Зізнайтеся, коли ви востаннє відкривали афішу кінотеатру або гортали каталог стрімінгового сервісу без відчуття стійкого дежавю? Я часто ловлю себе на цій думці. «Форсаж 10», черговий перезапуск «Людини-павука», п'ятий спін-офф «Зоряних війн», ігровий ремейк класичного мультфільму, який я ще в дитинстві дивився на затертій касеті... Здається, що сучасний Голлівуд застряг у нескінченній часовій петлі, де минуле просто перепаковують у нову, яскравішу обгортку. Перша думка, яка спадає на думку: у них там що, закінчилися ідеї? Сценаристи розучилися писати, а режисери — мріяти? Але якщо копнути глибше, стає зрозуміло, що «криза оригінальності» — це зовсім не криза уяви. Це холодний, прагматичний розрахунок. І, як би прикро це не звучало, ми з вами є його співавторами.
Математика ностальгії та ціна ризику
Давайте подивимося правді в очі: кіно — це бізнес, причому дуже дорогий. Сьогодні бюджет середнього блокбастера легко перевалює за позначку у 200 мільйонів доларів. Додайте сюди ще стільки ж на маркетинг та промокампанії по всьому світу. Коли на кону стоять такі шалені гроші, студійні боси починають мислити не категоріями високого мистецтва, а виключно категоріями ризик-менеджменту. Новий, оригінальний сценарій про незвіданий світ — це завжди кіт у мішку. Глядач може закохатися в нього і зробити касу, а може просто проігнорувати. Натомість фільм із цифрою «3» у назві або знайомим логотипом на постері має найцінніше — вбудовану аудиторію. В індустрії це називають IP (інтелектуальна власність). Ностальгія працює як теплий плед у холодний вечір: вона обіцяє нам психологічний комфорт і гарантовані емоції. Ми купуємо квиток на ремейк не тому, що чекаємо кінематографічного одкровення, а тому, що хочемо хоча б на дві години знову відчути себе дітьми. І великі студії чудово знають, як віртуозно натискати на ці кнопки.
Глобалізація кінотеатрів як універсальна мова
Ще одна вагома причина, про яку часто забувають глядачі — це орієнтація на глобальний ринок. Сучасний голлівудський фільм має збирати касу не лише в США, а й у Європі, Азії, Латинській Америці. Оригінальна сатирична комедія з тонкими культурними відсиланнями чи складна філософська драма може просто не «спрацювати» через складнощі перекладу та різницю менталітетів. А от масштабні вибухи, епічні погоні та хлопці в супергеройському трико, які рятують світ, — це універсальна мова, яка не потребує субтитрів. Франшизи перетворилися на своєрідний кінематографічний фастфуд: ви завжди знаєте, який смак отримаєте, у якій би країні не купили квиток на сеанс.
Але чи дійсно оригінальність вмерла?
Довгий час ця тенденція мене страшенно обурювала, поки я не зрозумів одну просту річ: оригінальне кіно нікуди не зникло, воно просто змінило адресу проживання. Поки великі студії-мейджори граються в безпечні сиквели та кіновсесвіти, справжня магія відбувається в незалежному кіно та на стрімінгах. Подивіться на студію A24, яка раз за разом видає божевільні, глибокі та абсолютно унікальні проєкти (згадайте хоча б «Все завжди і водночас», який розірвав шаблони і забрав Оскари). Подивіться на бум міні-серіалів, де шоуранери мають по 8-10 годин для розкриття складних, неоднозначних персонажів без оглядки на те, чи продадуться потім пластикові фігурки з їхніми обличчями. Креативність не випарувалася, вона просто переїхала туди, де ціна помилки не дорівнює банкрутству цілої мегакорпорації.
Ми голосуємо гаманцем
Щоразу, коли ми щиро скаржимося на «черговий безглуздий ремейк», варто чесно запитати себе: а на який фільм я сам ходив у кіно минулого разу? Скільки разів ми свідомо ігнорували круті, але невідомі авторські стрічки, обираючи знайомий і гучний екшен під попкорн у п'ятничний вечір? Голлівуд — це лише величезне дзеркало. Він знімає саме те, за що ми з вами готові платити. Якщо ми хочемо бачити на великих екранах нові світи, свіжі ідеї та сміливі експерименти, нам потрібно підтримувати їх своїм часом, увагою та купленими квитками.
Світ кіно змінюється. Можливо, епоха, коли блокбастери були виключно оригінальними історіями, дійсно залишилася в підручниках історії кіно. Але знаєте що? Поки є творці, готові ризикувати, і глядачі, готові шукати щось нове серед нескінченних «частин других», справжнє мистецтво точно житиме.
 |
| Щука Анна |
