Рідкісні українські імена

Анісія — "та, яка завершує"
Доброзичлива, миролюбна, тактовна, у неї прекрасні відносини з усіма навколишніми людьми. Ніколи і нікому не заздрить, не вміє сердитись на близьких.

Арета — "чеснота"
Відрізняються сміливістю та незалежністю. Рідко потребують допомоги, а надають її лише тим, в котрому бачать реальний потенціал.

Неоніла — "молода"
Неоніла — це типова Господиня Мідної гори: яскрава, зухвала, весела, цілеспрямована і горда. З дитинства пристня неймовірна харизма та артистичність, чим приваблює оточуючих.

Вірляна - "орел"
Має рішучим і примхливим характером. Дівчина настільки впевнена у власних силах, що оточуючі часто приймають її за зарозумілу і гордовиту даму. 

Божена - "божа", "богом обдарована", "благословенна"

Носій імені прагне завжди контролювати свої емоції і не терпить людей посередніх, у яких неглибоке сприйняття світу таких осіб Божена уникає. 

Потап — "мандрівник" 

Завжди послідовний у своїх діях і ретельно аналізує кожен свій крок. Потрібно сказати, що згодом це і допомагає Потапу в реалізації навіть найсміливіших ідей і задумів.

Панкратій — "всевладний", "всемогутній"

Володіє наполегливістю, твердою волею, прямолінійністю і рішучістю. Він відчуває тягу до керівництва і лідерства, надзвичайно незалежним у своїх поглядах і ніколи не пасує перед труднощами.

Лука — "світлий", "той, хто світиться"

По своїй натурі володар імені дуже серйозний чоловік, який ніколи не забуває про особистий «кодекс честі». Віру Луки в його ідеали дуже важко похитнути. 

Луп — "вовк"

Талановиті , здатні досягати великих успіхів як у науковій сфері, так і у гуманітарних дисциплінах. Мають творчий потеніал.

Аріан — "лев"

Цілеспрямована та амбітна особистість, проте на шляху дотримується чесності та справедливості.

Сьогодні ми розглянули давні імена, але саме їх в наш час все менше чути. Раніше, років 200 тому, визначальну роль у виборі імені відігравав принцип називання дитини за церковним календарем. 

Чабаненко Анюта

Наставники Soft Collection. Інтерв'ю з відповідальним та уважним Пак Ток Діном

 

1)Розкажи чим ти займався до того, як влаштувався на роботу у наш департамент Soft Collection? 

Ток Дін:

 Перш ніж я прийшов до департаменту "Soft Collection", я закінчив технікум і вступив до університету на факультет комп'ютерної інженерії. "ПриватБанк" – це моя перша офіційна робота.

2)Як ти вважаєш які у тебе сильні та слабкі сторони? 

Ток Дін:

Я вважаю, що основні мої сильні сторони – це:

1. Аналітичне мислення: здатність аналізувати складні ситуації, виділяти важливі деталі та приймати обґрунтовані рішення;

2. Емпатія: вміння розуміти та розділяти емоції інших людей, бути чуйним та підтримуючим;

3. Адаптивність: здатність швидко пристосовуватися до нових ситуацій, зберігаючи гнучкість.

А слабкі - це:

1. Уникнення ризику: іноді сумніваюся брати на себе ризик або виходити із зони комфорту, що може обмежувати зростання та розвиток.

2. Нестача багатозадачності: іноді буває важко сконцентруватися на декількох завдань одночасно, щоб не втратити свою максимальну продуктивність.

3)Розкажи  про свої  інтереси або захоплення, чим подобається займатися у вільний час поза роботою? 

Ток Дін:

 У вільний час я люблю виходити гуляти на свіжому повітрі, слухати музику, іноді дивитись фільми чи серіали. Я прихильник активного способу життя: ходжу до тренажерної зали та стежу за своїм здоров'ям. Також, оскільки я займаюся музикою з самого дитинства (закінчив музичну школу за фортепіано), вмію грати на різних музичних інструментах, таких як піаніно, гітара (акустична, електро, бас) та ударні.

4)Чи подобається тобі у ролі наставника? Які маєш інструменти по роботі з новачками? 

Ток Дін:

Так, мені подобається роль наставника. Це надає мені можливість допомагати новачкам у їхньому професійному зростанні, сприяючи їхньому успіху та впевненості в роботі. Щодо конкретних робочих інструментів, я вважаю, що вони виникають в процесі роботи під кожного нового співробітника. Головне для мене - це бути відкритим до будь-яких питань, надавати підтримку та не бути нав'язливим, адже кожна людина має свій темп та стиль навчання. Моя мета - зробити адаптацію найзручнішою та допомогти новачкам досягти успіху в новому середовищі.

5)Як ти справляєшся з клієнтами, які самі провокують конфлікт? Можливо є якісь “авторські” методики ? 

Ток Дін:

 Зазвичай я намагаюся залишатися спокійним та професійним, відповідаючи на провокації від клієнтів. Головне - це слухати, спрямовувати розмову на позитивне рішення та бути відкритим до співпраці. Стосовно методик, я можу сказати, що часто вони виникають в процесі спілкування. Я намагаюся підлаштуватися під клієнта, розуміти їхні потреби та створювати комфортне спілкування. Однак, є одна фраза, після якої стало швидше і легше погашати конфлікт і допомагає перейти відразу до побудови позитивної динаміки обговорення та до торгу. “Давайте шукати компроміс. Банк готовий йти вам на зустріч, щоб у цей складний час було легше погашати борг, і сума боргу зменшувалася без негативних наслідків. Як альтернативу, банк пропонує наступне:....”

6)Яке твоє життєве кредо? 

Ток Дін:

"Ніколи не здавайтеся. Оптимізм - це віра, яка веде до успіху."

7)Чи любиш ти подорожувати? Який відпочинок тобі більш до вподоби : активний чи пасивний? 

Ток Дін:

 Так, я подорожував до декількох країн, і серед них особливо запам'яталася мені Південна Корея. Ця країна вразила мене своєю унікальною культурою, сучасністю та традиціями, які гармонійно поєднуються. Це було неймовірно цікаве та незабутнє враження. Мій відпочинок залежить від настрою) Іноді мені подобається активний відпочинок, коли я можу займатися спортом чи вивчити нові місця. Іноді я насолоджуюся пасивним відпочинком, коли можу розслабитися, читати соцмережі чи слухати музику.

8)Які три слова описують тебе найкраще?

Ток Дін:

Добрий, відповідальний, уважний.

9)На твою думку, чому люди повинні дотримуватися правил?

Ток Дін:

Вважаю, що дотримання правил має велике значення в суспільстві. Правила допомагають забезпечити порядок, безпеку та гармонію, регулюють взаємодію між людьми та сприяють підтриманню справедливості. Окрім цього, вони є важливим інструментом для забезпечення ефективності різних систем і захисту інтересів всього суспільства.

