційну церемоніальну борідку та офіційно оголошували себе юнаками. У такому вигляді їх і знімали скульптори для історії.

3. Єгиптянки мали оригінальний тест на вагітність.

Навіть 3 000 років тому жінкам іноді треба було впевнитись, чи не вагітні вони. І у стародавніх єгиптянок був досить дієвий спосіб зробити це: вони мочилися на насіння ячменю чи пшениці та порівнювали швидкість їхнього зростання з контрольною групою.

Якщо зрошені злаки проростали швидше, це означало, що жінка у положенні. І цьому є цілком наукове обгрунтування: стероїдні гормони естрогени, які у сечі, стимулюють зростання рослин.

4. Майно в Стародавньому Єгипті успадковувалося по жіночій лінії

У більшості давніх культур майно передавалося у спадок від батька до його синів. Але в Єгипті право власності переходило жіночою лінією — від матері до її дочок.

Це було логічно, адже материнство було набагато легше підтвердити, ніж батьківство: фараони ще не встигли винайти ДНК-тести.

По жіночій лінії від одного фараона іншому передавалося, по суті, і вся держава цілком. Одруження з спадкоємицею престолу давало право чоловікові управляти царством, але от заповідати його своїм дітям, які ще невідомо звідки взялися, він не міг.

5. Чоловіки могли віддавати своїх дружин у боргове рабство

У єгиптян існувало боргове рабство, більше схоже на кріпацтво. Якщо людина не здатна була розплатитися за рахунками, то могла вирушити в добровільне служіння.

Але найхитріші боржники самі раби не записувалися, а відправляли своїх дружин. Очевидно, жінка в цій ситуації вважалася чимось на кшталт застави.

Дружини таких недбайливих чоловіків працювали на кредитора, доки борг не буде погашено. Власне, невільництво в Єгипті було досить своєрідним. Так, рабині все одно могли володіти майном, укладати угоди, а деякі заповзятливі дамочки навіть виходили заміж за нового господаря, ставали частиною сім'ї і таким чином набули волі.

Радіонова Тетяна

ЯК ВИШИВКА СТАЛА ДУШЕЮ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Українська вишивка — особлива. Вона розповідає про думки та почуття людини, відтворює світ краси та фантазій, передає поетичне осмислення природи й зберігає звичаї наших предків. Упродовж століть на вишивку впливали різні культури — вони й формували характерні візерунки та орнаменти, притаманні конкретному регіону України. 

Вишивка завжди мала високу естетику, адже майстри та майстрині вкладали в неї глибокий зміст — зокрема віру в майбутнє та прагнення до краси й досконалості.

Першоджерела вишивки

Вишивка на території сучасної України має давнє походження — нею оздоблювали одяг ще в часи трипільської культури, у період появи ткацтва. Проте більше про перші прикрашання одягу можна дізнатися з розкопок скіфських курганів. Звідти й cтало відомо, що святкові костюми скіфів щедро орнаментувалися золотими нашивками із зображенням грифонів, левів та оленів, різноманітними аплікаціями з кольорової шкіри й декоративними швами. Водночас літнім одягом скіф’янок була довга вільна сорочка з широкими рукавами, яку на плечах, по низу рукавів та по подолу прикрашали золотими нашивками. Також є докази про використання рослинних орнаментів в оздобленні: стебел рослин, листків плюща, квіток лотоса та виноградної лози.
Пізніше, коли територію України населяли сармати, вже більше прослідковувалося соціально-економічне розшарування — наприклад, багаті жінки прикрашали одяг золотим гаптуванням, а бідніші використовували кольорову вишивку.

Період Київської Русі

Коли в Київській Русі прийняли християнство, культура дещо змінилася: вона не скопіювала візантійські надбання, а переосмислила їх та інтерпретувала на свій лад, а також був запозичений звичай пишності та святковості літургійного шитва — так і поширилися монументальні орнаменти, яскраві кольори та дорогоцінні тканини, заткані або гаптовані золотом. Вишивка в народному одязі посідала значне місце. Серед мотивів, що найчастіше зустрічалися в гаптуванні, — плетінки, узори з рослинних закрутків у вигляді латинської літери S, спіральні мотиви, зображення птахів, гепардів та левів.

