Перейти до основного вмісту

Місто, в якому працюють всі, поліції — немає, а середня зарплата — 1200 євро

 У цьому іспанському місті немає поліції, злочинності та безробіття. Тут живе всього пара тисяч людей, які змогли побудувати свою особисту соціально-демократичну утопію.
Йдеться про містечко Маріналеда, що в Андалузії провінції на півдні Іспанії. Він процвітає за рахунок одного, загального сільськогосподарського кооперативу.

На перший погляд, Маріналеда нічим не відрізняється від будь-якого іншого міста в цьому регіоні. Він розташований у мальовничій долині Кампіна, з усіх боків оточеній зеленими пагорбами. На десятки кілометрів навколо — тільки оливкові плантації та золоті поля пшениці. Містечко — красиве та спокійне. 

Якщо придивитися уважніше, то можна помітити ще дещо. По-перше, місцеві жителі побудували унікальне анти-капіталістичне суспільство. По-друге, місцевий мер навіть заохочував злодійство в магазинах.

Під час початку фінансової кризи у 2008 році Маріналеда вибрала своїм мером вельми цікавого політика — Хуана Мануеля Санчеса Горділло, який на той час заробив прізвисько «Іспанський Робін Гуд».

Цей чоловік прославився тим, що організував серію рейдів на супермаркети, коли в знак протесту люди грабували магазини, виносячи з них найпростіші продукти: масло, рис, боби.
Безпорадні касири дивилися на це свавілля і плакали.

Горділло ж у всіх інтерв’ю говорив, що це було не крадіжка, а ненасильницький громадянський акт непокори.

«Є багато сімей, які не можуть собі дозволити ходити в магазин — пояснював він. — У XXI столітті це ганьба. Їжа — це не те, на чому можуть спекулювати товстосуми».

Якби щось подібне відбувалося десь у Німеччині, Штатах чи Росії, Горділло напевно загримів би за ґрати. Але тільки не в Іспанії. Тут він став мером невеликого містечка і зумів втілити в життя соціалістичну утопію. Він побудував місто, в якому їжі та інших необхідних речей вистачає на всіх.

Іспанія переживає зараз сильну економічну кризу. В одній тільки Андалусії знаходиться 690 тис. Порожніх житлових будинків. Всі їх банки забрали у колишніх власників за борги.

Але в Маріналеді такої проблеми немає. Горділло прийняв рішення: той, хто хоче побудувати власний будинок, може зробити це безкоштовно. Але тільки якщо загальна його площа не перевищує 192 квадратних метра. Матеріали та робочу силу оплачував муніципалітет.

Кожна сім’я, яка хотіла скористатися щедрою пропозицією мера, брала на себе тільки одне зобов’язання: платити владі по 15 євро в місяць все життя. Ну, і цей будинок, побудований на гроші громади, покупець не міг продати з вигодою для себе. Хочеш поїхати — продавай майно мерії.

В цілому, в Андалусії сьогодні величезне безробіття. Вона досягла фантастичних 37%, а якщо вважати тільки молодих людей — то і зовсім 55%. У Маріналеді живе 2700 осіб, і всі з них працюють. В одному і тому ж місці: місцевому сільськогосподарському кооперативі.

Прибуток від його городяни ділять порівну між собою. В середньому виходить близько 1200 євро на місяць на кожного. У регіоні, де кожна третя людина не може знайти роботу, це фантастичний результат.

«Ми повинні переглянути наші цінності, цінності суспільства споживання. Якщо забути на деякий час про гроші, егоїзмі та індивідуалізмі, то можна побудувати набагато більш благополучне, щасливе і справедливе суспільство», — каже тепер Горділло.«Маріналеда — це тільки один невеличкий приклад. Ми хочемо поширити його досвід по всьому світу», — резюмує він.



Аліна Овчарова






Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Речі, у які я вірила… Прошу не сміятись (але можна)

 Є дві категорії людей. Перша - ті, хто рано дізнаються, як працює світ. Друга - ті, хто до 18 років живуть у власному альтернативному всесвіті, де логіка працює приблизно як Wi-Fi у маршрутці: ніби є, але насправді ні. Я належу до другої категорії. І що найгірше - у дитинстві всі ці мої геніальні теорії здавалися абсолютно логічними. Настільки логічними, що я навіть не сумнівалася. У моїй голові світ був чітко структурований, продуманий і трохи схожий на дешевий шпигунський фільм. А потім я виросла… і почала дізнаватися, що майже все, що я колись “точно знала”, було повною нісенітницею. І тепер, озираючись назад, я розумію дві речі: дитяча логіка - це щось неймовірне і мені трохи соромно за половину своїх відкриттів. Отже, ось кілька речей, які я зрозуміла занадто пізно. Чорний ринок - це не нічний базар з органами У дитинстві фраза «чорний ринок» звучала максимально підозріло. І моя фантазія намалювала дуже конкретну картину. Це був такий секретний нічний базар. Десь у темному пр...

Рубрика "Клієнт тижня". Агресивний захисник

У кожного фахівця є свій “особливий” тип клієнтів, з котрим може бути складно вести діалог.
І цього тижня розбираємо одного з найемоційніших — агресивного захисника. Це не просто складний співрозмовник.
Це людина, яка заходить у розмову вже “в бронежилеті”. Хто це? Агресивний захисник — це клієнт, який: -говорить різко й на підвищених тонах -перебиває -звинувачує систему, компанію, економіку, “всіх” -часто переходить на особистості -намагається “тиснути”, щоб отримати вигідні умови Але важливо розуміти:
агресія — це не про силу. Це про захист. Що стоїть за поведінкою? Страх — втратити контроль над ситуацією
 Сором — за фінансові труднощі
 Тривога — що далі буде тільки гірше
 Безсилля — і бажання хоч якось повернути вплив Коли людина відчуває загрозу, її нервова система переходить у режим “бий або біжи”.
І в телефонному форматі частіше обирається “бий”. Типові фрази агресивного захисника -“Ви всі однакові!” -“Я нічого не винен!” -“Робіть що хочете!” -“Подавайте до суду!” Іноді за цим ст...

8 звичок людей, які рідко відчувають стрес

 Стрес став майже звичною частиною сучасного життя. Швидкий темп, робочі обов’язки, потік новин, постійні повідомлення — усе це створює відчуття напруги. Багато людей живуть у стані постійного поспіху, навіть не помічаючи, наскільки вони виснажені.  Проте є люди, які переживають складні ситуації значно спокійніше. Це не означає, що у них немає проблем або труднощів. Різниця полягає в іншому — у тому, як вони реагують на події і які звички формують у повсякденному житті.  Є кілька простих, але дуже важливих звичок, які допомагають зберігати внутрішній баланс навіть у напружених умовах. Вони не намагаються контролювати все Одна з головних причин стресу — бажання контролювати абсолютно все: події, людей, результат кожної ситуації.  Але життя майже ніколи не підкоряється повному контролю. Завжди існують обставини, які від нас не залежать: погода, поведінка інших людей, несподівані зміни планів.  Люди, які рідше відчувають стрес, розуміють цю просту істину. Вони конц...