Перейти до основного вмісту

Цікавинки минулого, таємниці яких не розгадані й донині


 «Пластилінова» технологія Кенко

У перуанському місті Кенко розташовано декілька підвищень, зібраних з каменів досить незвичайного виду, технологія створення яких достовірно невідома і зараз. Річ у тім, що ці купки породи, незалежно від їх розміру, виглядають так, як ніби їх або обробляли сучасними точильними інструментами, або … просто м’яли руками — саме тому їх і називають «пластиліновими». Більшість гірок мають камені з обробленими сторонами, причому в самих різних видах — від просто згладжених граней до ідеально відшліфованих схилів значних монолітів. Окремий інтерес викликають камені, в яких чітко проглядаються поглиблення, які іноді порівнюються навіть з відбитками величезних пальців рук: камені дійсно хтось «пом’яв» в долоні. Однак найцікавішою деталлю серед каменів Кенко є моноліти, оброблені так, що за формою разюче нагадують величезний стілець. Поруч розташовані кілька ніш, які відрізняються ретельно і акуратно окресленою геометричною формою. Всі ці пам’ятники минулого, що дійшли до нас, дозволяють припустити, що стародавні цивілізації змогли опанувати технологію розм’якшення каменів, яка до сьогоднішнього дня виявилася втраченою.

Вигнуті камені і моноліти храму «Хефрена»

У єгипетській долині Khafre’s Valley Temple, на плато Гіза розташований храм, особливості будівництва якого до кінця не розгадані до сьогодні. Одним з моментів, який викликає питання у дослідників, є механізм транспортування і підняття на висоту кам’яних блоків, при тому, що кожен з них вагою в кілька десятків тон. Всі вони виготовлялися з червоного граніту, підлогу ж складали за допомогою укладання вапнякових плит. Крім того, величезні камені складалися в стіни за допомогою технології полігональної кладки. Ось тільки вони підганялися один до одного з такою вражаючою точністю, що між окремими блоками навіть лезо ножа неможливо втиснути. Особливо дивно бачити якість подібні кладки в споруді, яка вважається однією з найбільш древніх єгипетських будівель, що дійшли до наших днів, причому стиль і характер технологій можна порівняти тільки з нинішнім храмом сфінкса, який розташований поруч і храмом Осіріса в Абідосі.Однак найбільшу загадку, яка не одну сотню років розбурхує уми дослідників і цікавих обивателів, зберігають, в буквальному сенсі слова, кути храму: там можна побачити ніщо інше, як вигнуті камені. Саме до алгоритму виготовлення блоків такого типу досі не вдалося навіть наблизитися вченим-єгиптологам і сучасним архітекторам. Камені виглядають як моноліти і ідеально підходять один до іншого, немов частини пазла. Більш того, на них відсутні сліди обробки зубилом або молотком — блоки ніби вилиті в цільних формах. 

Печери «Кондао»

Ще однією унікальною точкою на туристичній карті Індії, яка захоплює обивателів і ставить в тупик дослідників, є комплекс з 16 буддійських печер розташованих недалеко від міст Лонавала, так звані «Кондао». Згідно з офіційною версією, їх поява відноситься приблизно до I століття до нашої ери. Цей пам’ятник стародавньої цивілізації як і раніше вважається чи не найбільш незвичайним і загадковим в Індії.

Річ у тім, що вченим і по сей день не вдається точно встановити, як саме вони були зведені. Адже, як було достеменно встановлено, всі елементи споруди були створені з нуля. По суті, стародавні інженери і архітектори зі звичайної скелі, створили вражаючі за розмірами і деталізацією рукотворні інтер’єри, причому із застосуванням виключно примітивних інструментів, тоді доступних. Але навіть сьогоднішнім технологіям потрібен досить тривалий термін роботи для досягнення такого результату, а як його змогли домогтися понад дві тисячі років тому, залишається загадкою. Так, наприклад, вхід до печер відрізняється дуже рівними, обробленими стінами, які прикрашені орнаментами і різноманітними фігурами. Інтер’єр, має таке ж оздоблення — за допомогою використання безлічі візерунків і постатей. Ось тільки ні одна серія огляду і дослідження печер, не дала історикам і археологам ні найменшого уявлення про інструменти та технології, які могли використовуватися під час будівельних робіт.