Вишивка в стилі бароко

У XVII-XVIII століттях культура набула рис бароко — завдяки цьому вбрання стало надзвичайно святковим та пишним. Представники заможної української шляхти обирали вишивку різноколірним шовком та гаптування золотою й срібною нитками. Так вони прикрашали сорочки, жупани, керсетки, очіпки тощо. Особливо поширилися рослинні мотиви в прикрашанні одягу — квіти, плоди, пуп’янки розміщувалися на плавних вигинах стебла. У вишивці також зустрічалися мотиви граната в по­перечному і поздовжньому розрізах. Орнамент доповнювали вигини гілки з видовженим гострокінцевим листям. Поширеними були й мотиви гвоздики та лотоса із зубча­стим листям.

Українська народна вишивка

З кінця XVIII століття до 90-х років XIX століття найпоширенішою була вишивка бісером. Вона широко побутувала у вищих сферах суспільства, у поміщицькому середовищі. Бісером прикрашали гаманці, сумочки, портмоне, чохли на меблі і навіть картини.

Також набула поширення вишивка білим шовком на тонкій прозорій тканині. Нею прикрашали чепці, шарфи, носові хусточки, різноманітні деталі жіночого вбрання. Основними орнаментами слугували квіти та букети квітів, перев’язані стрічками чи бантами. Для підсилення святковості й піднесеності додавали мереживо, золоту та срібні нитки. Особливостями українського вбрання завжди цікавився Тарас Шевченко, тому у своїх картинах він замальовував крій, оздоблення та характерні деталі одягу того часу.

Вишивка як вид декоративно-ужиткового мистецтва утвердилася у 80-90-х роках XIX століття. У ній збереглася значна кількість геометричних орнаментальних мотивів, які в давнину мали магічний зміст та оберігали від злих сил. Однак із часом така семантика втратила своє первісне значення й перетворилася на звичайне художнє оздоблення. Вишивка набула й інших форм — наприклад, у Київській, Харківській та Полтавській областях одяг прикрашали червоно-чорними трояндами. Народні майстри намагалися показати у вишивці розмаїтість навколишнього життя, свої думки, почуття та красу рідної природи. Тому орнаментальні мотиви мали особливі назви: барвінок, гарбузове листя, зозулька тощо. Особливістю народної вишивки було різноманітне й складне поєднання технік, які відрізнялися за засобом виконання, зовнішнім виглядом шва, місцевістю та предметом, який вишивався. Самі ж нитки часто фарбували природними барвниками: корою, корінням, листям дерев, квітами та плодами рослин. Щоб закріпити колір, нитки запікали в житньому тісті — так вони не втрачали забарвлення протягом десятиліть. 

Вишивка посідала важливе місце в комплексі художньо-виражальних засобів українського народного костюма. Нею прикрашали одяг із домотканого лляного й конопляного полотна, сукна та овчини — зазвичай це були сорочки, спідниці, фартухи, пояси та головні убори. Верхній одяг — свити, сардаки, кожухи, кептарі — оздоблювали яскравими декоративними аплікаціями зі шкіри та сукна, рельєфними та крученими шнурами, металевими прикрасами, китицями та вишиваними кольоровими нитками або бісером. Світлий колорит одягу більшості районів України збагачувався барвистістю вовняних плахт, запасок, вишитих сорочок, фартухів, поясів, вінків, намиста та яскравих стрічок. Проте він ніколи не був строкатим, а мав чітку продуманість. Наприклад, на Полтавщині розшита білими нитками сорочка контрастувала з яскравою плахтою, а на Волині вишиті або ткані червоним сорочки поєднувалися з червоно-жовто-зеленими спідницями. 

Від XX століття до сьогодення

На початку XX століття українська творча інтелігенція почала цілеспрямовано формувати національний стиль. У західних областях України митці використовували орнаменти гуцульської вишивки, а в центральних — звертались до героїчної епохи Гетьманщини XVII-XVIII століття, відтворюючи шитво доби бароко. Нині художники та дизайнери, вивчаючи традиції національного костюма, інтерпретують художню вишивку на сучасних моделях одягу. Вбрання майстри оздоблюють індивідуально. Адже українська вишивка — це насамперед прояв власної унікальності. 