10)Ти інтроверт чи екстраверт?

Ток Дін:

Швидше за все, я екстраверт. Я намагаюся бути універсалом і знати все про все. Але іноді я не проти побути один у своїх думках і більше слухати, ніж говорити).

11)Якби ти міг пообідати зі знаменитістю, кого б ти вибрав? 

Ток Дін:

 Я був би дуже радий пообідати з 21 Savage. Він не тільки талановитий музикант, але й глибока особистість з цікавою життєвою історією. Його тексти часто вражають своєрідною силою та аутентичністю. Я б хотів поговорити з ним про його вплив на культуру, музику та його погляди на сучасне суспільство. Обговорити його переживання та джерела натхнення було б захопливою можливістю отримати інсайти від одного з найцікавіших артистів нашого часу."

12)Які три речі ти найбільше цінуєш в людині? 

Справедливість, емпатія та відкритість - цінні риси в людях.

Радіонова Тетяна

Історія кави

 Приблизно у Х столітті в спекотній Ефіопії, а саме в гірській місцевості Каффа, звичайнісінькі свійські кози здійснили справжнє відкриття. Молодий пастух помітив, що його кози наполегливо об’їдають червонуваті ягоди невеликих кущів і після цього починають бігати та гратися, стають дуже жвавими та енергійними.

Допитливий пастух вирішив скуштувати ягоди і листя цих кущів. Смак йому не сподобався, однак він помітив, що його покинула втома, а настрій суттєво покращився. Своїми спостереженнями юнак поділився з друзями та родичами, спрацювало сарафанне радіо і про це дізнались всі у тій місцевості.

Новину почули і монахи-місіонери. Відкриття ефіопських кіз їх дуже зацікавило і вони почали експериментувати з цією рослиною і її площами. Згодом шляхом спроб і помилок їм вдалося скласти рецепт відвару кавового листя, який дивним чином повертав людям бадьорість, знімав втому та допомагав монахам не засинати під час довгих і монотонних молитов. 

Ще один кавовий напій, який вони придумали, готували шляхом замочування цих ягід у воді. А вже згодом ті ж монахи знайшли почали висушувати на сонці кавові плоди, щоб їх було простіше транспортувати.

Від перших спроб до кавової культури

Від історії з козами минуло аж два століття до появи першої кавової культури. Поступово дика кава, яка росла в Ефіопії, набула популярності. Великий кавовий шлях простягався через Червоне море на Аравійський півострів. Особливу популярність напій отримав у місті Моха в Ємені, де купці першими почали культивувати кавові плантації. Цілих два століття саме Ємен постачав каву на увесь Близький Схід. 

В багатьох містах і країнах люди не лише вживали відвари з листя і ягід кави, а й робили з жувальні кульки для бадьорості та енергії. Саме так у 12 столітті зародилась справжня кавова культура.

Початок культивації кави

Перевірених відомостей про походження способу заварки мелених зерен в тому вигляді, як ми це робимо сьогодні, немає. Однак історії відомо, що до кінця XIV століття в арабських країнах попит на зерна вже був. До цього часу в нагір’ях Ємену, клімат якого схожий на Ефіопський, починають вирощувати низькорослі види кавового дерева. 

На Сході кава набирає популярність дуже швидко. Протягом XV століття напій приходить в кожен будинок. У містах організовуються громадські кав’ярні, які виконують функції ігрових клубів і місць для обговорення новин. До XVI ст. звичка пити каву набуває поширення у всій передній Азії, включаючи території сучасних Ірану, Сирії й Туреччини.

Варто відзначити, що мусульманські клірики та мирські правителі спочатку ставилися до кави негативно і навіть забороняли її вживання під страхом покарання. Дійшло до того, що одного разу всі кав’ярні в Саудівській Аравії були повністю ліквідовані. Однак тривали такі репресії недовго.

Поширення в Європу

Говорячи про походження кави в Європі, необхідно підкреслити, що її проникнення не відбувалося одночасно. Англійці, голландці, французи у XVI-XVII століттях вели активну експансію (торгову і військову) африканських та азійських країн. Численні мандрівники відвідують арабський Схід і привозять звідти каву, спочатку для особистого використання, а потім і в комерційних цілях. 

Якщо говорити про масове завезення кави в Європу, то воно відбувалося через Туреччину, в той час історії – дуже неспокійного сусіда на Сході, у стані війни з усіма на своєму західному і північному кордоні. Звідти каву завезли в Італію. Характерно, що католицьке духовенство, так само як і мусульманське, спочатку демонструвало негативне ставлення до нового напою, вбачаючи в ньому, висловлюючись сучасною мовою, ісламське походження, що несе в собі загрозу для західного світу. Однак в 1600 році Папа дозволив християнам пити каву, а в 1645 році у Венеції вперше в історії була відкрита європейська кав’ярня.

Поступово кава завоювала усю Європу, а в наступній статті ми розкажемо про те, як вона потрапила до України. Поки ж можете спробувати натуральну свіжозмелену каву з нотками шоколаду, вина або карамелі від нашого маленького крафтового магазину!

Климчук Артемія

Давайте знайомитись

 

Гненна Оксана

Привіт, мене звати Оксана, мені 31 рік. У вільний час люблю фотографувати, танцювати, а світ соціальних танців - то такий космос. Мені дуже подобається подорожувати, обожнюю гори, тому кожного року лізу на гору)) а цього року відкрила для себе нові горизонти у вигляді карпатського гірського масиву Татри (Польща, Закопане). Навчалась я у Національній Металургійній академії міста Дніпро за спеціальністю облік і аудит. Моя улюблена пора року - зима (і літо тоді, коли я в горах)). Моя улюблена страва - торт Тропіканка)). У мене є домашня тварина - киця Костюшка. Якщо обирати між відпочинком на пляжі, чи подорож з пригодами, то обрала б позитивні пригоди в горах)). Якщо б мені випала нагода повечеряти з відомою людиною, то колись би відповіла, що Кріштіану Роналду, але зараз це Залужний і Буданов, і ще військові ТрО Бавовна)). Першою роботою в мене була робота у департаменті Софт Колекшн.

Опинилась я у нашому департаменті, за порадою моєї одногрупниці, яка розказувала про наш контактний центр, от і прийшла на “підробіток”, вже як 10 років у софт сім’ї)) Зараз мені більш подобається працювати віддалено, бо люблю довго спати)). Моя улюблена цитата - "Я обіймаю цей світ і я цілую це небо". 

Дубина Анна

Всім привіт🤗

Мене звати Аня, мені 23 роки.

Це моя перша робота в Soft Collection, на якій я вже працюю майже 3 роки( якщо точно, то 2,7😀)Цю роботу мені порадила знайома, яка на той час тут працювала. 

