Неоднозначно дивиться. Будь-яка наука припускає чіткі визначення. І якщо щось існує — його можливо описати і класифікувати.
З інстинктами начебто "все ясно". Наприклад, ось одне з визначень:
Інстинкти — природжені програми поведінки, сукупність успадкованих складних реакцій або спонукань.
Саме складних. Наприклад, відсмикування руки від джерела раптового болю — це простий руховий акт, не інстинктивне, а рефлекторна дія. Інстинктивні ж програми поведінки завжди більш-менш складні.
З тваринами простіше. Риба, вилупившись з ікринки, вже уміє добувати їжу. Кішка від природи уміє грати(життєво важлива навичка "тренування" необхідних умінь!). Уміє вона і вбивати здобич, прокушувавши загривок; а багато собак роблять це хватом за загривок і різким струшуванням. Будь-який ненавчений собака уміє йти по сліду, птах — будувати гніздо.
А що ми уміємо від природи? Від народження, загалом, нічого. Це нормально, всякий інстинкт проявляється свого часу, а дорослішаємо ми довго. Напевно, першим "прокидається" самозбереження. Потім пізнавальний інстинкт. І соціальні інстинкти, що включають потребу в спілкуванні, в приналежності до групи, здібності до вибудовування ієрархії і інші прояви.
Що ще? Сексуальний інстинкт? Сексуальна потреба нам, безумовно, властива. А ось з інстинктом не так однозначно. Інстинкт включає не лише саму потребу, але і програму її реалізації.
Володій ми повноцінним сексуальним інстинктом, не стикалися б з такою кількістю складнощів психологічного характеру, особливо на початку інтимного життя. Інстинкт підказав би, як діяти.
Звичайно, з досвідом все міняється, але це вже результат навчання. А інстинкт неначе то спрацьовує, то немає. Так "нормальні" інстинкти не поводяться.
Більш того, "не надійний" і інстинкт самозбереження. Занадто вже легко він долається. Та і діє частенько помилково.
Інстинкт самозбереження задає три типи реакцій на небезпеку: "бігти", "завмерти", "бити". Начебто все правильно. На практиці ж "інстинктивні" реакції часто виявляються такими, що не відповідають ситуації. Наприклад, інстинкт змушує нас завмерти там, де доречніше втікати.
Та і пригнічується інстинкт самозбереження відносно легко, що не типово для інстинкту.
Нарешті, багато хто згадає про батьківський інстинкт. Вже він-то нам точно властивий! Ви в цьому упевнені? А чи рідкість батьки, що відверто нехтують своїми "батьківськими" обов'язками?
Виходить, і батьківського інстинкту, як такого, у сучасної людини немає. Як і ряду інших "інстинктів".
Добре це або погано?
І по-друге, це, швидше, "добре". Тваринам інстинкти потрібні. І те з обмовкою: чим вище організована тварина, тим тим менш значимий інстинкт; тим більшу роль грає навчання.
Людина, на відміну від тварин, взагалі не спеціалізована, не "заточена" під певні умови існування. Ми здатні за рахунок адаптації, при необхідності, жити майже де завгодно, живлячись майже усім, що росте і що рухається. У результаті люди заселили усі кліматичні зони, ставши домінуючим видом.
Виражені інстинкти зробили б нас менш безпорадними в дитинстві і швидше дорослішаючими. Але і більше обмеженими, прив'язаними до певних умов. Можливість навчання неминуче упиралася б в диктовану інстинктом програму поведінки. Якщо ж інстинкт не задає строго певної програми, він стає як би і не цілком інстинктом. Що ми і бачимо.
Тобто повноцінні інстинкти, будь вони у нас, cкорішк завадили б нашому розвитку. Місце інстинктів у людини займає навчання.
Хоча механізм адаптації людини теж недосконалий — навички через навчання засвоюються повільніше і менш надійно. Звернемо увагу: там, де тварини діють інстинктивно, вони куди ефективніше за людину. Але тільки в скільки-небудь стандартних умовах, "передбачених" природою.
З іншого боку, тварина не вибирає, діяти йому інстинктивно все зрозуміло.
Людина ж здатна долати інстинктивні спонукання, навіть діяти всупереч ім. Більш того, ми можемо вибирати з декількох варіантів дій і заздалегідь формувати необхідну навичку.
Але будь-яка палиця про два кінці. Зворотна сторона свободи дій — тривале дорослішання. До того, як усі необхідні навички засвояться, людина майже безпорадна. У відсутність інстинктів, навчання "всьому" вимагає часу — і означає, ми довго дорослішаємо.
 |
| Климчук Артемія |
