Перейти до основного вмісту

Медицина минулого: виживали не найсильніші, а найвезучіші


Уявіть, що ви сидите в кабінеті середньовічного лікаря. На стіні висять сушені жаби, в банці плаває щось, що виглядає як маринований паливний фільтр, лікар обережно точить ножик… і запитує: “На що жалієтесь?”
Якщо ви відповісте: “Голова болить”, то шансів вижити у вас - приблизно як у бублика в стоматології. І поки ми, сучасні та розумні, лікуємо застуду чаєм і Netflix’ом, наші предки - з почуттям гумору, відваги або повної відсутності інстинкту самозбереження - проходили такі терапії, що сьогодні лікарі б викликали екзорциста, побачивши їх у клініці. Поїхали.

1. Кровопускання: універсальний спосіб “полегшити” страждання… ну, в усіх сенсах

Колись лікарі щиро вірили, що будь-яка хвороба - це надлишок крові. Логіка проста: хворий виглядає недобре - треба зробити його менш повним крові - успіх!
Якщо пацієнт не вмирав одразу - це вважалося прогресом. Уявіть: приходиш із застудою, а тебе прив’язують до столу, відкривають вену й кажуть:

- Нічого страшного, завтра знову прийдете. Якщо зможете.
Сьогодні такий підхід міг би зайти хіба що як новий фітнес-тренд: “Скинь 2 літри за тиждень! Blood Detox 3000!”

2. П’явки. Дуже багато п’явок. Прямо огидно багато п’явок

У XIX столітті п’явки були як сучасний айфон: хочеш бути модним - купуй. Франція імпортувала десятки мільйонів на рік. Просто уяви цей діалог:

- Лікарю, мене турбує депресія.

- Я знаю, що вам допоможе.

Дістає банку, повну слизької живої хитрості.

- Лікування переповнене наукою.

Пацієнти після цього або видужували, або забували про проблеми, намагаючись не відчувати, як по них лазять живі медичні інструменти.

3. Ртуть: коли “лікування” вбиває швидше, ніж хвороба

Хто не любить блискучі рідкі метали? Наші пра-пра-прабабусі й прадідусі точно любили - бо ртуть була ліками від усього: від сифілісу до поганого настрою.
На жаль, мала’сь побічка: випадіння зубів, божевілля, смерть, перетворення у ходячий токсичний відбійник. Тобто ти йшов лікуватися, а виходив як той термометр, який мама розбила на килимку й тепер кричить на всю квартиру: “НЕ ЧІПАЙ!”

4. Сигарети… від астми. Чому б і ні?

На початку XX століття деякі виробники сигарет рекламували свій товар так:
“Рекомендовано лікарями! Для легенів! Полегшує дихання!” Звучить майже як жарт богів-іроністів. Уяви рекламу:
- Маєте проблеми з диханням? Запаліть! Дихати стане складніше - але чхати на це стане легше!

5. Електрошок - але ще до того, як це стало медициною, тобто просто електрошок

У XVIII–XIX століттях електрика була новою модною штукою. І, як будь-яку модну штуку, її вирішили підключити до пацієнтів. Повністю буквально. Уяви раннього лікаря-ентузіаста:

- Ну, у вас апатія. Давайте підключу вас до цієї ручної батареї. Може, прокинетесь. Або станете супергероєм. Або… не знаю, ми це робимо вперше.
Сучасна медицина так не працює. Сучасна медицина принаймні читає інструкцію.

6. Кокаїн дітям від зубного болю. Героїн від кашлю. Так, це не жарт

У 1900-х кокаїн можна було купити в аптеці - без рецепта. Він входив до складу зубних мазей, льодяників, “полегшуючих засобів”. А героїн виписували як ніжний, лагідний сиропчик від кашлю. Особливо дітям. Бо “дієвий”.
Висновок один: медицина тоді була веселіша, ніж вечірка на 12-му поверсі студентського гуртожитку.

7. Тютюнова клізма. Так, куди ти подумав - туди саме

XVIII століття подарувало людству багато дивовижного. Наприклад: пристрій, щоб задувати дим… гм… у пацієнта через задній вхід. Це вважалося лікуванням від утоплення, застуди, всього, крім здорового глузду. Інструкція виглядала приблизно так:

Взяти трубку.
Взяти тютюн.
Зробити пацієнтові… ну… ви розумієте.
Молитися, що він не прокинеться в цей момент.

Сьогодні це могло б потрапити в TikTok, а не в медичні підручники.

8. Скорпіонова мазь і жаб’яча аплікація - краса і здоров’я у стилі “я не хотів цього знати”

Середньовічні лікарі вірили в принцип “подібне лікує подібним”. Укусив скорпіон? Намаж його розтертим братом. Болить язик? Приклади жабу. Температура? Закопай жабу. Або з’їж. Або просто тримай поруч - раптом допоможе. Це була медицина, заснована не на науці, а на відчаї й дуже дивній уяві.