Раніше я завжди працювала в офісі, мені подобалася саме ось ця офісна атмосфера і прикольно, що ти завжди в спілкуванні з колегами. Але зараз я працюю вдома 

і теж дуже рада цьому, бо є час і на хатні справи і на своїх рідних. У вільний час ходжу на прогулянки (обожнюю дуже довго гуляти), просто посидіти десь і попити каву, люблю дивитися фільми зі смаколиками, обожнюю малювати картини по номерам, це мене дуже розслаблює та надихає. А ось в дитинстві я любила співати.

Щодо улюблених страв, то от улюбленої в мене немає. Мені навіть здається що я люблю прям все. Але все ж таки оберу мамин домашній напалеон🤤

Можна сказати, що я більше жайворонок ніж сова. Мені краще прокинутися раніше, щоб встигнути зробити всі справи.

Ковальова Наталія

Всім привіт!

Мене звати Наталя.

Працюю у нашому департаменті вже давно. Була у пошуку роботи, коли подруга запропонувала заповнити анкету.

Починала свій шлях із проекту "30+", тоді ще був такий...

Вільний час проводжу із близькими.

Якщо вибирати відпочинок на пляжі чи подорож, однозначно – подорож! Люблю перебувати в дорозі, тривалі піші прогулянки та природу. Захоплює читання книг і хороша музика, і не важливо джаз це чи рок, все залежить від настрою.

Люблю смачну каву та затишну атмосферу кав'ярні "Львівська майстерня шоколаду".

Є домашній улюбленець – білий голуб, рік тому врятували його з лап кота, так і лишився з нами жити.

По життю я - оптиміст, у будь-якій ситуації знаходжу "плюси".

Намагаюся жити сьогодні і зараз, адже життя не буде вічним.

 

5 рецептів смачних котлет

 

Домашні котлети у кожного кухаря виходить по-різному. Крім того, існує безліч різних рецептів цієї страви. Кожен з них дозволить трохи урізноманітнити смак улюблених котлет.

1. Котлети по-київськи

Непроста страва, але її смак вартує тих зусиль, яких вона потребує. Щоб приготувати її, потрібен насамперед час, настрій і все-таки хоч якісь навички в кулінарній справі.

Інгредієнти для страви: Котлети по-київськи

• Молоко: 0,5 склянки
• Борошно
• Вершкове масло: 50 г.
• Курячі яйця: 1 шт.
• Петрушка: 50 г.
• Куряче філе: 6 шт.

Опис рецепт:

• Я використовую звичайне філе, без кісточок та заморочок. Можна брати ціле філе для однієї котлети чи розрізати його уздовж на дві рівні частини. Але головне — намагатися відбити м’ясо так, щоб не пошкодити його цілісності.

• Щоб попередити розриви філе, потрібно відбивати курку тупим боком молотка тільки з одного боку, де воно прикріплялося до кістки. Зрозуміло, що розриви призведуть до того, що начинка витече з котлети і ваша страва буде безнадійно зіпсована.

• Відбиваючи курку, покладіть зверху плівку. Це допоможе уникнути бризок при відбиванні м’яса. Також можна курку покласти в пакет, тоді всі бризки залишаться на поверхні пакета, а не на кухонному начинні. Плюс це попередить розрив цілісності м’яса.

• Начинка в цих курячих котлетах складається з вершкового масла та зелені. Вибрати петрушку чи кріп – особиста справа кожного. До начинки з масла також можна додати сир, що надасть пікантності, гриби. Часник чудово поєднується з куркою, тому його додавання до начинки заохочується.

• Щоб приготувати начинку, можна розм’якшити масло та змішати його з січеною зеленню, а можна обкачувати брусочок масла в сіль та зелень.

• З особливою увагою потрібно поставитися до загортання начинки в котлету. Тут потрібно примудритися згорнути м’ясо конвертиком, щоб не залишилося жодних дірочок, крізь які може витекти масло в процесі приготування.

• «Рулончики-напівфабрикати» потрібно відправити в морозилку, щоб вони скріпилися та при приготуванні не розгорнулися.

• Для хрусткого кляру підійдуть панірувальні сухарі, які можна придбати в магазині чи приготувати старим, добрим способом у себе на кухні. Для цього просто вчорашній підсушений хліб достатньо натерти на тертці. Ці крихти - панірувальні сухарі власного приготування.

• Котлети по-київськи в будь-якому випадку смажать на сковорідці до появи добре підсмаженої хрусткої скоринки. Час, який котлети проведуть на сковорідці, залежить від того, чи хочете ви їх запекти в духовці чи досмажити до готовності на сковорідці.

• При обсмаженні котлет не шкодуйте олії, її має бути багато, щоб вийшов ефект фритюру.

• Якщо з котлет витікає масло, коли їх розрізають, значить все зроблено правильно і можна собою пишатися.

• Котлети по-київськи одразу потрібно їсти, не гаючи жодної хвилини, щоб начинка у жодному випадку не застигла. Розігрівати їх теж не найкращий вихід із ситуації, оскільки кляр уже не буде хрустким після мікрохвильовки. Єдиний вихід — підігріти їх у духовці.

• Вважаю котлети по-київськи самостійною стравою, яка не потребує гарніру. Тому овочевий салат буде прекрасним доповненням до цієї ароматної підсмаженої й одночасно ніжної страви.

2. Курячі котлети

Курячі котлети – немає простішого та смачнішого варіанта м’ясної страви. Мабуть, це найпоширеніша домашня страва. У кожному домі час від часу вони готуються стовідсотково. Це дуже зручно, тому що швидко.

Інгредієнти для страви: Курячі котлети

• Рослинна олія: 50 мл.
• Чорний перець: Дрібка
• Курячі яйця: 1 шт.
• Цибуля: 0,5-1 шт.
• Часник: 1-2 зубчика
• Сіль: Дрібка
• Куряче філе: 300 г.
• Манна крупа: 5 ст. л.

Опис рецепту:

• Також вигідно і тим, що таку страву можна розігріти наступного дня, і вона буде такою ж смачною. До того ж вони не вимагають якогось конкретного чи особливого гарніру. До котлеток доречним буде будь-який гарнір, на ваш смак.

• Крім того, вони мають нехитрий рецепт приготування. Зізнаюся: в дитинстві я їх дуже любила. Коли стала дорослою, любила так само, але ставила собі запитання, чому мама їх готує частіше, ніж інші страви. Коли в мене з’явилася власна сім’я, я і далі їх люблю і розумію, чому ця страва - частий гість на нашому столі. Насправді, коли є купа домашніх справ - робота, діти і т. д., - тоді не завжди вистачає часу на різні витребеньки. Проте поїсти корисну та смачну їжу просто необхідно. Тому ця страва увійшла в мою сім’ю та укорінилася дуже міцно.

