У четвер ввечері я займалася надзвичайно важливою, інтелектуальною та корисною для суспільства справою - деградувала в ТікТоці. Листаю я собі стрічку рекомендацій, і десь між вертикальними китайськими дорамами (де бідну-нещасну дівчину тричі отруюють, скидають із кручі та мучать до смерті, після чого вона перероджується у тілі імператриці й починає криваво помщатися усім своїм кривдникам), мені раптово трапляється відео. На цьому відео нова машина Ілона Маска спочатку фактично їде по стелі тунелю, а потім просто бере і злітає в повітря.
Я, як цинічна людина XXI століття, зверхньо хмикнула, подумала: «Пф-ф, чергове криве відео від генеративного штучного інтелекту», і пролиснула далі. Але через п’ять хвилин ця сама бляшанка трапляється мені знову. Тільки тепер вона перелітає через авто з автоцистерною, а на наступному ролику - взагалі робить потрійне сальто й приземляється на свої колеса.
Тут у моєму виснаженому алгоритмами мозку щось запідозрилося. Я закрила ТікТок, відкрила серйозні новини й ледь не подавилася чаєм: виявилося, що цей божевільний геній дійсно зібрав автомобіль, який літає, і його реально планують пустити у масовий продаж! Схоже, скоро до правил дорожнього руху додадуть пункт: «При виконанні обгону через ліву смугу переконайтеся, що зверху на дах вашого седана не падає якийсь роззява на літальному таратайці».
І тут я замислилася. Летючі машини ми раніше бачили тільки в науковій фантастиці поруч із лазерними мечами та прибульцями, а вони вже скоро кататимуться у нас над головами. Технології замахнулися на майбутнє так давно, що воно настало просто зараз. Але ми цього навіть не помічаємо! Ми стали настільки розбещеними споживачами, що нас уже нічого не дивує. Ви більшість часу ведете філософські бесіди з чатом GPT про те, як правильно варити пельмені, і приймаєте це як належне. Тому давайте розберемося, які ще божевільні штуки з фантастичних фільмів уже стали нашою реальністю, поки ви спали.
Персональний реактивний костюм: Як втілити дитячу мрію про політ і не розмазатися об паркан
Пам’ятаєте Тоні Старка? Того самого мільярдера в червоній залізяці, який так красиво літав над хмарочосами? У дитинстві всі ми думали: «Вау, от би й мені таку штуку, я б літав до школи й не стояв у черзі за розпеченою сосискою в тісті».
Ну що ж, вітаю, мрія збулася! Англійський винахідник Річард Браунінг створив справжній персональний реактивний костюм під назвою Gravity Jet Suit. Це не просто якась іграшка з фанери та вентиляторів від старого комп’ютера. Це справжня система з кількох мікротурбін, які кріпляться на руки й спину, працюють на авіаційному гасі й здатні розганяти людину до швидкості понад 130 кілометрів на годину! Це ж просто фантастика! Забудьте про затори, ремонт доріг і тисняву у маршрутках. Ви просто одягаєте костюм, натискаєте кнопку - і ви вже ширяєте над містом як справжній супергерой.
Звісно, є невеличкі побутові нюанси. Купити такий ранець коштує близько 400 тисяч доларів - тобто доведеться продати квартиру, пару нирок і, можливо, душу сусідського кота. До того ж це буквально реактивний двигун, пристебнутий до вашої тушки. Один хибний рух пальцем, невеличка судома у правій руці - і ви вже не граційно летіть на зустріч, а на швидкості винищувача влітаєте у балкон баби Галі на третьому поверсі, де вона сушить білизну. А рівень шуму такий, ніби у вас за спиною одночасно злітає пасажирський Боїнг. Якщо ви вирішите приземлитися біля кав’ярні, щоб узяти лате на вівсяному молоці, то здуєте реактивним струменем не лише літній майданчик, а й усіх перехожих.
Але кого це хвилює, коли ти реально вмієш літати? Зараз ці костюми вже активно тестують рятувальники у гірській місцевості. І це неймовірно: медик може дістатися до травмованого альпініста за дві хвилини замість трьох годин пішого підйому! Це справжній прорив, який рятує життя, навіть якщо при заземленні рятувальник випадково здує з альпініста шапку.
Керування комп’ютером силою думки: Неймовірний прорив для людства (і для найлінивіших з нас)
Колись наші предки ходили полювати на мамонтів з дрючками. Потім люди вигадали колесо, кнопкові телефони, сенсорні екрани... Але еволюція не зупиняється! Навіщо рухати пальцем по склу, якщо можна примусити техніку слухатися однієї вашої думки? Ласкаво просимо у еру нейроінтерфейсів.
