«Портрет Марії Лопухіної» -пензля художника Боровиковського Володимира
«Портрет Марії Лопухіної» -був написаний в кінці 18 ст. Боровиковським Володимиром і наданий момент знаходиться в Третьяковській галереї. Достатньо мутна історія. Жила була молода дівчина, її чоловік замовив її портрет, а після того як художник закінчив, вона померла від чихотки, хоча під час написання картини, чудово виглядала і не жалілась. Почались чутки, що портрет забирає життя тих дівчат, які на нього поглянути. Багато хто каже, що в цієї картини більше десяти жертв, а все через те, що у фарбах, залишилась частинка душі Марії.
*Можна читати звичайним голосом*
Ну через статистику не попреш, якби вона була звичайно…. Але звичайно її не має, за те ми знаємо, що чихотка (сьогодні ми називаємо її туберкульозом), в кінці 18 ст. була дуже розповсюдженою і майже невиліковною хворобою. Ця хвороба досі вбиває людей у великих кількостях, і це не дивлячись на існування успішної медичної терапії, якої не було три століття тому, тоді ти кашлянув, і все можна писати заповіт. Народні методи типу пити мох з цукром та кровопускання, не особливо допомагали як ви розумієте. При такій медицині шанси вижити у Марії Лопухіної були менше ніж в мене стати гімнасткою (витягнути ногу на 90 градусів це все на, що я здатна). Історія смерті нещасної дівчини це просто страшна статистика того часу, та зрозуміло, що молоді дівчата які бачили портрет, теж могли померти, і не тільки дівчата, і не тільки молоді, тому що хвороба взагалі нікого не жаліла. Але кінець цього безумства поклав, Павло Третьяков, купив і повісив у себе в галереї, багато хто критикував “Як прокляту картину повісив, ні про кого не думає…”. Але все одно на неї дивились тисячі людей і спалаху смертності не було! Та помітьте як я написала про цю дівчину! “Померла після того, як художник закінчив портрет”, так це правда після того, якщо точніше, через п’ять років як картина була закінчена і в цьому немає нічого дивного, зазвичай людина помирає від старості, а в новинах пишуть, що він помер після того як повісив у себе дома “прокляту картину”, тільки там не напишуть, що він повісив її десять років тому! Я тоді виходить стала працювати в Soft Collection після того як мене покусав пекінес, звучить обідно.
“Хлопчик, що плаче” — репродукція картини італійського художника Джованні Браголіна
Уявіть собі, художник пише картину власного сина, який ну ніяк не хоче заплакати, а це необхідно по задумці. І тому цей художник псих запалював перед його обличчям сірники, в той час як у хлопчика ледь не зупинилось серце від страху вогню.І ось через якийсь час хлопчик прокричав “Гори ти сам!” І щось сталось, прокляття. Художник дописав картину, але дитина через кілька тижнів померла від пневмонії, потім згоріла сама майстерня з самим художником. З того часу всі будівлі в якому висіла картина, згорали дотла, але саме полотно залишилось неушкодженим.
*Можна читати звичайним голосом*
Така місцева легенда на даний час, але починалось все доволі цікаво. В 1985 році, газета “The Sun” опублікувала статтю про сім’ю в якої згорів будинок, згоріло все крім картини “Хлопчик, що плаче”, у підтвердження цього були опубліковані слова пожежних які казали, що збільшилась кількість пожеж з незрозумілих причин і ледве не в кожному такому будинку є ця картина, причому неушкоджена. Потрібно уточнити, що “проклятою” вважали кожну картину Джованні Браголіна, тому кожна стаття виходила з різною картиною і почалось…..Ще стаття, ще стаття, місто в паніці, вони нібито дзвонять в редакцію газети і просять розповісти, що робити. “Я купив картину і згорів”, “Я кидав картину у вогонь, але згоріли дрова, а не картина…..ДОПОМОЖІТЬ!”. І безстрашні герої з газети йдуть відчайдушний крок. Вони кажуть всім: “Картини точно викликають пожежі, негайно віддайте їх нам і ми їх спалимо, ми спалимо картини які не горять…..ми знаємо, що робимо нас не по оголошенню набирали! А ще ми спалимо їх на криші нашої редакції.” Тільки пожежні на це сказали “Ні. Ви зовсім того?”. Загалом майже всі вже зрозуміли, що газета яки би ми сказали “хайпують” на цій картині, бо все ж вони виїхали за місто і спалили всі картини, які не горять, та зробили про це ще одну статтю…..Після цього до речі пожежі закінчились, місто врятовано! А якщо серйозно пожежними була встановлена причина кожної пожежі, зазвичай це була забута пательня на плиті, залишена свічка без нагляду і тд. Вже в газетах було написано, що причина не знайдена (не рахуючи звісно “проклятої картини”). І навіть виходив звіт пожежних, що пожежі і картини ніяк не пов'язані. Хоча кому це цікаво? Дешеві копії картин плачучих хлопчиків продавалися всюди, не дивно, що в майже кожному домі була така картина. Але залишається питання, як картини вціліли при пожежі? Офіцер пожежної служби розповів, що картини були написані на дуже щільний основі, яку важко підпалити, плюс картини покриті лаком, який заважає горінню самого полотна (якщо ви не вірите, в інтернеті багато відео експериментів на цю тему). До речі в наш час картини теж часто виживають при пожежі, напевно всі проклятті…. І наостанок, ніякої дитини художник не втрачав, його майстерня ніколи не горіла, а помер він в 70 років від раку. Ну і звісно нікого він не лякав вогнем, сльози малював вже на готовому полотні, але погодьтесь реальна історія скучна як більша частина нашого життя.
«Крик» Едварда Мунка
*Читаємо містичним голосом*
Ця картина звела з розуму свого творця. Один з працівників музею одного разу впустив картину, скоро після цього його почали мучити сильні головні болі нестерпимі мігрені в кінці кінців довели його до самогубства. Інший працівник музею, теж впустив картину під час зміни композиції, після чого він потрапив в страшне ДТП. Відвідувач музею, який хотів непомітно пощупати картину, тиждень по тому заживо згорів в своєму домі.
*Можна читати звичайним голосом*
Чи дійсно саме через картину Едвард Мунк зійшов з розуму? Він дійсно був в психіатричній клініці, тільки причина була не в картині, а в його дитинстві. Загинайте пальці: вічна бідність, мати померла від туберкульозу, улюблена сестра теж сконала через цю хворобу, через дев’ять років, у нього було погане здоров’я, постійні нічні кошмари, у молодшої сестри діагностували психічне захворювання, батько став релігійним фанатиком, а брат помер через декілька місяців після весілля. Ну не життя, а просто казка, хочете собі? Можливо це все вплинуло на його психічний стан, він пив, в нього почалась манія переслідування, від зліг в лікарню, там йому реально допомогли і його картини на деякий час перестають бути такими песимістичними. Тепер повернемося до нещасних жертв картини. По-перше немає підтвердження, що вище вказаних жертви дійсно були, що не дивно. По-друге картину два рази крали, знаходили після цього в жахливому стані, що потрібно було проводити реставрацію, а злодіям нічого не було крім того що їх карали по закону. Картина напевно була в шоці від наглості крадіїв і не змогла їм нічого зробити…..
Наостанок
 |
| Климчук Артемія |
