Перейти до основного вмісту

Сила першого враження: чому ми судимо так швидко — і чому це так важливо

У перші кілька секунд після знайомства ми вже маємо враження про людину. Ще нічого не сказано — але мозок уже зробив «висновок». Це називається ефектом першого враження, і він має значно більше значення, ніж ми часто усвідомлюємо.

Як формується перше враження?

Психологи кажуть: перші 7–15 секунд достатньо, щоб сформувати уявлення про людину. Причому 80% інформації ми отримуємо не з того, що вона говорить, а з:

-зовнішнього вигляду;

-міміки й жестів;

-тону голосу;

-постави;

-і навіть… запаху.

Це — підсвідоме «сканування». Мозок автоматично намагається оцінити:

-чи ця людина небезпечна?,

-чи їй можна довіряти?,

-чи вона нам подобається?

Чому мозок так поспішає?

Така реакція — результат еволюції. У давнину швидка оцінка незнайомця могла бути питанням виживання. Тож навіть зараз, у безпечному офісі чи кавʼярні, мозок продовжує цю звичку: краще «вирішити» одразу, ніж витрачати багато часу на обдумування.

Проблема: перше враження важко змінити

Це називається ефект ореолу: якщо хтось нам одразу сподобався, ми схильні пробачати йому помилки. Якщо ж ні — навіть добрі вчинки здаються нам «фальшивими».

Змінити перше враження можна, але це потребує часу і послідовності. Часто людині доводиться доводити, що вона не така, як ми подумали з самого початку.

Чи можна використовувати це на свою користь?

Так! Ось кілька простих порад:

-Посміхайтесь щиро — це викликає довіру.

-Дивіться в очі, але не занадто пильно.

-Одягайтеся охайно — не модно, а доречно.

-Слухайте уважно — справжній інтерес видно одразу.

-Почніть з позитиву: невеликий комплімент або спільна тема розряджає напругу.

І наостанок

Перше враження — сильний інструмент, але воно не завжди точне. Людина — це завжди більше, ніж 15 секунд зустрічі. Іноді, щоб знайти справжню глибину, потрібно дати ще один шанс — і собі, і іншим.


Радіонова Тетяна



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Давай знайомитись

Великодний Руслан Мене звати Руслан, мені 20 років. Зараз я навчаюся в університеті, вже на третьому курсі за спеціальністю “Комп’ютерна інженерія”. Навчання займає багато часу, але я намагаюся знаходити баланс між обов’язками й тим, що мені подобається.  У вільний час я люблю грати в компʼютерні ігри або монтувати відео — це мої основні хобі, які допомагають розслабитися та трохи відволіктися від повсякденних справ. Ще я регулярно ходжу в спортзал — це вже як частина мого стилю життя. Фізичні навантаження добре допомагають тримати себе в формі й підтримувати настрій.  Раніше я працював у сфері ресторанного господарства, а нещодавно знайшов нову роботу на сайті Work.ua — вона ближча до моїх інтересів. Я прагну розвиватися у комп’ютерній сфері, а також мені цікава сфера по роботі з персоналом, тож зараз пробую себе в різних напрямах, щоб знайти те, що справді підходить. Устюжанін Олексій  Мене звуть Устюжанін Олексій , мені 21 рік. Проживаю у місті Запоріжжя. Про роботу у ...

Коли камеру дали мавпі: історія найгіршого режисера всіх часів

 Колись у далекому кінематографічному хаосі, коли Бог створив хороших режисерів — типу Кубрика, Тарковського чи хоча б того чувака, який зняв рекламу кетчупу “Торчин” і змусив тебе плакати, бо сосиска була така самотня… — він також випадково впустив каструлю з мізками на землю. І з того пюре виріс він — Ед Вуд, головнокомандувач кінозаляпаної маячні. Хто такий Ед Вуд? Це режисер, який знімав фільми настільки погано, що аж добре… але все одно погано. Його головне досягнення — “Plan 9 from Outer Space”, або як її називали фанати: “план 9, а плани 1–8 вже були забраковані самим Сатаною”. Частина 1. Як стати режисером, якщо не вмієш знімати Едвард Девіс Вуд-молодший народився в 1924 році в Америці, але з вигляду і поведінки було схоже, що його викотили з матриці прямо з вірусом. Хлопець з дитинства фанатів від хорорів, Дракули і жіночої білизни. Це не жарт. Він любив носити светрики мами і ходити по хаті в пеньюарі. І тут ми такі: “Гм… можливо, він буде режисером?” На війні в Тихому ок...

Містичні місця України: де легенди оживають

Україна — країна з багатою історією, стародавніми замками, оповитими легендами селами та місцями, де, за переказами, відчувається щось "не з цього світу". Якщо ти шукаєш локації, де можна зустрітися з незвіданим, ось добірка найбільш містичних місць України, які захоплюють і лякають водночас.  1. Лиса гора, Київ — місце шабашів і темної енергії Це одна з найвідоміших "відьомських" гір в Україні. За легендами, саме тут збиралися відьми, проводили ритуали та викликали духів. У 20 столітті територія перетворилася на військову зону, і досі на Лисій горі збереглися старі тунелі, де, за чутками, чутно голоси, кроки й навіть плач. 2. Привид у Замку Підгорецькому, Львівщина Підгорецький замок — справжня перлина архітектури, але також один із найбільш "примарних" замків України. За легендою, тут живе дух Білої Пані — жінки, яку нібито замурували живцем у стіні. Працівники музею розповідали про холодні протяги в порожніх залах, фігури на камерах відеоспостереження т...