• Тішить те, що можна готувати різні види котлет - із м’яса (яловичини, телятини, свинини, курятини), риби й овочів. Це якщо говорити про найпоширеніші варіанти котлет. Єдине, що я завжди рекомендую і сама так роблю, - це не купувати готовий фарш, а робити його самостійно. Ну це, звичайно, рекомендації. Але якщо у вас немає сумніву в магазинному фарші і ви впевнені в його якості, то це ще більше спростить вам роботу. До речі, є ще один гарний спосіб, щоб заощадити час на приготуванні фаршу: можна придбати улюблений шматок м’яса й у тому ж магазині попросити зготувати з нього фарш. Однак якщо ви все ж таки готуєте його самотужки, то розумієте, напевно, що це - справа кількох хвилин.

• Із фаршем розібралися. Поговоримо про сам рецепт приготування. І тут можу сказати, що майже у всіх він універсальний. Проте у кожної господині вони по-своєму особливі. Це стосується і форми, і смаку, і структури самої котлети. Традиційно котлети готують із фаршу, додаючи до нього яйце, сіль, перець, цибулю та часник. Ще один традиційний компонент - розмочена у воді біла булочка, щоб котлети були щільними та тримали форму. Перед обсмажуванням на олії котлети вмочують у борошні чи паніруванні. Дехто додає до фаршу подрібнену зелень петрушки чи кропу.

• Є певні тонкощі, залежно від того, з якого м'яса ви готуєте котлети. Сьогодні я пропоную вам зготувати ніжні курячі котлети. А з секретами приготування розберемося в процесі.

• Краще показати на ділі, ніж говорити. Тому хутчій їх готувати.

3. Котлети в духовці

Котлети в духовці виходять ніжнішими та кориснішими, ніж приготовані на сковорідці, адже їх не потрібно смажити.

Інгредієнти для страви: Котлети в духовці

• Вершкове масло: 30 г.
• Яловичий фарш: 130 г.
• Курячі яйця: 1 шт.
• Цибуля: 1 шт.
• Часник: 2 зубчика
• Сіль: 0,5 ч.л.
• Трави: 0,5 ч.л.
• Манна крупа: 2 ст.л.
• Свинячий фарш: 250 г.

Опис рецепту:

• Котлети в духовці не тільки корисні, а ще і дозволяють заощадити час. Вам не потрібно невідлучно стояти біля плити, щоб не проґавити момент, коли вироби уже пора перевертати. Просто відправте деко в духовку на півгодини та займайтеся іншими корисними справами. За цей час саме встигнете приготувати гарнір.

• До запечених котлет подають таі ж гарніри, як і до звичайних, приготованих на сковорідці. Це картопляне пюре, запечена чи смажена картопля, свіжі чи мариновані овочі, салати, рис, макаронні вироби, смажені кабачки, шпинат і т. д. Для дієтичного харчування прекрасно підійде ніжне картопляне пюре з молоком та вершковим маслом. Любителям гострого смаку можна подати гірчицю, томатний соус, сметану зі шматочками солоних огірків та зелені.

• Запечені чи напівготові котлети можна скласти в форму для запікання, залити соусом та прогріти ще 15-20 хвилин. Тоді вони стають ще соковитішими.

• Яловичину та свинину можна змішувати в різних пропорціях. Чим більше свинини, тим жирнішими виходять котлети. А чим більше яловичини, тим вони пісніші. Я віддаю перевагу змішуванню фаршу або порівну, або 1 частині яловичини та 2 свинини. Тоді котлети виходять соковитими, але не надто жирними.

• Для дієтичного харчування можна за таким же рецептом готувати котлети з курячого фаршу, не додаючи до них олії. Виходить смачно, корисно та без зайвих калорій. Тільки врахуйте, що куряче філе сухувате, тому для надання соковитості влийте до нього трохи молока чи покладіть ложку сметани. Звичайно, найкраще приготувати фарш самостійно – з яловичини, свинини, курятини, сала. Проте ця справа досить клопітна, тому завжди можна піти до магазину та придбати уже готовий якісний продукт.

• І ще – для найсоковитіших та найсмачніших котлет рекомендується брати не розморожений, а свіжий охолоджений фарш. Зберігайте його тільки в холодильнику. У теплі подрібнене м’ясо стає дуже сприятливим середовищем для розмноження бактерій.

• Вага сала не повинна перевищувати 25% від загальної ваги всього фаршу. Інакше вийде надто жирно. М’ясо та сало пропустіть через м’ясорубку двічі-тричі, додайте сіль із перцем та перемішайте.

• У звичайні котлети додають батон, вимочений у молоці чи воді. Тоді вироби виходять менш щільними. Щоб вони не розвалилися, їх перед обсмаженням панірують у борошні. Запечені котлети не панірують, тому в них має бути менше рідини. Батон потрібно дуже ретельно віджати від молока чи води, а можна і взагалі замінити його манною крупою. Набухаючи, вона робить структуру котлет досить м’якою, але при цьому зберігає їхню щільність. Також замість хліба можете взяти панірувальні сухарі. А якщо котлетна маса здається вам надто щільною, додайте в неї трохи рослинної олії.

• Розігрівати котлети потрібно або в мікрохвильовій пічці, або в духовці. Не обсмажуйте їх, інакше вся користь зникне і вони просочаться зовсім не найкориснішим жиром.

4. Морквяні котлети

Шукаєте легку та корисну страву, яку можна їсти і дорослим, і дітям? Тоді до вашої уваги представлена класика смачної та корисної їжі – морквяні котлети.

Інгредієнти для страви: Морквяні котлети

• Рослинна олія
• Молоко: 50 мл.
• Курячі яйця: 1 шт.
• Морква: 600 г.
• Сіль: 1 ч.л.
• Манна крупа: 4 ст.л.

Опис рецепту:

• На морквяні котлети потрібно звернути увагу не тільки прихильникам здорового способу життя та охочим схуднути. Як відомо, цей коренеплід рекомендується їсти дітям для повноцінного розвитку. Проте далеко не всі діти люблять моркву. А ось котлети з неї вони їдять набагато охочіше. Ще ця страва повинна зацікавити вегетаріанців та тих, хто дотримується посту.

• Для котлет купуйте яскраву помаранчеву моркву, в якій міститься найбільша кількість корисних речовин. Плоди повинні бути не дуже великими, не дуже маленькими, приблизно по 150 грамів. Врахуйте, що великі коренеплоди активніше вбирають нітрати. А чим яскравіша морква, тим більше в ній вітаміну А – того самого каротину, який корисний для зору. Звичайно, при тепловій обробці частина корисних речовин втрачається. Проте масло допомагає організму краще засвоювати вітамін А.

• Найкраща добавка до морквяних котлет – це сметана. Вона гарно поєднується і з солодким, і з солоним варіантом страви. Ще можна подати соус на основі грибів, зелені. Словом, кому що подобається. Солодкі котлетки спробуйте полити сметаною з ванільним цукром – виходить смачно.