Щука Анна

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА: ЩО ЧИТАТИ.

  

Вічна класика та сучасні автори

Зараз зріс інтерес до історії, культури та мистецтва України. Все більше людей відкривають для себе унікальний світ української музики та кіно. Однак навіть сьогодні багато хто ще й досі вважає, що наша література — це про депресивність, злиденність та сільське життя. Цією добіркою книг ми доведемо вам, що українська література цікава й самобутня.

«Тіні забутих предків», Михайло Коцюбинський

Повість про українських Ромео і Джульєтту — Івана Палійчука та Марічку Гутенюк. Легендарний твір українського письменника не лише розповідає історію трагічного кохання, а й яскраво ілюструє побут тогочасних гуцулів, відбиває український фольклор і міфологію. Окрему роль у книзі Михайло Коцюбинський відводить мальовничій природі Карпат, яка формує світогляд персонажів та впливає на їхні долі.

«Цвіт яблуні», Михайло Коцюбинський

Глибоко символічний, імпресіоністичний етюд, у якому письменник виступає психологом, розмірковуючи про одвічне питання життя та смерті та розглядаючи місце митця у цьому світі.

«Три зозулі з поклоном», Григір Тютюнник

Новела, що на перший погляд може здатися лише історією нещасливого кохання, однак її провідним мотивом є всеохопна любов, яка звеличує людину.

«Сойчине крило», Іван Франко

Зразок пізньої прози класика української літератури Івана Франка. У психологічній новелі автор порушує тему стосунків і кохання. Це — щоденник почуттів головного героя, його сповідь.

«Лісова пісня», Леся Українка

Відома багатьом ще зі шкільної програми, драма-феєрія української майстрині слова розповідає чуттєву історію кохання лісової красуні Мавки та парубка Лукаша та відкриває магічний світ української міфології.

«Valse melancolique», Ольга Кобилянська

Історія трьох творчо обдарованих жінок: Софії, Марти та Ганни. Твір сповнений музики, яка об’єднує усі події між собою та акомпонує їм.

«Місто», Валеріан Підмогильний

Перший в українській літературі урбаністичний роман, який переносить читача у вир міста та його подій, занурює з головою у внутрішній світ головного героя. Кожен із нас має можливість із цікавістю спостерігати, як молодий та енергійний Степан Радченко підкорює Київ, який ще донедавна здавався йому цілим всесвітом.

«Дівчина з ведмедиком», Віктор Домонтович

Попри те, що Віктор Домонтович вважається засновником української інтелектуальної прози, його твори лишаються маловідомим, прихованим скарбом. «Дівчина з ведмедиком» змушує читача замислитися над питанням моралі. Цей екстравагантний роман розповідає історію кохання поміркованого і раціонального вчителя та його учениці-бунтарки.

«Поза межами болю», Осип Турянський

Дебютна книга Осипа Турянського, яка в експресіоністичній манері розкриває досвід, пережитий автором у сербському полоні. Життєствердна повість ставить її героїв у надзвичайні умови, в яких вони мусять боротися за своє існування.

«Кайдашева сім’я», Іван Нечуй-Левицький

Зразок української класики, який, розповідаючи трагікомічну історію однієї родини, підштовхує читача до роздумів про влаштування тогочасного суспільства, через «сміх крізь сльози» спонукає до самокритики.

«Тигролови», Іван Багряний

Один із найпопулярніших творів класичної української літератури, який є частково автобіографічним. Пригодницький роман оповідає історію сміливого нащадка козацького роду Григорія Многогрішного, який відмовляється коритися долі та сам здобуває своє щастя.

«Маруся Чурай», Ліна Костенко

Історичний роман у віршах про легендарну українську піснярку, який надзвичайно легко читається та надовго залишається у пам’яті. Роман стверджує ідею незнищенності українського народу та його духовної сили, що є дуже актуальним сьогодні.

«Музей покинутих секретів», Оксана Забужко

Цей роман сучасної української письменниці критики вже визнали шедевром та поставили у ряд із творами Федора Достоєвського і Томаса Манна. Книга охоплює історію трьох поколінь, крізь які проходять мотиви боротьби за право бути собою, кохання, смерті та питання майбутнього і минулого.

