Перейти до основного вмісту

Интервью с Елизаветой Сероштан



Добрый день,Елизавета, спасибо, что согласились дать нам интервью!
Вы создатель нашего блога - Soft Blog.

Расскажите,пожалуйста, с чего вообще пришла такая идея, создать блог? Что то вдохновило или, может, увидели аналогичные проекты?
Добрый день!
Сначала это был не блог, а обычный сайт с разделами, в которые я выкладывала интересную на мой взгляд информацию. Идея пришла с предыдущего места работы, но здесь она сформировалась в нечто завершенное. Идейными вдохновителями были Кристина Гавриленко и Наталья Анатольевна Василенко.

Было ли сложно запустить проект? Как это происходило? Наверное сложно не было, я подходила к этому как к рабочему проекту. Сложности были только в том, что нужно было время - создать сайт, придумать рубрики, контент, а потом все это согласовать :)

А кто писал в блоге? Участвовали менеджеры или операторы? Много ли было желающих? Сначала я писала самостоятельно, а потом, когда увидела отклик от ребят, что им интересно, провела опрос и предложила участвовать желающим, откликнулось очень много ребят, чтоб было очень круто! Денис Сафронюк, Даша Смаглюк, Леша Рычка, Дима Канурин, Нато Цкаруашвили, Оля Волкова, Оля Гасанова, Вера Ларионова и другие

Как привлекали ребят к написанию статей? Собирались и вместе обсуждали разные варианты, устанавливали сроки, а я уже формировала все в итоговый вид

Помните ли о чем писали тогда? Какие темы больше всего нравились читателям?Больше всего любили интервью у наших коллег, рубрику “смешные картинки и истории”. А писали о разном - об искусстве, о вариантах досуга, о каких-то инновациях.

Чем занимаетесь на сегодняшний день? Если это не секрет)Продолжаю работать в банке) в Направлении ВИП-обслуживания.

Основываясь на вашем опыте, какими качествами должен обладать истинные руководитель? Ну для начала - хорошо все продумать и спланировать, уметь слышать своих подчиненных и прислушиваться к ним, проконтролировать выполнение и быть жестким если это понадобится)

Каждый сталкивается с теми или иными трудностями в своей работе. Отражаются ли такие ситуации на вашем эмоциональном фоне? Есть какие то лайфхаки, как быстро взять себя в руки?Конечно отражаются) я вообще довольно эмоциональна, хотя стараюсь держать себя в руках) Мои лайфхаки - меньше говорить в таких ситуациях, и больше слушать)

Давайте отойдем от темы работы. Её иногда и так слишком много. Как любите проводить время вне стен офиса? В основном со своей семьей. У меня есть маленький сын и свободное время я стараюсь уделять ему. Люблю встретиться с друзьями, поболтать, люблю бездумно посмотреть какой-то фильм, или прочитать книгу. Люблю поспать)

Любите ли вы животных? Какое самое необычное хотелось бы завести? Почему именно его? Животных люблю. Про необычное даже и не знаю. Енота может быть :) Они милые, хоть и вредные)

Какой вид отдыха вам ближе, целый день в постели или на природе? Может что то другое? Я бы наверное повалялась на пляже на берегу моря

Любите ли кино? Если бы вам была предоставлена возможность сыграть любую роль в кино, какую бы вы выбрали?оооой)) очень сложный вопрос… про роль) кино люблю, а вот кого бы сыграла - не отвечу, никогда об этом не думала.

Какая прочитанная книга больше всего впечатлила? Что ценного вынесли из неё?Книга “Дорога в жизнь” автор Вигдорова Ф.А. Прочитала ее подростком и очень она меня тронула. Что вынесла? Человеческие отношения, семья, любовь к детям, там есть о чем подумать)

И напоследок) Не могли бы вы дать 5 советом нашим читателям?5 - это очень много))
Да и кто я , чтобы советовать?)
Скажу банальность - любите себя, берегите себя и находите хотя бы самую маленькую радость в каждом дне

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...