«Тор: Любов і грім» Мелодраматична балада про космічного вікінга

 «Тор: Любов і грім»
Мелодраматична балада про космічного вікінга

 

Бог грому Тор завдяки харизмі Кріса Гемсворта завжди був улюбленцем публіки, незважаючи на те, що йому рідко щастило із сольними фільмами. Але в 2017 році за нього взявся талановитий новозеландець Тайка Вайтіті, і так на світ з'явився один із найкращих сольників кіновсесвіту Marvel під назвою «Тор: Раґнарок». Потім Тор разом із численними Месниками боровся з Таносом, у війні з яким він втратив свого брата Локі (цього разу він загинув по-справжньому), впав у глибоку депресію, вийшов із глибокої депресії, передав титул короля Нового Асгарда Валькірії та подався шукати пригоди на свій молот разом з Вартовими Галактики… Що ж було далі, про це розповідає вже четвертий сольний екшен бога грому «Тор: Любов і грім».

Кінокомікс «Тор: Любов і грім», незважаючи на те, що його режисером виступає той самий Тайка, є досить дивною і сумбурною пригодою, тож для того, щоб його правильно проаналізувати, почну з самого початку. А початковим епізодом цього екшену стає передісторія його головного антагоніста — суперлиходія Горра, відомого як Вбивця богів. Фільми Marvel часто критикують за лиходіїв, які не запам'ятовуються, і цього разу Тайка знову постарався зламати цей стереотип. Що Гела з третього сольника Тора, що Горр із четвертого — вони обидва гідні лиходії у втіленні талановитих акторів. На роль Горра покликали майстра перевтілень Крістіана Бейла, який в іншому всесвіті грав Бетмена, і у нього вийшов такий образ, що гарно запам'ятовується. Його сюжетна лінія розповідає про те, як Горр спершу сподівався на милість богів, а потім, коли втратив найцінніше у своєму житті, свою дочку, зрозумів, що боги далеко не такі чудові, якими їх собі уявляв його народ. Так він ступає на стежку помсти і присягається знищити всіх богів, які тільки існують у всесвіті.

Звичайно, невдовзі Горр виходить на слід нашого бога грому, який уже скинув свої зайві кілограми і знову рятує безневинних на різних планетах, повністю забивши на свій народ. І тут на Тора чекає ще один сюрприз, його колишня кохана Джейн Фостер, в образі якої на екрани повернулася Наталі Портман, отримала суперсили і стала супергероїнею Могутньою Тор. У коміксах її перетворення супроводжується вельми драматичною сюжетною лінією, що розповідає про те, як Джейн хворіє на рак, а Мйольнір підтримує в ній життя, і в даному контексті Тайка та Наталі великі молодці, що знову показали в кіно, що супергероєм/супергероїнею може бути кожен, не тільки фізично сильні і здорові люди, а й ті, хто щодня відважно бореться з підступною хворобою. Тут згадується Чедвік Боузман, який грав Чорну пантеру та паралельно боровся з раком. Він якраз і був одним із таких реальних супергероїв, які змінювали світ на краще, незважаючи на сильний біль. Аплодую всім людям, хто пережив чи переживає подібне. Хочеться сказати кожному, хто бореться з раком, що ви в жодному разі не викликає жалість, ви викликаєте захоплення.

Возз'єднання Тора і Джейн проходить настільки незручно, наскільки може пройти возз'єднання колишніх, які після розставання жодного разу не спілкувалися (навіть коли Тор переїхав Землю). Їхні стосунки додають цьому супергеройському екшену нотки мелодраматичності; Гемсворт і Портман дуже постаралися, щоб зустріч Тора і Джейн здавалася якомога правдоподібнішою, враховуючи те, що після другого «Тора» Портман практично зареклася повертатися у світ Marvel, оскільки сценарії перших двох сольників залишали бажати кращого, і актрисі її рівня хотілося грати більш цікаву та живу героїню, аніж Джейн у перших двох фільмах про Тора. Але навіть усупереч старанням Гемсворта і Портман, з яких на екрані виходить досить мила пара, все одно при перегляді цього блокбастера не залишає відчуття, що свої молоти Тор любить все-таки більше за Джейн. І смішно, і сумно водночас.

