Перейти до основного вмісту

Чи варто вірити в прикмети?

«Прикмети – це символи, які в повсякденному житті ми використовуємо для прогнозування майбутніх подій або пояснення минулих», – каже лікар-психоаналітик Ігор В’ячеславович Лях. – Всі прикмети умовно можна розділити на дві категорії: загальноприйняті, наприклад, чорна кішка або число 13, і індивідуальні – ті, які поширюються тільки на конкретну людину – сукню, що приносить невдачу, і т.д. Складно сказати, коли вперше з’явилися прикмети, але можна з упевненістю стверджувати, що їх кількість… незмінно збільшується! Цей факт різко суперечить твердженням, що з розвитком цивілізації і науки люди стають більш раціональними і не звертають уваги на такі дрібниці, як чорна кішка, яка перебігла дорогу. Ми пам’ятаємо прикмети, про які розповідали нам наші бабусі, і придумуємо нові, характерні для нашого часу. Досить часто вони не збігаються з об’єктивною реальністю, а часом і зовсім відбувається щось прямо протилежне тому, що обіцяла прикмета. Однак багато людей, як і раніше, в них беззастережно вірять».

Вони – наше спасіння?

Прикмети – це своєрідна несвідома психологічна спроба підготуватись до неприємностей. Адже народна мудрість говорить: «Попереджений – значить, озброєний». Не секрет, що свої прикмети є у льотчиків, спортсменів і лікарів. Вважається, що сидіти на столі в лікарні – до небіжчика, а якщо у актора текст ролі впав на підлогу, то він повинен обов’язково сісти на нього, а потім піднятися – інакше гра буде погана. У льотчиків вважається поганим знаком фотографуватися перед польотом. Для моряків погана прикмета показувати пальцем на небо. Це загрожує штормом або повним штилем. А пожежні кажуть, мовляв, якщо під час чергування почистити черевики, то обов’язково надійде виклик на пожежу.

Не варто дивуватися, що багато прикмет досить часто збуваються, адже в більшості в них присутнє раціональне зерно – це своєрідні «правила безпеки» психологічного або фізичного рівня. Кажуть, наприклад, не можна дивитися в розбите дзеркало. І це правильно: брати в руки осколок просто небезпечно, адже можна порізатись об гострі краї! А ось постукуючи по дерев’яній поверхні або утримуючи в кишені дулю, ми намагаємося убезпечити себе, запобігти невдачам і так далі, тобто містична проблема набуває містичне рішення. Слідуючи численним прикметам, люди намагаються впливати на процеси, впливати на які на практичному рівні складно або взагалі неможливо.

Однак якщо ви починаєте бачити навколо себе величезну кількість «поганих прикмет», це свідчить про наявність внутрішнього конфлікту і негативних очікувань. У такому випадку має сенс звернутись за консультацією до психолога і дізнатися, з чим це пов’язано.

Достовірно не відомо, чи стало більше грошей у тих, хто часто проїжджає під мостом, коли по ньому їде поїзд, але прикмети дуже давно увійшли в наше життя і щосили керують ним. Вони – відображення внутрішнього світу людини, і якщо в певний момент ви повністю перекладаєте відповідальність за свій вибір на відгомони «народної мудрості», то слід серйозно задуматися про те, що ж у вашому житті не так. Вірити чи не вірити в прикмети залежить від індивідуального вибору кожного, але психологи та екстрасенси сходяться тут в одному – тільки в хороше варто вірити до глибини душі!

Хоч багато прикмет таки збувається, втім, не варто цьому дивуватися, адже в більшості з них закладені своєрідні психологічні чи фізичні «правила безпеки». Ось, наприклад, кажуть, що не можна дивитися в розбите люстерко. Цьому є пояснення, адже брати в руки осколок небезпечно – можна порізатися. Стукаючи по «дереву» чи тримаючи в кишені дулю, ми намагаємося убезпечити себе від можливих невдач – тобто неіснуюча містична проблема набуває такого ж містичного вирішення. Дотримуючись численних прикмет, люди таким чином намагаються впливати на життєві процеси, хоч це і складно, а часто взагалі неможливо.