9. Мумії у порошку - дорожче золота, “корисніше” за вітаміни

У XVI–XVII століттях в Європі вважали, що мумії мають життєдайну силу. Тому їх… перемелювали. На пил. І пили як ліки. Так-так, люди вживали фараонів на сніданок. Сучасна фармацевтика від цього би просто хлопнулась у непритомність.

10. Кавові клізми. Ой ні, це вже зовсім інший рівень “ранкової бадьорості”

У деяких альтернативних медиків XX століття була ідея: “Чому ми п’ємо каву ротом, якщо можна… іншим способом?”
Ні, не треба відповідати. Ні, пояснювати теж не буду. Скажу лише, що організм точно прокидався - але чому саме в такий спосіб, історія мовчить.

Що ми можемо винести з цього всього?

Медицина пройшла великий шлях від:
“У вас болить голова? Давайте випустимо трохи крові, ну так, літр-два - для початку.”

До:

“Вам треба парацетамол і 8 годин сну. І не гугліть, будь ласка, свою хворобу.”
Наші предки були сміливими. Вони вірили, що якщо щось рухається, блищить або смердить - це, можливо, ліки. Ми ж сьогодні в паніці, якщо аптекар каже: “Немає потрібного бренду ібупрофену, візьміть інший”. І добре, що ми живемо в часи, коли лікарі не зустрічають тебе словами: “Сідайте, зараз я підпалю трубку й задуваю дим, куди треба.”

Хоча з таким контентом YouTube, хто знає - можливо, це стане новим челенджем.




Климчук Артемія










Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Інтерв'ю з головним фахівцем з автоматизації та забезпечення бізнес процесів Знаменською Нато Звіадівною

1)Як ви вважаєте, що змінилося у Вас за останні 5 років? -Прізвище 😁 Якщо серйозно, то досвід: оволоділа новими навичками і вміннями в професії. І внутрішньо, я думаю, всі ми багато чого переосмислили за ці роки, що залишили свій відбиток у нас назавжди. 2)Що допомагає вам ухвалити рішення у важких ситуаціях?  - В таких випадках я намагаюся зробити паузу, емоційно відсторонитися, якщо є багато сумнівів і немає однозначного рішення. Даю час моєму розуму опрацювати проблему у фоновому режимі. З мого досвіду після такої практики приходять найзваженіші рішення. 3)Як ви стали  головним фахівцем з автоматизації та забезпечення бізнес процесів і що вас найбільше мотивує у цій роботі?  -Шлях до цієї посади розпочався  ще “за часів давніх богів, воєвод та царів…”😁 Це був час, коли я не мала жодного попереднього уявлення про автоматизацію чи програмування, але з головою занурилася у цей світ. Мене надихає те, що це насамперед творчий процес. Це сфера, де неможливо зупинитися...

Інтерв'ю з головним фахівцем з інформаційно-технологічного супроводу процесів Величко Миколою Дмитровичем

1)Як ви стали головним фахівцем з інформаційно-технологічного супроводу процесів і що вас найбільше мотивує у цій роботі? 04.2013 - 09.2015: оператор різних проєктів (ранні - рестра - пізні) 09.2015 - 03.2017: оператор Фабрики стягнення (перший набір Фабрики) 03.2017 - 10.2017: куратор Фабрики стягнення 10.2017 - 09.2018: переходжу в ГО, в НРМ Провідний спеціаліст з інформаційно-технологічного супроводу проєктів НРМ ГО (звільнилася технічна позиція, що мене завжди цікавила, де в роботі були недзвінкові комунікації, СТТК, Skip-tracing, пошук боржників і купа інших цікавинок - спробував, за тиждень вивчив базові JavaScript та SQL, пройшов декілька етапів відбору= вийшло зайняти посаду) 09.2018 - 11.2020: керівник проєкту Недзвінкові комунікації ГО (пройшла реорганізація НРМ, був створений Департамент з управління проблемною заборгованістю, в перший склад якого я і потрапив з тими ж обов’язками і проєктами) 11.2020 - … : реорганізація НРМ (які тоді вже стали Управлінням Ризиків), зі своїм...

Звички їжі з 90-х

  Раніше був тотальний дефіцит та відсутність грошей, безкінечні черги, які треба було займати з вечора, щоб купити базовий продукт, якщо була городина, то ще можна було грести якось на бульбі і буряках, а як не, то дійсно, хоч лягай і помирай.  Це все наклалося на нашу ментальність. А ще, в 90-х не так давно була друга світова, а на додаток бабці і дідусі пам'ятали голодомор і передавали ці знання нам.  Дефіцит давно позаду, але ми чомусь все одно продовжуємо це робити.  Ми вміємо цінувати їжу. Їжа для нас щось сакральне.  Але ми маємо і іншу сторону медалі: їжа настільки сакральна, що її не можна викидати, не можна щоб вона портилась, навіть пліснявілий хліб чи здуті консерви мали йти в ланцюг харчування: не нам, так худобі чи тваринам.  Тут теж можна побачити позитив, ми вміємо, як ніхто в світі в "безвідходне", що дуже цінується в екологічному плані.  Та ми не вміємо в порційність і норму. Ми бачимо улюблений продукт чи страву і хочемо мати їх як н...