Завдяки компаніям на зразок Neuralink того ж таки скромного хлопаки Ілона Маска та їхнім колегам з Synchron, керування пристроями силою думки стало реальністю. Це абсолютно вражає: людям у мозок імплантують чип розміром із монету, від якого відходять найтонші електроди. Вони зчитують нейронні імпульси мозку, коли ви уявляєте дію, перетворюють їх у цифровий сигнал і передають на комп’ютер або смартфон.
Спершу це розроблялося для людей із повним паралічем, і це - справді величний тріумф науки! Людина, яка роками не могла рухатися, тепер може писати тексти, грати в шахи, малювати та спілкуватися зі світом просто за допомогою думок. Це чисте диво. Але уявіть, скільки веселого побутового комфорту це принесе в наше щоденне життя, коли технологія стане масовою!
Ви лежите на дивані. Вам ліньки підвестися за пультом. Ви просто думаєте: «Увімкни наступну серію» - і вона вмикається! Бажаєте надіслати мейлик? Подумали - і відправлено. Це ж абсолютна утопія для кожного, хто цінує свій час і комфорт. Щоправда, є один кумедний момент: людський мозок - це хаотичний ураган. У нашій голові щосекунди пролітає мільйон думок:
«Треба поприбирати... О, яка кумедна кішка... Цікаво, а що буде, якщо залити окріп у мурашник?.. Хочу піцу... Ні, хочу схуднути... Ні, все ж таки піцу з подвійним сиром».
Тож якщо не навчитися фокусувати думки, комп’ютер може трохи розгубитися і випадково замовити вам 40 кілограмів шаурми додому. Але погодьтеся, можливість рухати предмети й керувати світом як джедай варта кількох випадково замовлених піц!
Голографічна комунікація: Тепер ваші друзі та колеги поруч, де б вони не були
Пам’ятаєте класичну сцену з «Зоряних війн»? Маленька блакитна голограма принцеси Леї проектується з робота R2-D2 і каже: «Допоможи мені, Обі-Ван Кенобі, ти моя єдина надія». У дитинстві це здавалося вершиною технологічного прогресу.
Забудьте про блакитні мерехтливі силуети. Сучасні голографічні технології пішли значно далі й виглядають просто сліпуче! Компанії на кшталт PROTO (раніше PORTL) створюють голографічні кабіни розміром із людський зріст. Усередині транслюється тривимірне, об'ємне зображення людини в реальному часі із роздільною здатністю 4K. Людина стоїть перед вами, має природні тіні, бачить вас і чує так, ніби насправді перебуває у кімнаті. Уявіть, які це відкриває можливості! Ви можете «прилетіти» на день народження до друга на інший континент за одну секунду. Легендарні музиканти можуть давати концерти одночасно в десяти містах світу, а найкращі хірурги - консультувати під час операцій в режимі реального часу. Звісно, у цього цифрового свята є і зворотний бок.
Раніше, коли вам телефонував небажаний родич, ви могли просто не взяти слухавку або збрехати: «Ой, вибач, у мене тут зв’язок поганий, ти якось перериваєшся, я в тунелі, па-па!».
Тепер цей номер не пройде. Ваш родич може матеріалізуватися у формі об’ємної голограми просто посеред вашої вітальні. Він стоятиме у кімнаті, дивитиметься вам просто в очі й питатиме: «Ну що, коли заміж?».
А якщо під час голографічного дзвінка раптово зависне інтернет, то ваш співрозмовник може застигнути у повітрі у вигляді напівпрозорого привида з відірваною головою та витріщеними очима. Але ж хіба це не додає життя трохи драйву та елементів хорору?
Висновок: Наше майбутнє - це приголомшливий атракціон!
Отже, що ми маємо у сухому залишку? Летючі машини вже скоро розрізаютимуть повітряні простори і готуються змінити наше уявлення про подорожі. Реактивні костюми дарують людям свободу птахів. Нейрочипи відкривають безмежні можливості для медицини й роблять із нас справжніх телепатів. А голограми стирають кордони та відстані між людьми.
Технології розвиваються із божевільною швидкістю. Те, що ще вчора здавалося чистою фантастикою, письменницькими вигадками чи божевільними фантазіями режисерів Голлівуду, сьогодні стає дивовижною буденністю. Ми живемо в найцікавішу епоху в історії людства! Так, ми все ще можемо використовувати суперкомп’ютер, здатний вираховувати орбіти далеких галактик, лише для того, щоб згенерувати картинку з песиком, який їсть спагеті. Але хіба це не чудово? Ми поєднуємо фантастичний прогрес із простими людськими радощами. Тож розправте плечі й дивіться вперед із захватом. Майбутнє вже не просто стукає у двері - воно втілює всі наші найсміливіші мрії просто зараз. Головне - встигати оновлювати операційну систему й іноді визирати у вікно, бо там вже починається справжня магія!
 |
| Климчук Артемія |
