Запорізька Січ була одним із найважливіших осередків українського нереєстрового козацтва упродовж другої половини XVI—кінця XVIII століття. Внесок козаків у національно-визвольну боротьбу нашого народу — величезний, а історія війська — цікава та різноманітна.
Важливі віхи існування Січі
● 1551–1556 роки — дата виникнення найпершої з Запорізьких Січей (Хортицька Січ). Вона була розташована на території острову Мала Хортиця (нині м. Запоріжжя). Засновником Січі вважають Дмитра Вишневецького. Загалом, історикам відомо про існування 8 січей: Хортицької, Томаківської, Базавлуцької, Микитинської, Чортомлицької, Кам’янської, Олешківської та Нової.
● 1557 р. — татарський погром Хортицької Січі, після якого осередком козацтва стає острів Томаківка.
● 1572 рік — утворення реєстрового козацтва.
● 1591–1593 — козацько-селянське повстання на чолі з Косинським. Подія слугувала початком низки повстань реєстрового та нереєстрового козацтва в різні роки. Зокрема, ідеться про повстання під проводом Наливайка (1594–1596 рр), Тараса Трясила (1625 р.), Павла Бута та інших.
● 1648 р. — початок національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. У ході війни козаки здобули перемогу над польським військом під Жовтими Водами, Корсунем та Пилявцями. У наступному, 1649 році, воєнні дії було завершено підписанням Зборівського мирного договору.
● 1654 — Переяславська рада (у січні), березень — підписання Березневих статей між старшиною козацтва та московським урядом.
● 1687, 1689 — спільні походи козаків та московського війська на Крим.
● 1708 — зруйнування Меншиковим гетьманської столиці — міста Батурина.
● 1709 — зруйнування військом російського царя Запорізької Січі.
● 1775 — остаточна ліквідація Січі.
Звичаї та соціальний устрій українського козацтва
Безперечно, військова слава українських козаків — не єдиний їхній здобуток. Існування Запорізької Січі тісно пов’язане з особливим менталітетом, виникненням характерних звичаїв та традицій, які відіграли вагому роль в українській культурі.
Закони на Січі.
Попри безліч міфів, тут домінували суворість та дисципліна. Вбивство побратима каралося смертю. Така ж доля чекала того, хто посягне на чуже майно. Курені козаків були постійно відкритими: сюди міг зайти будь-який подорожній, щоби відпочити та попоїсти. Щоправда, виносити будь-що із куреня назовні було суворо заборонено.
Релігійні вірування.
Запорізькі козаки вважали своїм обов’язком брати участь у християнських обрядах на найбільші свята: Покрову, Різдво, Водохрещення та інші, а також вшановували традиції церковного поминання полеглих у бою. Окрім того, мешканці Січі зберігали й деякі язичницькі ритуали. Зокрема, вважалося, що козаки-характерники наділені знаннями стародавніх волхвів. Про характерників було безліч переказів та легенд: «їх ні вогонь, ні вода, ні шабля не брали…».
Бойові традиції.
Окрім традиційних бойових навичок, козаки володіли тактикою ведення бою на воді. Для морських походів використовували човни-чайки. Дослідники вважають, що деякі бойові прийоми козаки вправно запозичали в інших народів. Це було можливим завдяки частим походам, знайомству з іншими культурами.
Ставлення до алкоголю.
Народні перекази свідчать, що козаки не цуралися спиртних напоїв. Проте, у походах усе було зовсім навпаки: вживати алкоголь — суворо заборонено. Порушення цього правила часто прирівнювалося до зради побратимів та каралося дуже суворо.
 |
| Щука Анна |
Коментарі
Дописати коментар