Перейти до основного вмісту

Як виглядали процедури краси на початку минулого століття


Давайте подивимось на косметичні салони на початку минулого століття. Яким тільки процедурам не піддавалися представниці прекрасної статі, щоб стати красивішими!

Завивка волосся перманентом. Німеччина, 1929 рік.

Сушіння феном, 1920-ті.

Процедура з видалення ластовиння за допомогою діоксиду вуглецю, 1930-ті рр.

Маска для розігріву обличчя та шкіри голови. Липень 1940-го.

Масаж ніг металевими роликами для схуднення. США, 1940-ті роки.

Пристрій, що допомагає коригувати нанесення гриму, винахід Макса Фактора, 1930-ті роки.

Крижана маска від Max Factor.

Спеціальна маска, яка за допомогою зниження атмосферного тиску гарантувала рожевий колір обличчя та нібито заміняла прогулянку в горах.

Пристрій для створення ямочок на щоках. Вдягалося на ніч, було запущено у виробництво 1936 року.

Ще один прилад для перманентної завивки волосся. З такою штукою на голові жінкам доводилося сидіти годинами.

Процедури краси в салоні Хелен Рубінштейн. 1940-ті роки.

Гумові «маски краси», які носили, щоб позбутися зморшок та недоліків шкіри. 1921 рік.

Вакуумний масаж для гладкості шкіри та прекрасного кольору обличчя. 1930-ті.

Так красуні 40-х берегли свою шкіру від опіків до того, як було винайдено сонцезахисний крем.


Радіонова Тетяна


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...