Перейти до основного вмісту

Дофамінова пастка: як ми замінюємо реальні досягнення фейковими

Що таке дофамін і як він працює

Дофамін - це гормон передчуття задоволення та частина системи винагороди та мотивації.

Дофамін виділяється, зокрема, коли людина пробує щось нове чи прагне якихось висот. Причому відчуття задоволення, спричинене гормоном, хоч і сильне, але короткострокове. За мотивацію відповідає почуття «Хочу ще!» Тому наступний викид дофаміну хочеться отримати якнайшвидше. Виникає свого роду залежність, яка змушує гнатися за новою та новою дозою.

Взагалі, вироблення дофаміну дуже корисний процес. Коли людина бачить якусь мету, завдяки гормональному підживленню вона фокусується на ній і йде до неї, щоб досягти і отримати своє задоволення. Це змушує докладати трохи більше зусиль, щоб подолати вищі бар'єри. Наприклад, ганятися за мамонтом, хоча біля печери ростуть цілком їстівні коріння. Або домагатися розташування першої красуні племені, хоча є жінки і доступніші.

За такого розкладу залежність від дофаміну не виглядає небезпечною. Багато віків тому людині доводилося докладати багато зусиль задля отримання задоволення. І без гормональної підтримки мотивацію для таких звершень знайти було б непросто.

Але що буває, якщо дофамін стає дешевшим? Вчені Джеймс Олдс та Пітер Мілнер провели експеримент. Вони вживили в мозок щура електрод, вплив якого стимулювало вироблення гормону. Тварина сама могла тиснути на кнопку, щоб отримувати дозу дофаміну. Чим воно і займалося, забувши про їжу, воду, сон та інші базові потреби. Люди в схожому експерименті вели себе не набагато раціональніше.

Як ми потрапляємо у дофамінову пастку

Отримати електроди в мозок зараз навряд чи в когось вийде. Але існує безліч інших джерел дешевого дофаміну. Ось деякі з них:

- Комп'ютерні ігри. Та ігри для смартфона також. Пройти рівень, отримати нагороду - все це простий спосіб заробити дофамін. І геймери можуть використовувати його безперервно, як той  щур із експерименту. Наприклад, у Гуанчжоу підліток ледь не загинув, бо 40 годин грав у Honor of Kings. Дитина перенесла інсульт.

- Соціальні мережі. Коли людина розміщує пост і отримує у відповідь віртуальні погладжування у вигляді лайків і коментарів, викидається той самий дофамін. Колишній співробітник Facebook* Чамат Паліхапітія навіть зізнавався, що почувається винним, бо брав участь у розробці алгоритмів соцмережі.

- Шопінг. У цьому випадку працюють одразу два фактори, що стимулюють вироблення дофаміну, — новизна та страх упустити щось. Якщо з першим все зрозуміло, то другий включається завдяки рекламі: «тільки зараз», «залишилося всього два» тощо.

Список можна продовжувати. Подібні джерела дають дуже дешевий дофамін. Заради нього майже не треба напружуватись. А оскільки цей гормон викликає залежність, то людина потрапляє в пастку: він раз-по-раз «тисне на кнопку». При цьому складається відчуття, що він займається чимось важливим та потрібним, хоча це не так. І головна проблема у тому, що відірватися від цього неможливо.

Як вибратися з дофамінової пастки

Тут все працює так само, як і з іншими залежностями. Потрібно зрозуміти, на що ви підсіли, і прибрати або мінімізувати стимули. Спочатку буде тяжко, а потім стане легше.

Наприклад, якщо ви буквально не випускаєте з рук телефон, доведеться почати. Спочатку буде тривожно і некомфортно: а раптом хтось написав? Лайк поставив? Руки самі потягнуться перевірити. І навіть якщо ніяких повідомлень не надходило, сама взаємодія з гаджетом на якийсь час полегшить стан. А потім дискомфорт знову накочуватиме, бо організм вимагатиме нової дози.

І тут немає іншого виходу, окрім як «переламатися». Однак можна зробити процес трохи легшим, якщо заповнити час іншими приємними, але вже корисними речами: читанням, фізкультурою, зустрічами з друзями тощо.

При цьому важливо не перепідсісти на інше джерело дешевого дофаміну. Тому надто простий шлях шукати теж не варто.



Радіонова Тетяна


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Рубрика "Soft skills без води". Як працювати, коли зовсім не хочеться: не мотивація, а система

Бувають дні, коли навіть відкрити ноутбук — уже досягнення. І це нормально. Проблема не в ліні, а в тому, що ми намагаємось працювати через “не хочу”, замість того щоб будувати систему, яка працює навіть без бажання. Ось як це реально вирішується. 1. Не чекай мотивації — запускай процес Мотивація — нестабільна. Вона або є, або ні. А робота має рухатись завжди. Твоя задача — не “захотіти”, а почати з мінімального кроку: -відкрити ноутбук -повторити інформацію -відповісти на опитування Часто після цього мозок “втягується”. Якщо ні — ти все одно вже щось зробив. 2. Правило декількох годин  Скажи собі: “Я працюю тільки пару годн і все”. Фокус у тому, що: -це не страшно -не потребує сили волі -часто переростає у повноцінну робочу зміну Це обман мозку, який реально працює. 3. Забери ідеальність Коли не хочеться працювати — часто це через страх зробити “погано”. Рішення:
роби, та старайся зробити якнайкраще Чернетка краще, ніж порожній файл.
Недосконалий результат можна покращити. Відсутн...