Рукотворні печери Барабара

Ще одні індійські печери, які вважаються яскравим прикладом використання унікальних, нерозгаданих технологій цивілізаціями минулого розташовані в Макхдампер-Блок в окрузі Джеханабаде індійського штату Біхар, у 24 кілометрах на північ від міста Гайи. Цей комплекс вважається одним з найбільш древніх серед збережених до наших днів: дослідники датують його приблизно III століттям до нашої ери, тобто, на час доби імперії Маур’їв. Це важко уявити, але Барабарські печери є повністю рукотворними, тобто, вони були в прямому сенсі вирубані в скельній породі з нуля. Всього їх було створено сім: чотири печери розташовані в Барабарських, а три — в Нагарджунських скелястих пагорбах. Практично всі вони мають однаковий внутрішній устрій — складаються з двох приміщень, перше з яких є зал прямокутної форми, в якому збиралися служителі, а друге було менше за розміром і було круглим, куполоподібним, де, швидше за все, відправляли сакральні обряди та богослужіння. Однак головною загадкою, як і основною визначною пам’яткою Барабарських печер є особливості обробки стін їх приміщень. Річ у тім, що вони дуже професійно відполіровані. Ретельне шліфування виявилося практично дзеркальним, і, разом з точною геометрією самих приміщень, створює унікальну акустику. Яким чином стародавнім інженерам більш як дві тисячі років тому вдалося так ідеально відполірувати величезні площі примітивними інструментами, дослідники так і не можуть зрозуміти.



Щука Анна

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Давай знайомитись

Великодний Руслан Мене звати Руслан, мені 20 років. Зараз я навчаюся в університеті, вже на третьому курсі за спеціальністю “Комп’ютерна інженерія”. Навчання займає багато часу, але я намагаюся знаходити баланс між обов’язками й тим, що мені подобається.  У вільний час я люблю грати в компʼютерні ігри або монтувати відео — це мої основні хобі, які допомагають розслабитися та трохи відволіктися від повсякденних справ. Ще я регулярно ходжу в спортзал — це вже як частина мого стилю життя. Фізичні навантаження добре допомагають тримати себе в формі й підтримувати настрій.  Раніше я працював у сфері ресторанного господарства, а нещодавно знайшов нову роботу на сайті Work.ua — вона ближча до моїх інтересів. Я прагну розвиватися у комп’ютерній сфері, а також мені цікава сфера по роботі з персоналом, тож зараз пробую себе в різних напрямах, щоб знайти те, що справді підходить. Устюжанін Олексій  Мене звуть Устюжанін Олексій , мені 21 рік. Проживаю у місті Запоріжжя. Про роботу у ...

Коли камеру дали мавпі: історія найгіршого режисера всіх часів

 Колись у далекому кінематографічному хаосі, коли Бог створив хороших режисерів — типу Кубрика, Тарковського чи хоча б того чувака, який зняв рекламу кетчупу “Торчин” і змусив тебе плакати, бо сосиска була така самотня… — він також випадково впустив каструлю з мізками на землю. І з того пюре виріс він — Ед Вуд, головнокомандувач кінозаляпаної маячні. Хто такий Ед Вуд? Це режисер, який знімав фільми настільки погано, що аж добре… але все одно погано. Його головне досягнення — “Plan 9 from Outer Space”, або як її називали фанати: “план 9, а плани 1–8 вже були забраковані самим Сатаною”. Частина 1. Як стати режисером, якщо не вмієш знімати Едвард Девіс Вуд-молодший народився в 1924 році в Америці, але з вигляду і поведінки було схоже, що його викотили з матриці прямо з вірусом. Хлопець з дитинства фанатів від хорорів, Дракули і жіночої білизни. Це не жарт. Він любив носити светрики мами і ходити по хаті в пеньюарі. І тут ми такі: “Гм… можливо, він буде режисером?” На війні в Тихому ок...

Як заснувати місто за 5 хвилин без дозволів і совісті (Інструкція від імператриці Катерини II)

 Отже, настав час відповісти на питання, яке мучить кожного місцевого щонайменше з 6 класу і що найбільше під час вечірки з істориками: “А от це правда, що Катерина ІІ заснувала Дніпро?” Коротка відповідь: Нєа. Довга відповідь: Нєа, але з імперським апломбом і театральними жестами. Давайте розмотувати цей клубок історичного марення. 1. Передісторія: Дніпро до Катерини — так, він вже існував Катерина II у 1787 році така: “О, дивіться! Тут земля! Тут нікого не було! О, які зручні руїни! Давайте назвемо це Катеринослав. В ім’я мене. Бо я — топ.” Але! Проблемка: На той момент там вже тусувались люди. Точніше — козаки, селяни, ремісники і ще купа людей, які дуже не зрозуміли, чому якась мадам з Петербурга вирішила, що це тепер “її місто”. Наприклад: Половиця — козацьке село, яке існувало ще з XVII ст. (ще коли в Англії картоплю тільки пробували, а французи тільки починали винаходити нові способи сказати “ми здаємось”). Старий Кодак — козацька фортеця, збудована ще у 1635 році (тобто за ...