«Доки світло не згасне назавжди», Макс Кідрук

«Минуле вже не виправити», — саме це стверджує книга. Це — інтригуюча подорож у життя головної героїні, яке для читача пролітає, ніби мить, а для неї тягнеться, мов вічність.

«Абрикосова книгарня», Ореста Осійчук

Атмосферна книга, що відчувається як аромат абрикос, мармеладу та пирога. У легкій,, проте водночас хвилюючій історії переплітаються дві сюжетні лінії: дитячі спогади та історія дорослого чоловіка.

Щука Анна

12 секретів кіно, про які знає кожен режисер, але ні за що не здогадається глядач

 Створюючи черговий шедевр кіномистецтва, режисери вдаються до крайніх заходів. Але вони, як і представники інших професій, часто стикаються з витратами свого ремесла. Щоб показати світу новий фільм, їм щоразу доводиться не тільки проходити вогонь і воду, але і пристосовуватися до динамічно мінливих умов індустрії.

Я хочу розділити з вами дикий захват від 12 несподіваних фактів зі світу кіно, які можуть приголомшити навіть найвибагливішого глядача.

1. У кіно рідко знімають справжню їжу.

Часто їжа, яка з’являється в кіно, насправді зроблена з неїстівних матеріалів. Наприклад, пам’ятаєте ті страви, які можна було побачити в великому залі в фільмах про Гаррі Поттера? Їжа була справжньою тільки в першому фільмі. Тоді вона постійно псувалася, отже, доводилося замінювати її знову і знову. Так що в наступних частинах саги велика частина смакоти, яку можна було спостерігати у великому залі Хогвартса, виготовлялася зі смоли та пінопласту.

2.  У лиходіїв не може бути гаджетів компанії Apple.

Американський режисер Райан Джонсон, який  зняв трилер «Дістати ножі», розповів про цікаві деталі в його фільмі та й в кіноіндустрії в цілому, яка допоможе глядачам відразу зрозуміти, хто з героїв картини — негативний персонаж. Розпізнати лиходія легко: у нього в руках ніколи не з’явиться продукція Apple. Компанія дозволяє використовувати свої гаджети тільки за однієї умови: техніка повинна бути у героя, який є позитивним.

3. Раніше від 3D-фільмів у глядачів частіше паморочилося в голові, ніж зараз.

Зараз при виробництві фільмів у форматі 3D творці свідомо намагаються уникати так званого ефекту вильоту. Це пов’язано з тим, що наш мозок не розуміє, що стереоскопічне зображення, яке він бачить, — всього лише ілюзія глибини простору. Він намагається поводитися так, якби перед очима були реальні фізичні об’єкти, і намагається фокусуватися на об’єкті. Але в цьому випадку мозок лише без успіху посилює напругу на очні м’язи. Результат — запаморочення, головний біль і нудота.
Тому останнім часом творці спецефектів або роблять так, щоб 3D-об’єкти пролітали дуже швидко, щоб мозок не встигав на них сфокусуватися, або використовують тільки дрібні частинки (пил, попіл, сніг), які мозок сприймає як шум і не намагається на них зосередитися.

4. Для інтимних сцен актори надягають спеціальну тілесну білизну.

Актори часто носять тілесну білизну під час зйомок інтимних сцен. Зазвичай вона бежевого відтінку. Існують також штучні груди й сідниці, які згодом обробляють на комп’ютері.

До речі, коли нам демонструють актрису з оголеною спиною, насправді вона не гола топлес. Спереду її груди прикрита спеціальними накладками.

5. Діти, яких знімають в фільмах жахів, не здогадуються, про що фільм.

У більшості випадків діти не підозрюють, що знімаються у фільмі жахів. Зйомки рідко проходять в хронологічному порядку, і для дитини буде важко вибудувати сцени в єдину картинку. На самому майданчику нічого страшного немає: музика і звуки додаються вже на постпродакшені, а костюми, маски, ляльки та грим в реальному житті виглядають швидше весело, ніж страшно.

