Перейти до основного вмісту

10 цікавих фактів про БОРЩ

10 фактів про борщ допоможуть дізнатися багато нового про традиційну українську страву, що є символом України.

- Одна легенда говорить, що борщ почали готувати козаки, котрі опинились в облозі Османських військ. Вони готували його з моркви, буряка і цибулі, засмажених на салі. Додавали кашу та яблука.

- Тарас Григорович Шевченко любив борщ із риби. Живучи в Петербурзі він писав своєму братові, що сумує за Україною. Строки з листа: "І коли будеш їхати, візьми справжньої чумацької тарані, і ми наваримо справжнього борщу."

- Томатну пасту, як заправку почали використовувати лише на початку ХХ ст. До цього часу страву закислювали сироваткою, кислим молоком, кислою капустою, ягодами або незрілими яблуками.

- Борщ ніколи не був дешевою селянською стравою. Ось один із записів рецепту страви шляхтичів на українських землях, які входили до Речі Посполитої. Станіслав Чернецький, у своїй книзі 1682 року описує лимонний борщ і королівський борщ, який вариться на різній сушеній, вудженій чи свіжій рибі та квасі з ферментованих житніх висівок.

- Ще наші предки постійно готували борщ на поминальні обіди. Вважалось, що з парою від страви душа небіжчика відлітає до раю.

- Найдорожчий борщ – Київський борщ, котрий варять на основі трьох видів м’яса та натурального хлібного квасу.

- Борщ дуже любили гетьмани Іван Мазепа та Іван Скоропадський. Тому існує рецепт особливого гетьманського борщу.

- У США, в околицях Нью-Йорка є місцевість з євреями Ашкеназами, емігрантами з України. Вони привезли з собою рецепт борщу і місцеві жителі назвали дану місцевість the Borscht Belt.

- Часте вживання борщу в їжу позитивно впливає на серцево-судинну систему. Він дуже корисний для шлунку.

- Існує декілька варіацій приготування борщу, котрий є унікальним для певного регіону: на Чернігівщині в страву додавали свинячі вушка, на Житомирщині – в’ялені в’юни чи сухофрукти, на Галичині не додавали картоплі, але присмачували яблучним чи вишневим соком.


Радіонова Тетяна



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...