Перейти до основного вмісту

Майя – загадка у центральній америці

Загальна чисельність народу майя сьогодні складає 6 мільйонів людей – приблизно стільки ж їх було і в XV столітті, коли Колумб прибув до Америки. До зіткнення з європейцями їхній життєвий триб залишався сталим впродовж двох тисяч років – вони жили в маленьких містах-державах на півострові Юкатан, у сучасних Ґватемалі, Белізі, інших країнах центральної Америки. Кожна держава мала власну династію, власний мистецький стиль, власну релігію.

Як не парадоксально, але саме відсутність політичної єдності виявилася сильною стороною майя під час інвазії «блідолицих»: іспанці не могли захопити столицю країни і таким чином захопити її всю – замість цього окупанти були змушені знищувати одне маленьке королівство за іншим, по ходу придушуючи численні повстання в уже завойованих містах. Боротьба майя і їхній спротив конкістадорам тривала неймовірно довго. Хоча саме майянці першими зустріли європейців, цей народ був підкорений пізніше всіх інших корінних американців. Одна держава зберігала свою незалежність в джунглях аж до 1697 року – більш ніж півтори століття після того, як всі інші впали, а деякі менші групи жили вільно у віддалених лісах аж до XX століття.

Впродовж мезоамериканського класичного періоду (200-900 роки н.е.) центром цивілізації майя, її зеленим серцем, були петенські джунглі. Там цвіла більш ніж дюжина великих, незалежних одне від одного міст. Посеред безкрайого лісу стояло найвеличніше з них – Тікал. Це місто, руїни якого покривають 60 квадратних кілометрів, існувало впродовж двох тисячоліть і в часи найбільшого розквіту в ньому жило 100 тисяч людей (давній Рим, хоч і був більш густозаселений, за площею поступався втричі). В центрі Тікалу було чимало високих будинків та дерев, заселених птахами і мавпами, а також п’ять пірамід з кам’яними храмами на вершинах. Вони й досі здіймаються в повітря на 60 метрів.

Досягнення майя у мистецтві, письмі, архітектурі, астрономії і математиці конкурують з аналогічними досягненнями у давньому Єгипті та в класичній Європі. На жаль, тисячі книг майя були спалені, дивом до нас дійшли лише три з них – крихітна доля з культурного спадку цього народу. Майя створили календар, який міг вимірювати час точно на мільйони, навіть на мільярди років (такий календар був потрібен їм, оскільки майянці, роблячи астрономічні розрахунки, жонглювали великими проміжками часу). Календар майя дозволяв вимірювати солярний рік точніше, ніж григоріанський, використовуваний в Європі. Щоб забезпечити такі міста як Тікал продуктами харчування, майя розвинули унікальну систему зрошування полів, яка давала можливість населенню жити в достатку серед джунглів.

Але згодом щось пішло не так. В IX і X століттях соціальний і політичний порядок зруйнувався. Одне за одним великі міста занепали і ніхто більше не зводив монументальних пірамід. Коли Колумб ступив на американську землю, Тікал вже був закинутим містом впродовж 600 років. Піраміди були оброслі мохами і лишайниками, плямисті ягуари ходили коридорами палаців і дикі бджоли роїлися в орнаментованих нішах храмів. Самі Майя перейшли до значно скромнішого і простішого способу життя.





Климчук Артемія


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...