Коли справа доходить до сцен, де дитині доводиться взаємодіяти з кров’ю або чимось дійсно лякає, це подається у вигляді гри. Денні Ллойд, який зіграв хлопчика в знаменитому «Сяйві», навіть не здогадувався, що знімається у фільмі жахів. Режисер Стенлі Кубрик вирішив не розповідати йому сюжет. Денні весь час думав, що це була драма про родину, яка жила в готелі.

6. Трейлер фільму робить не кінокомпанія, а рекламне агентство.

Для того, щоб створити 2-хвилинний трейлер для фільму, режисери звертаються за допомогою в спеціалізовану компанію. Здавалося б, набагато простіше і дешевше змусити створити 2-хвилинний ролик тих людей, які знімали фільм. Але насправді все не так просто.

Як правило, режисери знають, що вони не дуже хороші в маркетингу і гадки не мають, яким чином упакувати фільм для певної цільової аудиторії. Тому вирішують не ризикувати й звернутися до професіоналів.

7. Звук зламаних кісток у фільмах жахів — це хрест моркви та селери.

Коли звуковим редакторам потрібен звук, максимально наближений до звуку дроблених кісток, вони ламають моркву або селеру. Тому наступного разу, коли ви будете дивитися сцену жорстокого і кривавого кіно, подумайте про ті бідні овочі.

8. Сцени, в яких фігурують дзеркала, — одні з найскладніших.

В сценах з використанням дзеркал зйомка повинна вестися під певним кутом, щоб зловити людину і його відображення, але при цьому приховати камеру і світло. Наприклад, у другому фільмі про Термінатора, для найкращого кадру, вирішили використовувати дублерів і ляльки.

В епізоді, де героїня Лінди Хемілтон виймає з голови Арнольда Шварценеггера мікрочіп, ніякого дзеркала немає: навпроти камери сидить Арнольд Шварценеггер, у голови якого чаклує дублер Лінди. Сама актриса в цей момент на передньому плані орудує в голові ляльки. Спритність рук і ніякого шахрайства.

9. Іноді режисери навмисно роблять кіноляпи.

У багатьох відомих блокбастерах повно кіноляпи. А деякі з них здаються до болю очевидними. Наприклад, під час сцени на фондовій біржі у фільмі «Темний лицар: Відродження легенди» Бетмен входить в тунель серед білого дня, а потім виходить з іншого боку вже в повній темряві.

Річ у тому, що часто режисери знають про сюжетні дірки і роблять їх навмисно. У темному освітленні Бетмен виглядає епічно й ефектніше, ніж при денному світлі. Для режисера Крістофера Нолана цього достатньо для здійснення помилки. Крім того, творці фільму знають, що більшість глядачів будуть занадто захоплені сюжетом і не помітять таких деталей.

10. Чи існує спеціальна компанія, яка займається постачанням снігу для голлівудських фільмів.

Сніг, який використовують в голлівудських фільмах, — штучний. Майже у всіх випадках його постачанням займається спеціальна компанія Snow Business. Фірма була заснована в далекому 1983 році, і в її «портфоліо» близько 200 різних видів снігу.

Справжні опади, своєю чергою, дуже незручні в процесі зйомок, оскільки мають властивість танути під камерами. Правда, в ряді фільмів зйомки дійсно велися на засніженій місцевості. Наприклад, в драмі «Виживший», яка знімалася на гірськолижному курорті в Канаді.

11. Якщо працівники масовки будуть дивитися в камеру, їх можуть звільнити.

Працівникам масовки не можна дивитися прямо в камеру: за це вони навіть ризикують бути звільненими. Крім того, статисти, які навіть віддалено схожі на головних героїв, не отримають багато часу на екрані. Також їм не рекомендується надягати білі речі або одяг з яскравими написами, щоб не затьмарювати основних персонажів.

12. У фільмах зі спецефектами невипадково використовують саме зелений фон.

При створенні спецефектів режисери використовують саме яскраво-зелений відтінок, оскільки в спектрі він максимально далекий від червоної, помаранчевої та жовтої палітри, тобто основних кольорів людського тіла. Також він завжди буде помітно відрізнятися від будь-якого предмета (одягу актора, його очей, волосся, аксесуарів).Така хитрість істотно скорочує процес монтажу.

А ви бачили в кіно щось таке, що неймовірно вражає, але абсолютно незрозуміло, яким чином це знято?

Овчарова Аліна