Ким були чумні лікарі, і чому їх боялися більше, ніж "чорну смерть"

 

Образ чумних лікарів став знову популярним під час пандемії коронавірусу. Але далеко не всі знають, яку роль насправді грали середньовічні лікарі, які боролися з чумою.

Чумні лікарі, зокрема їхній образ, знову переживає пік популярності, приблизно через 300 років після справжнього розквіту. Вони стали популярними мотивами для наклейок, значків, масок, футболок і навіть іграшок під час пандемії коронавірусу. Маска чумного лікаря впізнавана у всьому світі, але мало хто знає її передісторію.

Контракти з міською владою

Чумні лікарі були державними підрядниками. Коли чума приходила в європейські міста, місцева влада наймала лікаря для лікування хворих на чуму. Деякі з цих контрактів досі зберігаються в таких країнах як Франція, Німеччина, Італія та Нідерланди. У цих документах прописані обовʼязки чумного лікаря, обмеження їхньої практики і сума, яку місто буде платити за роботу.

Заробітна плата чумного лікаря могла варіюватися від декількох золотих флоринів на місяць до оплати житла, харчування та всіх витрат. Але такі контракти передбачали, що лікарю доведеться лікувати навіть найбідніших пацієнтів, які не могли платити за лікування. Також лікарі не могли відмовитися заходити в будинок або район, охоплений чумою.

У цей же час контракти забороняли чумним лікарям лікувати людей, які не хворіли чумою, також лікарі зобовʼязувалися залишатися в ізоляції від решти суспільства. Такі обмеження були покликані не допустити ще більшого поширення хвороби.

У середньовічних містах зазвичай було кілька лікарів, які займаються приватною практикою. Але такі медики не поспішали ставати чумними лікарями. По-перше, у них були приватні практики і контракти з урядом були невигідні. У 1348 році, коли чума вперше досягла Італії, багато громад опинилися без лікарів, тому що більшість медиків померла від чуми, а решта — втекли. Контракти з чумними лікарями були спробою вирішити цю проблему.

Через умови праці і небезпеку чумними лікарями часто ставали початківці, яким потрібен був досвід та імʼя. Також лікуванням чуми займалися лікарі з поганою славою або ті, хто втратив свою практику. Іноді чумними лікарями ставали люди, які не мають ніякого відношення до медицини.

Вісники смерті

Чумні лікарі зараз виглядають моторошно, але в 1600-х і 1700-х вони були ще більш страхітливими. Коли чумний лікар зʼявлявся в одному з районів міста, це було ознакою того, що скоро ситуація стане ще гірше.

Теоретичні чумні лікарі намагалися полегшити страждання і, можливо, навіть врятувати життя, але мало хто мав ілюзії з цього приводу: чума майже завжди була смертельною. Найкраще, що міг зробити чумний лікар — це злити кров і лімфу з опухлих бубонів, які і дали назву бубонній чумі. Правда, процедура іноді лише сприяла поширенню інфекції.

На той час, як чумний лікар зʼявлявся на порозі будинку, його мешканці були приречені, тому образ таких лікарів став асоціюватися з неминучою смертю.

Найбільш корисним завданням чумних лікарів було ведення обліку тих, що заразився і помер в окремих районах. Іноді медики також виступали в ролі свідків, поки їхні пацієнти складали заповіти. Час від часу вони проводили розтини, намагаючись зрозуміти хворобу, котра розоряла Європу протягом століть.

Захист від міазмів

Під час перших спалахів бубонної чуми в Європі, з 1348 по 1619 рік, у чумних лікарів не було особливого костюма. Однак приблизно в 1619 році придворний лікар Людовика XIV на імʼя Шарль де Лорм запропонував костюм, щоб захистити чумних лікарів від хвороби. Костюм прижився на всій континентальній Європі і став культовим костюмом чумного лікаря, який ми знаємо сьогодні.

Для сучасних медиків, які розуміють механізм поширення бактерій і вірусів, костюм чумного лікаря не здається таким уже й марним. Довгий шкіряний костюм захищав середньовічних лікарів з голови до пʼят, він також включав у себе шкіряні легінси, черевики і рукавички. Маска у вигляді дзьоба, який спочатку був усього 15 см завдовжки, була начинена сушеними квітами, котрі сильно пахнули травами і губками, просоченими камфорою або оцтом.

Чумні лікарі також носили деревʼяну палицю, яка дозволяла їм оглядати, роздягати і направляти пацієнтів, не торкаючись до заражених. Тростини були зручними інструментами для забезпечення соціальної дистанції.

Костюм вінчав шкіряний капелюх з широкими крисами, який служив більше помітним знаком, ніж мав практичне призначення.

Такий костюм схожий на сучасні респіраторні маски та хірургічні халати, правда, середньовічний варіант створювався з іншою метою. Де Лорм вважав, що винаходить захист не від мікробів, а від міазмів — повітря, що погано пахне і до 1800-х років вважалося джерелом хвороб.

Насправді костюм чумного лікаря, ймовірно, захищав лікарів від крапель слини в разі легеневої чуми або зараженої крові і лімфи в разі бубонної чуми. Але найголовніше, вощіння шкіри захищало лікарів від бліх, які були справжніми переносниками чуми.

Климчук Артемія