Чому багато людей потребує чути звуки вибухів та чи нормально це?

За майже два роки повномасштабної війни наше суспільство, здавалося б, вже звикло до усього. Перебування  якщо не постійно, то регулярно, у стані стресу стало нормою. За зиму-осінь 2022 року ми звикли до масованих обстрілів, а початок 2024 нагадали про них знову.

І, здавалося, усі вже знають, що робити у випадку оголошення сигналу про повітряну тривогу, правило двох стін та заборону стояти біля вікон. Але, буває, деякі нехтують усім цим, навіть попри оголошення Повітряних сил про ракетну небезпеку в регіоні. І усе це задля одного — почути звук вибуху.

Деякі можуть подумати, що це нісенітниці, і кому взагалі це може приносити задоволення. Проте нещодавно в українському суспільстві люди заговорили про свої переживання та потребу у звуках вибухів. Ми вирішили розібратися, чому так відбувається, як працює цей механізм та чому ми чекаємо на повітряну тривогу, коли її довго немає.

Чому багато людей потребує чути звуки вибухів

Очікувати звуки вибухів під час повітряних тривог — нормально. Такі висновки робить психологи. Психологи розповідають, що на такі відчуття можуть впливати одразу декілька процесів. Поговорімо про кожен із них детальніше. 

Зменшення емоційної чутливості

Перший — знайомий для багатьох з нас. Коли військові повертаються із зони бойових дій у мирне життя, у них може виникнути бажання повернутися назад. Це відбувається у зв’язку з тим, що під час тривалої небезпеки наш рівень емоційної чутливості має здатність зменшуватися. Складається враження, що ми гірше чуємо власні емоції. 

В результаті, наш розум робить так, аби ми не збожеволіли від усього того, що нині відбувається.

Щось таке, що може вплинути достатньо, щоб викликати принаймні якусь емоцію.

Як наслідок, це нас рятує з одного боку. Але з іншого, якщо таке відбувається занадто довго, ми можемо відчувати емоційну депривацію. Це означає, що ми тривалий час можемо не відчувати сильних емоцій.

І в такому випадку з’являється потреба відчувати хоч щось. Одним з таких може стати вибух під час повітряної тривоги.

Пережитий досвід на початку широкомасштабної війни

Також є ще одне явище, яке походить від цього. Це, власне, досвід, який ми переживали на початку повномасштабного вторгнення під час перших обстрілів.

Тоді ми могли відчувати єдність. Чимало людей мали змогу познайомитися із сусідами. На емоційному рівні бути частиною групи —  це одна із наших базових емоційних потреб.

Власне, через це ми й можемо неусвідомлено спиратися на це відчуття. Навіть попри те, що обставини за ці півтора року вже зовсім змінилися.

Відчуття безпеки

Ще одна можлива причина може звучати дуже дивно, кажуть психологи, але вибух може давати нам відчуття безпеки. По-перше, ми можемо думати: якщо вибухнуло десь, то не вибухнуло тут, а отже, я у безпеці.

По-друге, наш організм так влаштований, що нам завжди простіше справлятися із тим, що уже сталося, аніж з тим, чого лише очікуєш. Приміром, ти можеш згадати те саме тривожне відчуття, яке виникає під час очікування складного іспиту чи неприємної розмови. Ми на інтуїтивному рівні відчуваємо потребу, щоб це вже відбулося, і в такому випадку зможемо позбавитися страждань від очікування.

Чи нормальна моя реакція на стресові події

Насправді люди бувають дуже різними у своїх емоціях, коли відчувають небезпеку.  Психологи кажуть, що є кілька варіантів реакцій нашого організму на стрес.

Перший — це сміх, жарти, меми. У такий спосіб наш організм намагається захиститися і начебто знецінює небезпеку, з якою стикнувся.

Другий — це спроба логічно обґрунтувати, чому у стресовій ситуації не варто боятися.

Глинянюк зауважує, що люди використовують захисні механізми у моменти, коли хочуть відчути, що вони керують обставинами й почуватися більшими за небезпеку. Їхнє ставлення можна виразити як: дивіться, я можу жартувати та раціонально аналізувати ситуацію.

За словами нейробіологів, емоційна оцінка подій, таких як вибухи або сигнали повітряної тривоги, взаємопов’язана з адреналіновою залежністю, особливо в осіб, що перебувають у стані хронічного стресу.

Та додають: коли організм перебуває в стані високої готовності — серце б’ється швидше, зіниці розширюються, а мозок працює в умовах підвищеного навантаження, то оточення сприймає усі події як більш яскраві.

Власне, цим можна пояснити, чому попри регулярні обстріли та постійні сигнали повітряної тривоги, людям в Україні здається, що вони ніби живуть по-справжньому, на повну силу.

Климчук Артемія