Отже, настав час відповісти на питання, яке мучить кожного місцевого щонайменше з 6 класу і що найбільше під час вечірки з істориками:
“А от це правда, що Катерина ІІ заснувала Дніпро?”
Коротка відповідь: Нєа.
Довга відповідь: Нєа, але з імперським апломбом і театральними жестами. Давайте розмотувати цей клубок історичного марення.
1. Передісторія: Дніпро до Катерини — так, він вже існував
Катерина II у 1787 році така: “О, дивіться! Тут земля! Тут нікого не було! О, які зручні руїни! Давайте назвемо це Катеринослав. В ім’я мене. Бо я — топ.”
Але! Проблемка: На той момент там вже тусувались люди. Точніше — козаки, селяни, ремісники і ще купа людей, які дуже не зрозуміли, чому якась мадам з Петербурга вирішила, що це тепер “її місто”.
Наприклад:
Половиця — козацьке село, яке існувало ще з XVII ст. (ще коли в Англії картоплю тільки пробували, а французи тільки починали винаходити нові способи сказати “ми здаємось”).
Старий Кодак — козацька фортеця, збудована ще у 1635 році (тобто за 152 роки до Катеринослава).
Також були села Мануйлівка, Кам’янка, Таромське — і всі ці люди не чекали, що якась імператриця прилетить і зробить “ребрендинг”.
2. Катерина: королева з пафосом і GPS 0.9
Окей. Тепер давайте про Катерину. Вона приїхала у 1787 році на південь України, дивиться на степ, дме віялом, каже: “Ммм… Я відчуваю потенціал. Треба будувати тут місто. Назвемо його… Катеринослав! На честь мене. Бо я… дуже скромна.”
Спочатку вона навіть хотіла побудувати його біля села Ломівка, що нині в районі Дніпра. Архітектори такі: “О, клас! Красиво, пагорби, Дніпро тече, естетика.”
Але… Грунт — глина. Все пливе. Дренажу — нуль. Місто почало тонути швидше, ніж план імперії. У підсумку через кілька років проєкт перекинули трохи далі — на базу вже існуючих поселень, зокрема Половиці.
Тобто:Катерина ІІ не будувала місто з нуля. Вона просто взяла село, повісила табличку “Катеринослав”, і поїхала назад у Петербург.
3. Імперський ребрендинг: “Це тепер наше, бо ми сказали”
Уся ця ситуація — класичний приклад “історичного рейдерства”.
Уяви собі: є собі сім’я, живе на землі, обробляє поле, тримає козу, іноді свариться з сусідом через межу. А тут приїжджає тьотя з золотою каретою, влаштовує відкриття з фанфарами і каже: “Я щойно заснувала місто! Дивіться, я навіть привезла пам’ятник. І пару німців для пафосу.”
Але головне — не забудьте записати це в усі шкільні підручники, щоб через 200 років це виглядало так, ніби на місці Дніпра був просто… пил.
Це не жарт — імперська історіографія активно затирала сліди козацької присутності й презентувала південь України як “неосвоєний степ”. Проблема в тому, що він був давно освоєний. Просто не імперією. А козаками. І місцевими людьми. Яких імперія не рахувала за людей.
4. Козаки: “Ми тут взагалі-то давно, але ок…”
Коли Катерина ліквідувала Запорозьку Січ у 1775 році, багато козаків опинились “за бортом”. Деяких виселили, деякі розбіглись по селах, деякі просто залишились жити на своїй землі — вже як прості селяни, без офіційного статусу.
А тоді приходить держава і така:“Це тепер наша губернія. А вас тут не було.”
Козаки: “Але ми…”
Імперія: “Тихо. Ми малюємо карту.”
5. Що ми маємо сьогодні?
Дніпро — це давнє поселення з багатошаровою історією, а не просто “дітище Катерини ІІ”. Катерина ІІ не будувала місто особисто. Вона навіть не залишилась там на ніч.
Перший “Катеринослав” взагалі був біля Кременчука, але щось пішло не так. Потім другий — у районі сучасного Дніпра. Це як купити квартиру, яка вже обжита, і сказати: “Я її побудував”.
6. Мораль історії (якої не було б, якби ми вчилися на помилках)
Якщо хтось приходить до тебе додому, переклеює номер на вхідній двері, фарбує стіни і каже: “Це тепер має імперський стиль. Я його створив.”
То це не архітектор. Це — колонізатор з хорошим піаром.
Історія Дніпра — це чудовий приклад того, як бренд можна змінити, але не змінити суть. Бо козаки, якби могли повернутись, напевно сказали б: “Та ми взагалі-то тут хату ставили ще до того, як у вас слово “Катерина” з’явилось!”
PS: Якщо хтось і “заснував” Дніпро — то це були козаки, селяни, переселенці, і купа звичайних людей, які там жили задовго до імперського фанфарного флешмобу.
А Катерина? Ну що ж, вона була як інстаблогер, який сфоткався на фоні чужої роботи і написав “Made by me ❤️”.
 |
| Климчук Артемія |
