Перейти до основного вмісту

Давай знайомитись

 Федоткін Максим

Всім привіт) Мене звати Федоткін Максим, мені 24 роки (короче вже старий). Після школи пішов вчитися на юриста в Економіко-Правовий Університет м. Харкова (спеціальність - міжнародне право). Від університету був на практиці в Московському ( сам не в захваті з назви) суді м. Харкова, 2 тижні, там був щось по типу помічником судді. Був на дуже цікавих судових справах і на двух слідчих експериментах, де в цілому було доволі цікаво, але через специфіку роботи зрозумів що юриспруденція це не моє. Хоча сама база знань дуже допомагає в житті. Про ваканцію в наш департамент я дізнався шляхом повідомлення мені на gmail від самого банку. Подумав чому б не спробувати, і от я тут. Зараз працюю на проекті МСБ, вважаю його найкращим проектом зі всіх, мені тут дуже комфортно. По-перше чудовий дружній колектив с яким дуже весело і всі один одному допомагають. По-друге цікаво працювати с кредитними продуктами саме малого та середнього бізнесу. До банку я офіційно ні де не працював, підробляв на типографії і на першому курсі робив на замовлення сайти, також робив необхідну рекламу людям для продажу товарів або послуг. 

Зараз моє хобі це спорт, я майже 4 роки займався боксом, потім було складно паралельно ходити на тренування, вчитися і працювати, тому розставляючи приорітети на деякий час припинив тренування. Також люблю бути частіше на природі і гуляти зі своєю собакою.

Перепелова Вікторія

Привіт, мене звати Вікторія. В нашому департаменті працюю вже досить давно, з 2013 року до 2018, потім 2 роки працювала в іншій організації і в 2020 знов повернулась в наш департамент. Це моя перша робота, влаштовувалась ще студенткою. Взагалі проходила співбесіду на вакансію у відділенні, але мені запропонували спробувати в наш департамент, локація в Харкові на той момент тільки відкрилась. Через гнучкий графік роботи дуже зручно було поєднувати з навчанням. Зараз, звичайно, набагато зручніше працювати віддалено, більше часу лишається для себе і не витрачається на дорогу. Люблю подорожувати, екстремальні види спорту, читати, займаюсь стретчінгом та намагаюсь нарешті вивчити англійську. Готувати не дуже люблю, безмежно люблю каву. Порада, яка мені запам'яталась мабуть найбільше, це : “ За будь-яких обставин, завжди потрібно лишатися людиною ”.


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...