• Для котлет моркву можна і відварювати, і залишати сирою. Варену можна легко подрібнити, просто розім’явши її виделкою чи товкачиком. А ось сиру потрібно обов’язково дрібно натерти чи подрібнити в блендері. Ще гарно в цій справі допомагає м’ясорубка. Великі шматочки моркви ускладнять формування котлет, та і просмажитися за декілька хвилин не встигнуть.

• Морквяні котлети легко перетворюються з самостійної страви в красивий та смачний гарнір. Мариновану, сиру чи варену моркву часто використовують як гарнір. Ось і котлети можуть ним стати.

• Для початку спробуйте посмажити одну маленьку котлетку. Якщо вона не скріплюється та розвалюється при перевертанні, потрібно додати в котлетну масу ще трохи манної крупи чи пшеничного борошна.

• В описаному нижче рецепті повідомлено, як приготувати прості морквяні котлети. Але якщо вам подобається ця страва, не потрібно зупинятися тільки на одному варіанті. Готуйте котлетну масу з додаванням сиру, дрібно натертого твердого сиру, відварним рисом чи пшоном, подрібненими вівсяними пластівцями, родзинками, подрібненими яблуками (обов’язково потрібно віджати рідину). Усе це допоможе перетворити рецепт, що став уже звичним, на цілий набір страв для усіх життєвих випадків.

• Не обов’язково тільки смажити морквяні котлети. Приготувати їх можна і в духовці. Викладіть заготовки на деко з пергаментом та запікайте 20-30 хвилин. Нагрівання встановіть на 180 градусів. Коли вироби зарум’яняться, акуратно перекладайте їх лопаткою на тарілку. Такий спосіб приготування корисніший. Але не потрібно забувати, що масло полегшує засвоєння каротину. Тому змастіть деко маслом чи трохи покладіть його на котлети.

• Враховуйте, що свіжа якісна морква сама собою солодкувата. Тому, якщо готуєте несолодкі котлети, можете додати до них декілька крапель лимонного соку, різні ароматні трави та приправи.

5. Капустні котлети, або Ліниві голубці

Любите голубці, але не маєте бажання довго поратися із загортанням м’ясної начинки в капустяне листя? Тоді рецепт лінивих голубців неодмінно вам знадобиться.

Інгредієнти для страви: Ліниві голубці

• Рослинна олія
• Цибуля: 100 г.
• Морква: 100 г.
• Томатна паста: 1 ст.л.
• Сіль
• Свинячо-яловичий фарш: 300 г.
• Рис: 100 г.
• Сметана: 3 ст.л.
• Капуста: 150 г.

Опис рецепту:

• Ліниві голубці, як і звичайні, вважаються самостійною стравою. У них уже є рис, овочі, тому подавати їх із гарніром не заведено. Достатньо полити голубці соусом, посипати зеленню, і страва готова.

• Для звичайних голубців потрібно брати тонке капустяне листя, яке легко згортається. Для лінивих голубців це - не обов’язкова вимога. Капуста після відварювання подрібнюється шматочками однакового розміру, ріжеться власноруч ножем чи в блендері.

• Рис неодмінно варять до повної готовності перед змішуванням з іншими продуктами. Недоварена крупа буде збільшуватися, через що ваші голубці стануть нещільними, можуть навіть розвалитися. Замість рису інколи використовують гречку. Стандартне співвідношення цих круп та м’яса 1:3. 
  Якщо у вас є 300 г фаршу, значить, потрібно додати до нього 100 г крупи. Гречку не забудьте перебрати та промити, забираючи камінці.

• Чим більше у фарші капусти та інших овочів, тим м’якшими та щільнішими виходять голубці. Не потрібно використовувати надто багато фаршу, він робить страву твердуватою.

• Для лінивих голубців рекомендується використовувати суміш яловичого та свинячого фаршу, а не тільки один із них. Уся справа в тому, що свинячий фарш надто жирний, а яловичий відзначається сухістю. Саме тому їх змішують (як правило, в рівних пропорціях). Тоді голубці виходять і не твердими, і не жирними.

• Ліниві голубці не забороняється готувати і в духовці, і на плитці, тушкувати в сковорідці чи запікати. Другий варіант зручніший, якщо потрібно робити багато їжі у великій формі. Велика сковорідка буде прогріватися нерівномірно, а ось у формі все виходить чудово. Для цього обсмажені голубці викладають у вогнетривку форму, заливають соусом та ставлять у духовку на 40 хвилин. Нагрівання встановіть на 180 градусів.

• Сметана та томатна паста – це найпопулярніший соус для приготування голубців. Також їх можна тушкувати в кефірі (смак буде кислуватий), грибній підливі, пюре з перетертих помідорів. Додатково можна приготувати засмажку з овочів та викладати її разом із голубцями на тарілку при поданні.

• Теплова обробка лінивих голубців виконується за тими ж правилами, що і в тюфтельок. Спочатку голубці обсмажують для отримання скоринки. Вона скріплює поверхню виробу, перешкоджає витіканню соку. Потім голубці тушкують до готовності в соусі при слабкому нагріванні. У результаті вони виходять і соковитими, і достатньо щільними.

Приємного апетиту)

Овчарова Аліна

Наставники Soft Collection. Інтерв'ю з кращим наставником другого кварталу 2023 року Неділько Анастасією

 

1) Як ти потрапив до нашого департамент

Анастасія:

Я закінчила університет і відразу прийшла в ПриватБанк, саме в наш департамент 

В мене тут працював однокласник і запропонував мені прийти на співбесіду 

Я довго не вагалась так,як завжди хотіла працювати в банку,мені здавалось це цікавим)

2) Ти давно працюєш на проекті МСБ, що саме тобі подобається на цьому проекті?

Анастасія:

На проекті МСБ працюю майже 4 роки ,спочатку думала, що цей проект взагалі недосяжний і дуже складний) Але, коли побачила себе в списку на ротацію - то була задоволена і водночас це було хвилююче)

Завдяки крутому колективу (зараз вже більшості немає)я швидко звикла і вже на 3-й зміні почувала себе більш-менш впевнено

Все пізнається в порівнянні ,тому для мене це самий комфортний і улюблений проект,клієнти цікаві і ситуації також бувають неординарні.

Ну а про колектив проекту МСБ -взагалі мовчу !Це найкращий колектив !

3) Ти стала кращим наставником другого кварталу 2023 року, розкажи свої секрети як стати кращим?

Анастасія:

Немає якихось секретів або лайфхаків, котрими не користуються інші наставники .Я просто підтримую,відверто хвилююсь за кожного і хочу щоб кожен мій новачок якомога швидше став найкращим і впевнено себе почував в спілкуванні з клієнтом!

Спілкуємось майже щоденно ,підтримуємо зв'язок, робимо ОС в гугл міт, опрацьовуємо питання котрі виникають в ході роботи.

Спілкуємось з СВ новачка,щоб я розуміла на що звернути увагу…

Мої новачки-ви найкращі!

