Перейти до основного вмісту

Посмішка — маленька річ, що змінює світ



Напевно кожен з нас вже знає, що піднесений настрій і посмішка на обличчі здатні продовжити нам життя. Я зібрала 10 цікавих фактів безсумнівно і абсолютної користі посмішок.

Посмішка — це найпростіший і водночас найсильніший жест, який ми можемо подарувати іншим. Вона не потребує перекладу, не має національності й завжди доречна.
Коли ми посміхаємось, у мозку виробляються ендорфіни — гормони щастя. Вони знижують рівень стресу, допомагають краще концентруватися й навіть підвищують імунітет. Тож посмішка — це не лише прояв радості, а й справжній «вітамін» для нашого настрою.
Посмішка має чарівну силу — вона здатна розтопити кригу у спілкуванні, зробити день теплішим, а атмосферу в колективі дружнішою. Навіть коротка усмішка колеги може підбадьорити після складного завдання чи просто нагадати: ми не одні.
Тож не шкодуйте посмішок. Вони нічого не коштують, але приносять безцінний результат — добрий настрій, людське тепло й відчуття єдності. Тож почнімо)

Факт 1. Навіть посмішка через силу здатна підняти вам настрій.
Психологи стверджують, що, змушуючи себе посміхатися, будь-яка людина може підняти собі настрій.

Факт 2. Посмішка зміцнює імунну систему.
Так-так, посмішка здатна зміцнити не тільки психічний, а й фізичний стан здоров'я людини, оскільки, коли ми посміхаємося, наше тіло стає більш розслабленим, що дуже корисно для всього організму в цілому.

Факт 3. Посмішка заразлива.
Якщо хтось недалеко від вас позіхає, вам теж мимоволі хочеться позіхнути; якщо хтось поруч з вами посміхається, вам теж хочеться посміхатися. Це не просто спостереження - це висновок, зроблений вченими зі Швеції.

Факт 4. Посмішка зменшує стрес.
Ну, звичайно ж! Що можна протиставити стресу? Тільки наш оптимізм і віра в світле майбутнє. Якщо ми будемо сміятися прикрощам в обличчя, вони неминуче відступлять.

Факт 5. При посмішці працюють від 5-ти до 53-х лицьових м'язів.

Чим більше м'язів працює, тим корисніше.
Факт 6. Діти народжуються з умінням посміхатися.
Кожна дитина приходить в цей світ, уже вміючи посміхатися. По крайній мірі, так стверджують вчені.

Факт 7. Посмішка – найвпізнаваніший вираз обличчя. 

У наш час завдяки високим технологіям та робототехніці, що розвивається семимильними кроками, коли андроїдів вчать спілкуватися з живими людьми, а автомати з морозивом видавати морозиво тільки після широкої посмішки в камеру, розпізнання посмішки є вельми корисною функцією. Так ось, саме її на людському обличчі «діагностувати» простіше і легше всього.

Факт 8. Посмішка більш приваблива, ніж відмінний макіяж.

В ході дослідження було встановлено, що 69% чоловіків вважають більш привабливими саме тих жінок, які посміхалися, а не тих, на кому був ідеальний макіяж від модного стиліста.

Факт 9. Існують різні типи посмішки.

Співробітники наукової лабораторії в Сан-Франциско ідентифікував 19 різних типів посмішок і визначили їх у двох категоріях - ввічлива «соціальна» посмішка, на яку потрібно найменше зусиль, і щирі посмішки від душі, для яких потрібно задіяти всі 53 лицьові м'язи.

Факт 10. Новонароджений відразу починає посміхатися.

Більшість лікарів впевнені, що діти починають посміхатися лише у віці 4-6-ти тижнів, однак посмішки на обличчях малюків з'являються набагато раніше - під час сну вже в перший день народження. І коли ви побачите своє власне чадо таким, спробуйте тоді сказати, що його посмішка - це лише мимовільне скорочення м'язів.

Тому посміхайтеся частіше і даруйте свій позивний настрій оточуючим!

Тимченко Анастасія





Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Інтерв'ю з головним фахівцем з автоматизації та забезпечення бізнес процесів Знаменською Нато Звіадівною

1)Як ви вважаєте, що змінилося у Вас за останні 5 років? -Прізвище 😁 Якщо серйозно, то досвід: оволоділа новими навичками і вміннями в професії. І внутрішньо, я думаю, всі ми багато чого переосмислили за ці роки, що залишили свій відбиток у нас назавжди. 2)Що допомагає вам ухвалити рішення у важких ситуаціях?  - В таких випадках я намагаюся зробити паузу, емоційно відсторонитися, якщо є багато сумнівів і немає однозначного рішення. Даю час моєму розуму опрацювати проблему у фоновому режимі. З мого досвіду після такої практики приходять найзваженіші рішення. 3)Як ви стали  головним фахівцем з автоматизації та забезпечення бізнес процесів і що вас найбільше мотивує у цій роботі?  -Шлях до цієї посади розпочався  ще “за часів давніх богів, воєвод та царів…”😁 Це був час, коли я не мала жодного попереднього уявлення про автоматизацію чи програмування, але з головою занурилася у цей світ. Мене надихає те, що це насамперед творчий процес. Це сфера, де неможливо зупинитися...

Інтерв'ю з головним фахівцем з інформаційно-технологічного супроводу процесів Величко Миколою Дмитровичем

1)Як ви стали головним фахівцем з інформаційно-технологічного супроводу процесів і що вас найбільше мотивує у цій роботі? 04.2013 - 09.2015: оператор різних проєктів (ранні - рестра - пізні) 09.2015 - 03.2017: оператор Фабрики стягнення (перший набір Фабрики) 03.2017 - 10.2017: куратор Фабрики стягнення 10.2017 - 09.2018: переходжу в ГО, в НРМ Провідний спеціаліст з інформаційно-технологічного супроводу проєктів НРМ ГО (звільнилася технічна позиція, що мене завжди цікавила, де в роботі були недзвінкові комунікації, СТТК, Skip-tracing, пошук боржників і купа інших цікавинок - спробував, за тиждень вивчив базові JavaScript та SQL, пройшов декілька етапів відбору= вийшло зайняти посаду) 09.2018 - 11.2020: керівник проєкту Недзвінкові комунікації ГО (пройшла реорганізація НРМ, був створений Департамент з управління проблемною заборгованістю, в перший склад якого я і потрапив з тими ж обов’язками і проєктами) 11.2020 - … : реорганізація НРМ (які тоді вже стали Управлінням Ризиків), зі своїм...

Звички їжі з 90-х

  Раніше був тотальний дефіцит та відсутність грошей, безкінечні черги, які треба було займати з вечора, щоб купити базовий продукт, якщо була городина, то ще можна було грести якось на бульбі і буряках, а як не, то дійсно, хоч лягай і помирай.  Це все наклалося на нашу ментальність. А ще, в 90-х не так давно була друга світова, а на додаток бабці і дідусі пам'ятали голодомор і передавали ці знання нам.  Дефіцит давно позаду, але ми чомусь все одно продовжуємо це робити.  Ми вміємо цінувати їжу. Їжа для нас щось сакральне.  Але ми маємо і іншу сторону медалі: їжа настільки сакральна, що її не можна викидати, не можна щоб вона портилась, навіть пліснявілий хліб чи здуті консерви мали йти в ланцюг харчування: не нам, так худобі чи тваринам.  Тут теж можна побачити позитив, ми вміємо, як ніхто в світі в "безвідходне", що дуже цінується в екологічному плані.  Та ми не вміємо в порційність і норму. Ми бачимо улюблений продукт чи страву і хочемо мати їх як н...