Коли ми старанно щось робимо, наприклад, піднімаємо штангу в спортзалі або складаємо іспит, нейрони мозку посилюють свою електричну активність, стимулюючи області, необхідні для виконання поточного завдання. Але що відбувається, коли ми просто лежимо на дивані? Виявляється, наш мозок продовжує працювати.
Які області мозку активні у моменти бездіяльності
В останні два десятиліття вчені звернули свою увагу на так званий зв'язок пасивного режиму роботи мозку. Це сукупність, на перший погляд, не пов'язаних між собою областей мозку, які активізуються, коли ми майже нічого не робимо. Його відкриття дозволило більше дізнатися про те, як працює мозок, коли ми не маємо чітко позначених завдань. Крім того, фахівці зацікавилися тим, яку роль грають нейронні зв'язки в управлінні нашим внутрішнім досвідом.
З'ясувалося, що під час відпочинку, коли ми подумки звернені у свій внутрішній світ, області, що не відповідають за виконання завдань у зовнішньому світі, використовують більше енергії, ніж решта мозку. Райхл назвав це режимом роботи мозку за замовчанням. Згодом команда Стенфордського університету з'ясувала, що активність, не пов'язана із завданнями, характеризує цілі зв'язки взаємодіючих галузей мозку, які вони назвали зв'язками режиму за замовчанням.
Які функції виконує мозок під час відпочинку
Хоча деякі фахівці вважали, що головною функцією зв'язку режиму за замовчанням є створення досвіду блукання розуму або мрій, були й інші припущення. Наприклад про те, що зв'язок контролює потоки свідомості або викликає спогади про минулий досвід. А дисфункція зв'язку режиму за замовчанням розглядалася як потенційна особливість майже кожного психіатричного чи неврологічного розладу, включаючи депресію, шизофренію або хворобу Альцгеймера.
Зв'язок режиму за замовчанням став однією з перших нейронних зв'язків, описаних наукою, і згодом первісне уявлення про нього лише ускладнювалося. Відомо, що він складається з декількох областей мозку, розкиданих анатомічно по різних його частинах. Їх пов'язують із пам'яттю, відтворенням досвіду, прогнозуванням, обмірковуванням дій, інтеграцією інформації, винагородою та покаранням.
Крім зв'язку режиму за замовчуванням, нейробіологи визначили ще кілька окремих зв'язків, кожний з яких активує, здавалося б, різні сфери мозку. Причому вони не діють незалежно, а радше гармонують один з одним. Райхл порівняв це з симфонічним оркестром, про якого неможливо думати тільки як про скрипки або як про гобоїв. Так само окремі частини нейронних зв'язків взаємодіють одне з одним, викликаючи ефект, який можуть зробити лише разом.
Ефекти зв'язку режиму за замовчуванням включають:
-блукання розуму;
-спогади про минулий досвід;
-думки про ментальний стан інших людей;
-передбачення майбутнього;
-обробку мови.
І хоча це може здатися набором не пов'язаних один з одним аспектів пізнання, вчені припустили, що всі ці функції можуть бути корисними для побудови внутрішньої розповіді. Тобто зв'язок режиму за замовчанням допомагає нам думати про те, хто ми є по відношенню до інших людей, згадувати минуле, а потім об'єднувати все це у пов'язану розповідь про себе.
Як взаємодіють нейронні зв'язки мозку
Зв'язок режиму за замовчанням, очевидно, є досить складним. Він бере участь у багатьох процесах, які неможливо точно описати. Крім того, не можна сказати, що одна область або один зв'язок мозку робить тільки щось одне. Подібно до того, як різні області мозку взаємодіють один з одним, утворюючи зв'язки, різні зв'язки взаємодіють один з одним значним чином. Зв'язку працюють разом, потім розпадаються, а згодом змінюють те, що роблять.
Наприклад, зв'язок режиму за замовченням взаємодіє з так званою мережею виявлення значущості, яка допомагає нам ідентифікувати найбільш релевантну інформацію на даний момент часу. Вчені вважають, що зв'язок виявлення значущості визначає, коли потрібно звернути увагу на щось важливе.
Крім того, дослідники створили теорію потрійного зв'язку. Відповідно до неї, аномальна взаємодія між зв'язком режиму за замовчанням, зв'язком виявлення значущості та центральною виконавчою дією можуть сприяти розвитку психічних розладів, включаючи шизофренію, депресію, тривогу, деменцію та аутизм. Зазвичай активність зв'язку режиму за замовчуванням знижується, коли людина переключає увагу до зовнішнього стимулу, тоді як активність інших зв'язкві зростає. Вчені припускають, що у людей з психічними розладами чи порушеннями розвитку цей механізм може працювати по‑іншому.
При цьому повністю пояснити психічні захворювання лише особливостями взаємодій нейронних зв'язків навряд чи можливо. Але це є відмінною відправною точкою: вивчення відмінностей у роботі зв'язків у людей, які страждають на проблеми з ментальним здоров'ям, може допомогти виявити основні механізми та розробити методи лікування.
Поточне уявлення про зв'язок за замовчуванням також далеко не остаточне. Після того, як його виявили, нейробіологи почали думати не лише про те, за що відповідають окремі області мозку, а й про те, яке значення мають нейронні зв'язки. І це мотивує більше цінувати внутрішню роботу розуму, адже навіть коли ми мріємо чи відпочиваємо, наш мозок наполегливо працює, щоб це стало можливим.
 |
| Радіонова Тетяна |
Коментарі
Дописати коментар