Перед переглядом фільму «Тор: Любов і грім» я спеціально передивилася «Тор: Раґнарок», щоб знову переконатись, що Тайці буде непросто перевершити третю пригоду Тора, і, як виявилося, він не сильно й намагався. Він вирішив зняти комедію про космічного вікінга та його друзів, і зрештою таким і вийшов кінокомікс «Тор: Любов і грім». Але на тлі попередніх фільмів MCU він виглядає слабким, таке відчуття, що ніякого конкретного сценарію і не було, був просто набір сцен, які потрібно було об'єднати в один фільм. Підтвердженням проблем зі сценарієм є повна відсутність таких фраз персонажів, що відкладаються у пам'яті. Жодна цитата не запам'ятовується після перегляду четвертого «Тора», хоча це ж фільм Marvel, а не DC. Це дивно ще й з тієї причини, що Тайка нещодавно отримав заслужений сценарний «Оскар» (за шедевр під назвою «Кролик Джоджо»). «Тор: Раґнарок» переповнений веселим цитатами, там навіть не дуже класні жарти в контексті певної ситуації стають справжніми анекдотами, а тут у цьому плані глухо. І жарти дуже швидко забуваються. За винятком тих двох козлів; завдяки їхньому крику їх складно не запам'ятати.

Практично відразу після виходу екшену «Тор: Любов і грім» у кіно в мережі з'явилася інформація про те, що Тайка вирізав чимало сцен (включаючи камео з відомими акторами), і це напевно призвело до того, що оповідання даного сольника не розвивається гармонійно, а ніби страждає від гикавки, стрибаючи туди-сюди, як ті два голосні козла. І хоча візуально фільм здається чимось новим, при перегляді розумієш, що Marvel продовжують по колу розповідати те саме. Тор знову вирішує зібрати свою команду, як у третьому сольнику, але тут немає жодної сцени, як та на Біфрості, де Тор, Локі, Валькірія та Халк зібралися разом, щоб перемогти Гелу. І навіть крутий саундтрек з Guns N' Roses не рятує ситуацію. Починаючи від подорожі до міста богів та закінчуючи фінальною битвою з Горром, фільм «Тор: Любов і грім» є суцільним кемпом. І сцена з голою дупою Тора це підтверджує, хоча її й так проспойлерили нам ще у трейлерах.

Новий фільм про Тора також перекреслює канони логіки MCU, представляючи цілий пантеон богів на чолі із Зевсом, хоча минулого року екшен «Вічні» заявив, що людських богів не існує і що саме Вічні стали їхніми прообразами (наприклад, Тена стала прообразом богині Атени/Афіни). Всі, хто хвалить фільм, намагаються переконати глядачів, що «Тор: Любов і грім» краще не аналізувати, але проблема в тому, що киновсесвіт Marvel сам завищує для своїх фільмів планку, і в даному випадку четвертий сольник Тора не рятує навіть супергероїня Портман. А те, як вони завершили історію Горра, — там логіка зовсім вистрибнула в іншопланетний портал. Чому Ванді не дали так просто вирішити свою проблему з самотністю у фільмі «Доктор Стрендж у Мультивсесвіті божевілля»? Тому що Тайка навряд чи дивився попередні блокбастери Marvel і знімав щось своє, щось із паралельної реальності. Так що цей блокбастер, з одного боку, знятий для тих, хто подивився всі фільми Marvel, щоб їм вдалося оцінити давню історію кохання Тора і Джейн, а з іншого, чим менше ви думатимете при перегляді про минулі фільми Marvel, тим краще. Адже на їхньому тлі «Тор: Любов і грім» виглядає слабко, хоча його кінцівка потрапляє прямо в серденько.

І якщо потрібно вибрати лише одну сцену, яка повністю описує мої емоції під час перегляду кінокоміксу «Тор: Любов і грім», то це буде сцена, коли Валькірія та Корг п'ють коктейлі у барі. Цій парочці безумовно потрібен окремий спін-офф. Або ток-шоу, де до них приходили б інші персонажі Marvel, пили з ними коктейлі і скаржилися на своє життя (і на сценаристів).

Климчук Артемія