Якщо зараз читаєте це - ПОСМІХНІТЬСЯ!)

4) Які п’ять слів описують тебе найкраще?

Анастасія:

Я не вмію говорити НІ

Відкрита до спілкування

Любляча мама

душа компанії-так кажуть мої друзі))

Дуже емоційна і беру все близько до серця

 

5) Для тебе найкращий час проведення дозвілля у шумній компанії або на самоті?

Анастасія:

Раніше мені подобались гучні компанії ,і я б точно вибрала такий спосіб розвантаження)

Але зараз частіше схиляюсь до другого варіанту.Бо зараз ритм життя не дає сумувати і тому іноді хочеться просто побути на самоті,відпочити,подумати…

Але не виключаю й перший варіант ,вистачає в мене таких людей, котрі не дають залишитись на самоті-бо вони кажуть що це нудно)

6) Що робить тебе щасливою?

Анастасія:

Я сама щаслива ,коли бачу успіхи в досягненнях свого сина !Це мене окрилює і дає сил)

7) Яким був би твій ідеальний день?

Анастасія:

Це точно день НАШОЇ ПЕРЕМОГИ !БЕЗ СУМНІВІВ!

Героям Слава!

8) Як часто ти стресуєшь при роботі з клієнтами? Що можете порекомендувати для зняття стресу?

Анастасія:

Я за собою давно помітила ,що раніше стресувала майже з кожним клієнтом і прям віддавалась емоційно настільки, що в мене просто не залишалось жодних сил… Зараз якось простіше відношусь. Я просто розумію що це просто робота і стараюсь її виконувати добросовісно.

А також іноді можу посміятись в лице клієнту(на фото)

Мені дуже допомагає спілкування з проектом МСБ в чаті-тоді стрес рукою знімає

Просто потрібно відволікатись і не зациклюватись.

9) Що б ти хотіла покращити у своїй роботі?

Анастасія:

Ідеальних не буває , і в кожного співробітника є сильні і не зовсім сторони) тому я б хотіла залишити в секреті свої слабкі сторони) Але скажу , що завжди стараюсь аналізувати що не так і швидко відреагувати.

10) Скільки років тобі було коли ти влаштувалася на свою першу роботу?

Анастасія:

Саме перша і єдина  серйозна робота - це ПриватБанк. Я прийшла сюди в 2014 році! А саме перший підробіток років в 15-14 ( я багато де підробляла ) бо для мене був кайф заробити самій кошти і самій їх витратити ) працювала і курʼєром ( розвозили квитки від театру Опери та балету навіть в інші міста , прилеглі до Дніпра , була консультантом ТМ Нівеа, промоутером від різних ТМ, мерчендайзером мабуть як і всі студенти ) А ще з своїх зароблених коштів завжди дарувала мамі якісь подарунки, я взагалі обожнюю вибирати подарунки і потім дивитись на емоції цих людей ❤️

 

11) Чим займаєшся у вільний час? У тебе є хобі?

Анастасія:

Тут складно) бо весь мій вільних час це захоплення мого сина ! Футбол -це любов)
Я футбол дуже люблю дивитись з сином , ходити на його тренування , ігри і бачити результат свого хлопця.

 

12) Якщо б ти могла мандрувати у часі, куди б ти відправилась?

Анастасія:

Цікаве питання )) мені подобаються фільми історичні. Так от приміряти пишне плаття я б точно не відмовилась,побувати на якомусь прийомі ) Тому кудись туди де пишні бенкети , прийоми при дворі , поїздки на конях , або навіть там де є лицарі і дуелі 😅 хотілось би чогось романтичного)

НЕ БОРЩЕМ ЄДИНИМ: 5 СУПІВ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ

 

Борщ, звісна річ, усьому голова в українській кухні. Проте кулінарна спадщина України може запропонувати безліч перших страв, готувати й куштувати які — справжня втіха. 

Вашій увазі 5 відмінних супів української кухні.

1. Рибна юшка

Рибальство в Україні відоме здавна, археологічні знахідки підтверджують, що виловом риби на теренах України займалися вже у ІІ столітті. Поширенню рибальства сприяла велика кількість річок та озер на території нашої країни, а також прадавня традиція використання риби у харчуванні. Тому юшки з риби в українській кухні мають тисячолітню історію: від першого вживання в їжу звичайної звареної у воді на багатті риби до модних страв, приготованих у мультиварці.

Універсального рецепту рибної юшки не існує. Її можна готувати з білої або червоної риби (щоправда, оселедець для юшки використовувати не раджу), можна варити ціле філе риби або ж нарізати його шматочками. Можна просто зварити бульйон на рибних головах і хвостах, можна додавати будь-які овочі, рис або дрібні макарони, можна заправляти вершками або томатами — усе залежить лише від вашого настрою та фантазії.

Я пропоную найпростіший рецепт рибної юшки з мінімумом інгредієнтів. Таку юшку можна легко приготувати як удома, так і десь на природі в казані на багатті.

Як приготувати рибну юшку:

• філе лосося (або будь-якої іншої риби) — 500–600 г
• картопля — 5-6 шт.
• ріпчаста цибуля — 1 шт.
• морква (велика) — 1 шт.
• олія — для смаження
• сіль, перець — до смаку
• лавровий лист — 2 шт.
• свіжий кріп — для подачі
• лимон — для подачі

Картоплю миємо, чистимо, довільно нарізаємо. Якщо у вас дрібна молода картопля, її можна розрізати навпіл і готувати просто зі шкіркою. Викладаємо в каструлю, заливаємо водою або бульйоном, доводимо до кипіння. Коли почне кипіти, зменшуємо вогонь, накриваємо кришкою і залишаємо варитися на 15 хвилин.

Тим часом цибулю та моркву чистимо. Цибулю дрібно шаткуємо, моркву натираємо на тертці. Викладаємо все в розігріту та змащену олією пательню та смажимо, постійно помішуючи, поки овочі не стануть м’якими.

Філе риби миємо, обсушуємо паперовими рушниками. Якщо філе на шкірі, зрізаємо її. Рибу нарізаємо невеликими кубиками та викладаємо в каструлю до картоплі. Додаємо сіль і перець, залишаємо варитися на середньому вогні хвилин на 20. Потім додаємо обсмажені овочі та лавровий лист і все разом проварюємо ще 10-15 хвилин.

Подаємо з дрібно нарізаним свіжим кропом і скибками лимона, з яких за бажанням можна вичавити сік у суп.

2. Грибна юшка

Грибна юшка вважається візитівкою Карпат. Там готують цей суп з карпатськими білими грибами — свіжими в сезон та сушеними в будь-яку пору року. І в цьому, треба зізнатися, є головна принада цієї страви, бо від аромату білих грибів просто зриває дах. Однак для приготування юшки підійдуть будь-які гриби — печериці, лисички, гливи або ж інші, які будуть у вас під рукою. 
За консистенцією грибна юшка є чимось середнім між підливою та супом і, як кажуть мешканці Західної України, може бути «підбита» (тобто заправлена) сметаною або вершками. Готувати її можна як на воді, так і на бульйоні — м’ясному або овочевому. 

