Перейти до основного вмісту

Глобальне потепління краде наш сон

Не висипаєтесь? Не поспішайте нарікати на стрес чи сусідів — ваш сон може потроху красти глобальне потепління. Вчені вивчили дані про сон понад 200 тис. людей і помітили, що у 20% з них недосипають, коли стає гарячіше. «Більше градус — менше сну», — пояснюємо, як працює ця формула у переказі дослідження. 

Що за дослідження?

Вчені у Китаї взялися вивчити, як кліматична криза впливає на наше самопочуття. Нагадаємо, що у серпні 2023 році у Китаї зафіксували спеку у +52°C. Це був абсолютний рекорд країни. 

Що виявили? 

Аналіз записів показав, що при збільшенні середньої температури на 10°C:

-близько 20% людей почали недосипати

-на 10 хв скоротилась загальна тривалість сну

-на 2,8% рідше люди мали глибокий сон для повноцінного відновлення

-на 2% скоротився легкий сон зі снами

У підсумку вчені прогнозують, що до 2100 року люди втратять до 10,5% від нинішньої тривалості сну. Або ми і наші нащадки втратять 33 години сну щороку. За іншими підрахунками — до 50 годин на рік. Додають, що найбільше дефіцит сну відчують люди старше 45 років, жінки, люди з надмірною вагою та жителі районів з вологим кліматом. 

Які наслідки?

У 2023 році американські вчені встановили, що зниження якості сну на 10% достатньо, щоб погіршилась робота мозку, збільшився стрес, посилалась тривога і втома. 

Яка температура найкраща для сну? 

Вчені кажуть, що ідеальна температура для сну дорослих становить від +15°C до 18°C.

Згідно з останніми дослідженнями найкраща температура для сну літніх людей більша. Варіюється між +20°C і +25°C. 

Для охолодження тіла і простору вчені радять покращити доступ повітря до простору сну та обрати на ніч легкий одяг. Або вчинити ще краще — спати голяка і не економити на якісній постільній білизні. Недарма ж сон такий цінний для здоров’я, якщо третину свого життя наш організм спить. 


Радіонова Тетяна


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...