Перейти до основного вмісту

Міста-привиди: 5 покинутих міст в України

 

Міста-привиди: 5 покинутих міст в України


Усі знають про Прип’ять та Чорнобиль, але по всій Україні є багато інших закинутих міст. Майже всі покинуті міста у цій добірці були побудовані у радянські часи, щоб забезпечити житлом працівників підприємств або військових. 


Місто Орбіта (Черкаська область)


Орбіта знаходиться посеред лісу за кілька кілометрів від Чигирина. Місто почали будувати у 80-х роках 20 століття спеціально для працівників гідроелектростанції, по плану тут мало жито близько 20 тисяч людей. Згодом замість гідроелектростанції вирішили будувати атомну, а після аварії у Чорнобилі будівництво зовсім заморозили. Майже всі люди, які встигли заселитись, роз’їхались. Більшість будинків порожні та закинуті, але не всі — у двох п’ятиповерхівках досі живуть люди, в основному пенсіонери. Усе необхідне для життя є: електрика, газ, вода, опалення. Не дивлячись на те, що в Орбіті досі живуть люди, поки що немає планів повністю відновлювати місто.
На Google maps є кілька точок, з яких можна роздивитись частину міста. 


Місто Цукроварів (Кіровоградська область)


Колись у Цукроварові був один з найбільших цукрових заводів у Радянському союзі. Місто побудували у 1980-х роках, щоб забезпечити житлом працівників та їх сім’ї. У найкращі часи у Цукроварові проживало близько 6 тисяч людей, окрім заводу та кондитерської фабрики було ще кілька підприємств. На початку 2000-х років завод закрили, люди почали масово їхати з міста у пошуках роботи. Зараз у Цукроварові живе близько 100 людей, але з комунікацій тут є тільки електроенергія. Щоб опалювати квартири місцеві жителі облаштували саморобні пічки прямо у квартирах та заготовляють дрова на зиму, а воду набирають у колодязях на вулиці. 
Міста Цукроварів немає на Google Maps. Воно знаходиться на околиці села Липняжка у Кіровоградській області.


Квартал у місті Долинська (Кіровоградська область)


У 1980 роках тут планували збудувати місто, яке мало б стати великим промисловим центром, але будівництво і житлових, і промислових об’єктів так і не було завершено. Зокрема тут знаходиться Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окиснених руд, який почали будувати у 1985 році, а указ про завершення будівництва був підписаний тільки у 2005 році. Що буде з заводом і далі невідомо. Цілий мікрорайон житлових будинків у передмісті Долинської так і залишився недобудованим.


Місто Любеч-1 (Чернігівська область)


У 1960-х роках у Радянському союзі почали проект з будівництва радіолокаційних станцій під назвою “Дуга”. Дві такі станції розташували на території Чернігівської області: “Дуга 1” знаходиться на об’єкті під назвою Чорнобиль-2, для обслуговування “Дуги 2” у 1970-х роках побудували невелике місто Любеч-1. 
Любеч-1 було секретним військовим містом, назву ймовірно запозичили у селища Любеч, що знаходиться неподалік. Після аварії на Чорнобильській атомній станції радіолокатор у Любеч-1 перестав працювати, а у 2000-х роках його демонтували. Після цього необхідності жити у місті вже не було. Любеч-1 знаходиться за 50 кілометрів від Чорнобиля, але не входить у зону відчуження не входить, тому спеціальний дозвіл, щоб потрапити туди, не потрібен. 


Місто Поліське (Київська область)


Покинуте місто Поліське (колишня назва Хабне) знаходиться у Київській області, на березі річки Уж, приблизно за 50 кілометрів від Прип’яті та Чорнобиля. Є версія, що це місто заснували на початку 20 століття євреї, які переїхали з Києва. У радянські часи Поліське було невеликим, але тут було кілька підприємств: виробництво тканин, меблів та продуктів. 
Після аварії на Чорнобильській атомній станції у Поліське евакуювали частину людей з Прип’яті. Але рівень радіації тут також був надто високим для життя, тому евакуйовані люди та місцеві жителі поступово покинули місто. До 1993 року Поліське ще було адміністративним центром, а у 1999 році місто офіційно перестало існувати. 






Климчук Артемія


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...