Постаючи перед поганими прикметами, не варто на них зациклюватися. Якщо ми впустимо їх у своє життя, вони нами керуватимуть, бо є відображенням нашого внутрішнього світу. Очікування негативного, «обіцяне» прикметою, несе сильний душевний неспокій. Свій вибір у житті треба робити свідомо, незалежно від прикмет, не перекладаючи на них відповідальність.

Зрештою, вірити в прикмети чи ні – справа особиста. Але при цьому слід обов’язково дотримуватися правила: налаштовуватися варто тільки на позитивне.


Щука Анна

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Інтерв'ю з головним фахівцем з автоматизації та забезпечення бізнес процесів Знаменською Нато Звіадівною

1)Як ви вважаєте, що змінилося у Вас за останні 5 років? -Прізвище 😁 Якщо серйозно, то досвід: оволоділа новими навичками і вміннями в професії. І внутрішньо, я думаю, всі ми багато чого переосмислили за ці роки, що залишили свій відбиток у нас назавжди. 2)Що допомагає вам ухвалити рішення у важких ситуаціях?  - В таких випадках я намагаюся зробити паузу, емоційно відсторонитися, якщо є багато сумнівів і немає однозначного рішення. Даю час моєму розуму опрацювати проблему у фоновому режимі. З мого досвіду після такої практики приходять найзваженіші рішення. 3)Як ви стали  головним фахівцем з автоматизації та забезпечення бізнес процесів і що вас найбільше мотивує у цій роботі?  -Шлях до цієї посади розпочався  ще “за часів давніх богів, воєвод та царів…”😁 Це був час, коли я не мала жодного попереднього уявлення про автоматизацію чи програмування, але з головою занурилася у цей світ. Мене надихає те, що це насамперед творчий процес. Це сфера, де неможливо зупинитися...

Звички їжі з 90-х

  Раніше був тотальний дефіцит та відсутність грошей, безкінечні черги, які треба було займати з вечора, щоб купити базовий продукт, якщо була городина, то ще можна було грести якось на бульбі і буряках, а як не, то дійсно, хоч лягай і помирай.  Це все наклалося на нашу ментальність. А ще, в 90-х не так давно була друга світова, а на додаток бабці і дідусі пам'ятали голодомор і передавали ці знання нам.  Дефіцит давно позаду, але ми чомусь все одно продовжуємо це робити.  Ми вміємо цінувати їжу. Їжа для нас щось сакральне.  Але ми маємо і іншу сторону медалі: їжа настільки сакральна, що її не можна викидати, не можна щоб вона портилась, навіть пліснявілий хліб чи здуті консерви мали йти в ланцюг харчування: не нам, так худобі чи тваринам.  Тут теж можна побачити позитив, ми вміємо, як ніхто в світі в "безвідходне", що дуже цінується в екологічному плані.  Та ми не вміємо в порційність і норму. Ми бачимо улюблений продукт чи страву і хочемо мати їх як н...

Жахливі звички при дистанційній роботі вдома

  Дистанційна робота, як і будь-який інший тип роботи, має свої переваги та недоліки. Попри свою популярність, цей тип роботи може негативно впливати на наше фізичне та психічне здоров’я.  Неорганізованість Ця звичка дуже негативно позначається на продуктивності. Через віддалену роботу люди перестали розмежовувати відпочинок і роботу. Новий робочий день часто починається коли попало і закінчується через це пізніше звичайного. Збиваються ритми, втрачається продуктивність. Постарайтеся планувати справи і організовувати робочий процес. Неправильний початок дня На віддаленій роботі люди перестали цінувати ранок. Коли ми йдемо на роботу, то вранці намагаємося насолодитися домашньою обстановкою. Коли людина весь час проводить вдома, ця частина дня стає для неї менш важливою. Ми немов відразу прокидаємося на роботі, це вбиває гарний настрій, а разом з ним і удачу, енергетику, продуктивність. Починайте день зі склянки води, зарядки і читання приємних новин. Відсутність режиму Під час ...