Як приготувати грибну юшку

• сушені білі гриби — 100 г
• свіжі гриби — 250 г
• ріпчаста цибуля — 1 шт. 
• морква — 1 шт. 
• картопля — 4-5 шт. 
• борошно — 2 ст. л. 
• сіль, перець — до смаку 
• олія — для смаження 
• сметана — за бажанням
• зелень — для подачі 

Гриби замочуємо на ніч. Зранку віджимаємо, нарізаємо, якщо вони цілі. Воду, в якій замочували гриби, проціджуємо та переливаємо в каструлю. Додаємо чистої води, кладемо гриби та ставимо варитися. Доводимо до кипіння, прибираємо піну. Зменшуємо вогонь, накриваємо кришкою та залишаємо варитися хвилин на 40.

Тим часом робимо засмажку. Свіжі гриби (можна взяти печериці або гливи) добре миємо, моркву й цибулю чистимо. Гриби нарізаємо великими шматками, моркву натираємо на тертці, цибулю дрібно шаткуємо. Викладаємо все на розігріту та змащену олією пательню та смажимо, помішуючи, поки овочі не стануть м’якими та золотавими.

Картоплю чистимо, нарізаємо кубиками та додаємо в каструлю з грибами (це вже після того, як вони поваряться 40 хвилин на тихому вогні). Варимо хвилин 15, після чого додаємо обсмажені гриби з морквою та цибулею. Накриваємо кришкою, залишаємо варитися на повільному вогні ще 15 хвилин. 

Тим часом на сухій сковороді обсмажуємо 2 столові ложки борошна, постійно помішуючи, до світло-коричневого кольору. Додаємо борошно в каструлю, добре перемішуємо, солимо й перчимо. Вимикаємо вогонь і залишаємо трошки настоятися під кришкою. Подаємо зі сметаною та дрібно посіченою зеленню. 

3. Холодник

Холодником в Україні називали холодний борщ, який готували виключно влітку. Молодий городній буряк різали соломкою, заправляли квасом, сироваткою, маслянкою або сметаною. Додавали свіжу зелень петрушки, кропу, цибулі, часнику, за можливості круто зварені яйця. Їли охолодженим, нерідко з вареною картоплею замість хліба. Спосіб приготування холодного борщу зберігся до наших днів майже без змін.

У XX столітті внаслідок радянської окупації й тотальної русифікації назву «холодник» поступово витіснили з ужитку. У меню закладів громадського харчування цю страву спочатку стали називати «холодний суп», а потім дали назву «свєкольнік».

Пропоную відновити історичну справедливість і приготувати справжній український холодник — з молодими буряками та звареними круто яйцями. Ідеальна страва в спекотну літню днину.

Як приготувати холодник

• буряк — 2–3 шт. 
• свіжий огірок — 2-3 шт.
• кефір — 2 л 
• мінеральна вода — 0,5 л
• часник — 2 зубки
• свіжий кріп — 1 пучок
• зелена цибуля — 1 пучок 
• оцет або лимонний сік — до смаку
• сіль, перець — до смаку 
• варена картопля — для подачі 
• зварені круто яйця — для подачі

Буряк миємо, відварюємо або запікаємо до м’якого стану. Готовий буряк чистимо, натираємо на тертці або нарізаємо тонкою соломкою, перекладаємо в каструлю.

Огірки натираємо на тертці або нарізаємо дрібними кубиками. Зелену цибулю та кріп дрібно січемо ножем. Часник пропускаємо через прес. Усе складаємо в каструлю до буряків. Заливаємо кефіром і мінеральною водою (можна брати газовану), додаємо сіль, перець й оцет до смаку (або лимонний сік). Усе добре перемішуємо.

Перед подачею даємо настоятися в холодильнику мінімум пару годин. Подаємо з вареною картоплею і звареними круто яйцями.

4. Крупник

Крупник — юшка з крупами, яку українці теж готували з давніх-давен. Варили цей суп на м’ясному бульйоні або на воді — усе залежало від сезону й достатку господаря. Засипали крупою — гречаною, перловою, пшеничною, кукурудзяною — так, щоб готова страва мала консистенцію дуже-дуже рідкої каші. Для калорійності додавали картоплю, а для смаку клали всілякі корінці: моркву, петрушку, пастернак, а також зелень кропу й петрушки. Заправляли крупник перцем і смаженою на олії чи салі цибулею.

Як приготувати суп з рисом

• куряче філе — 1 шт.
• морква — 1 шт.
• ріпчаста цибуля — 1 шт.
• стебло селери — 1 шт.
• картопля — 2 шт.
• рисова крупа — 0,5 склянки 
• зелений горошок — 0,5 склянки
• лавровий лист — 1–2 шт.
• сіль, перець — до смаку
• олія — для смаження

Рис промиваємо, варимо впродовж 30 хвилин. 
Моркву та цибулю чистимо, нарізаємо невеличкими кубиками. Такими ж кубиками нарізаємо селеру. Викладаємо в каструлю з товстим дном і швидко обсмажуємо все в олії на великому вогні, щоб овочі схопилися золотавою скоринкою.

Куряче філе миємо, нарізаємо шматочками, додаємо в каструлю з обсмаженими овочами. Заливаємо водою, додаємо трохи солі й перцю, доводимо до кипіння на великому вогні. Потім зменшуємо вогонь і залишаємо варитися на 20 хвилин, періодично знімаючи піну. Після цього додаємо в каструлю почищену та нарізану невеликими кубиками картоплю та залишаємо варитися ще на 15–20 хвилин. 

Всипаємо відварений рис та зелений горошок (свіжий або заморожений), додаємо лавровий лист і за необхідності солимо й перчимо. Перемішуємо та варимо все разом ще 5–7 хвилин.

5. Капусняк

Капусняк у давнину вважався другою за значенням після борщу рідкою стравою. Узимку його готували з квашеної капусти: дрібно сікли капусту, заливали окропом або м’ясним бульйоном і варили з картоплею, морквою та пшоном. У готовий капусняк клали засмажену на салі цибулю, заправляли перцем і ще раз проварювали — виходила досить ситна страва.

Улітку, коли запаси квашеної капусти добігали кінця, капусняк варили зі свіжої капусти, а кислого смаку страві надавали за допомогою квасу. У першій половині XX століття, коли почали культивувати помідори, капусняк стали заправляти томатним соком. Головна ж відмінність капусняку від борщу полягає в тому, що цей суп готується без буряків. 

Я пропоную приготувати капусняк зі свіжої молодої капусти — виходить дуже легкий і поживний овочевий суп. 

Як приготувати капусняк

• м’ясо (будь-яке філе) — 500 г
• капуста білокачанна — 1/3  качана
• картопля — 3-4 шт.
• морква — 1 шт.
• стебло селери — 1 шт. 
• пшоно — 0,5 склянки
• лавровий лист — 2 шт.
• сіль, перець — до смаку
• скибки лимона — для подачі
• зелень — для подачі 

М’ясо миємо, нарізаємо великими шматками, кладемо у велику каструлю та заливаємо водою. Доводимо до кипіння, зменшуємо вогонь і варимо хвилин 40, періодично знімаючи піну. 

Моркву з картоплею чистимо й нарізаємо невеликими шматочками. Зелене стебло селери дрібно шаткуємо півкільцями або кубиками. Додаємо овочі в каструлю з м’ясом (після того як воно вже поварилося 40 хвилин) і варимо все разом хвилин 10-15.

Тим часом промиваємо пшоно кілька разів, капусту довільно шаткуємо — дрібно або великими шматками, як вам до вподоби. Додаємо пшоно та капусту в каструлю, також додаємо лавровий лист, сіль і перець. Перемішуємо та залишаємо варитися на повільному вогні 20 хвилин. 

Подаємо капусняк із дрібно нарізаною зеленню та скибочкою лимона, з якої вичавлюємо сік у суп. 

Приємного апетиту)

Овчарова Аліна

Скандинавська міфологія у простій формі

Творчість Ніла Ґеймана залишається незмінним трендом серед любителів фантастики протягом останніх кількох років. Наразі про «Американських богів» не чув хіба лінивий. Популярності додав автору і однойменний серіал за мотивами книги, прем’єра якого відбулася 30 квітня 2017 року. На цій хвилі всезагального захоплення і була опублікована нова книга Ґеймана «Скандинавська міфологія».

Багато років тому ще маленьким хлопчиком Ніл Ґейман наткнувся на графічні романи Джека Кірбі та Стена Лі про Тора, його підступного зведеного брата Локі та королівство Асґард. Так почалося захоплення Нілом скандинавською міфологією. Із часом інтерес переріс у щось більше. Холодний жорсткий північний дух вчувається у багатьох романах автора, а надто у славнозвісних «Американських богах».

Одразу хочу розставити всі крапки над «і»: «Скандинавська міфологія» — це не продовження «Американських богів» і взагалі не роман, хоч про це і пишуть на деяких Інтернет-ресурсах. Водночас це не ґрунтовна наукова праця про міфологію північних народів. Якщо період знайомства з богами Півночі для читача минув і він хоче глибше дослідити світогляд давніх скандинавів, то йому варто підібрати щось інше.

Для кого ж написана ця книга? Для людей, які тільки починають знайомитися з міфологією скандинавів і не читали ще ні першоджерел, ні інших переказів чи адаптацій. П’ятнадцять незалежних одне від одного оповідань, написаних легкою та доступною мовою, та короткий словничок-глосарій наприкінці познайомлять читача з ключовими міфами народів Півночі, включно зі славнозвісним Рагнарьоком, загибеллю богів. У легкій іронічній формі, що так полюбилась фанатам, Ґейман переказує історії про те як Одін позбувся свого ока, про незвичне весілля Фрейї, про те, як з’явилися поети, та інші оповіді про персонажів міфології войовничих скандинавів. Це саме вільний переказ, автор жодним чином не змінює хід сюжету, зрештою, він на це і не претендує, по що прямо заявляє у передмові до книги.

Як і невідомий автор «Старшої Едди», Ґейман не виправдовує своїх героїв. Вони постають перед читачем такі, які є, з усіма своїми недоліками. Багато хто закидає автору «Скандинавської міфології» надто легковажне ставлення до богів Півночі, однак тут якраз Ґейман не надто далеко відходить від канону. Справа в тому, що дещо вільне поводження зі своїми богами — річ, характерна для скандинавів чи принаймні для автора «Старшої Едди», яка є найдавнішим джерелом відомостей про міфологію скандинавів. Хто читав оригінальні «Словесні чвари Локі», той зрозуміє, про що я.

Взагалі Локі — це душа «Скандинавської міфології». Так пише Ґейман про цього непостійного бога: «Існував певний порядок дій, якого Тор дотримувався, коли щось ішло не так. Насамперед, він запитував себе, чи не винен у тому, що сталося, Локі. Якщо Локі цього разу був не винен, Тор переходив до наступного кроку: просив у нього поради. Локі – кмітливий хлопець, він придумає, що робити». І таки справді, більшість міфологічних сюжетів побудована на тому, як Локі створює богам проблеми, а опісля сам геніально їх вирішує. Хитрий і підступний трікстер, майстер перевтілень — таким він постає перед читачем. Моральний компас Локі безнадійно зламаний — він робить, що хоче: здобуває для Тора молот Мйольнір і сплановує вбивство Бальдра, підлаштовує викрадення богині Ідунн і сам рятує її. При цьому в його серці немає ненависті чи люті, а лише цікавість і нудьга, яку він намагається розвіяти достатньо зловісними способами. Локі далеко не завжди вдається вийти сухим з води, та його це не зупиняє.

Майже завжди він розділяє свої пригоди з Тором — грубим і простуватим, але дуже справедливим воїном. Найчастіше саме він за допомогою свого молота може впоратися там, де не спрацьовує хитрість. А ще тільки Тора і його Мйольніра боїться хитромудрий Локі.

Решті богів у книзі часу приділено набагато менше. Мало похмурого Одіна, батька богів, володаря магії, мало Фрейї, в загальних рисах описані принципи світобудови в уявленнях народів Півночі, всього два абзаци про протистояння асів та ванів, а про скандинавських героїв не написано взагалі жодного слова.

Ґейман умисне добирав кумедні сюжети, над якими не можна було не засміятися. Чого лише варта історія про мед поезії чи спосіб, у який Локі вдалося обдурити велетня-будівельника, який зводив стіну навколо Асґарда. Незважаючи на легкий іронічний характер книги, деякі з міфів переказані у серйозному ключі. Глибоке співчуття викликає тяжка доля Сігюн, дружини Локі. Містикою і похмурим символізмом наповнений переказ легенди про голову Міміра та втрачене око Одіна, а також історія Рагнарьоку, смерті богів.

Книга залишила по собі дуже неоднозначне враження. З одного боку, популяризація скандинавської міфології — це, безумовно, великий плюс. Можливо, хтось, побачивши на книжкових поличках у книгарні книгу з іменем улюбленого автора, таким чином почне своє знайомство з міфологією народів Півночі. З іншого боку, від Ніла Ґеймана очікуєш чогось особливого. А тут мимоволі питаєш себе, чи стала би книга бестселером, якби на її обкладинці стояло інше ім’я? Відповідь на це питання хай кожен шукає сам.

Климчук Артемія