Перейти до основного вмісту

"Краще ніколи їх не вимовляти": Ці фрази притягують у життя біди та проблеми

 

З погляду енергії слів, Всесвіт дуже добре чує все, що ми говоримо вголос. Деякі, на перший погляд, невинні фрази, якщо вірити в силу Всесвіту, можуть притягнути до нашого життя різні біди, проблеми та нещастя.

Уявіть, що ви розмовляєте з товаришем, і він розповідає вам неприємну історію, яка з ним трапилася. Не надавши їй особливого значення, або щиро бажаючи потішити друга, ви кажете: «Мені б твої проблеми». Ось Всесвіт і може надіслати вам проблеми вашого друга. Причому не лише ті, про які він вам розповідав, а й багато інших.

Уявіть, що ви зробили щось хороше для людини, вона вам щиро подякувала, а ви їй у відповідь кажете: «Нема за що». Якщо ви так говоритимете, то Всесвіт може зробити висновок, що ви знецінюєте свої дії і не вмієте приймати подяку. А якщо ви не вмієте приймати подяку, то й нема чого посилати вам щось хороше. Тримайте погане.

Ну і, звичайно ж, не забуватимемо про зле слово «витрачати». Коли ви кажете: "я витратив гроші на", "я неабияк витратився", "я люблю витрачати гроші на", "я витратив свій час на" і т.д., — ви вкладаєте негативний сенс. Витрачати = втрата = втрата. На що ми налаштовуємось, то Всесвіт нам і посилає. Пам'ятайте: біди і проблеми часто пов'язані саме з втратою.

Неусвідомлено налаштовуючись на витрати та втрати, людина отримує ще більше витрат і втрат. Налаштовуючись на придбання — вона отримує багато всього гарного та прекрасного. Тому краще кажіть не «я витратив», а «я придбав», «я купив», «я інвестував», «я обміняв» та інші синоніми з позитивним чи нейтральним змістом.

Також щиро рекомендуємо вам уникати енергетично отруєних слів і фраз на кшталт «чорт забирай», «прокляття», «який кошмар», «який жах» та інших схожих слів, з яскраво вираженим негативним змістом.

Друзі, ми складаємося з того, що ми говоримо. І як ми говоримо. Вчіться розмовляти красиво та переконливо.


Щука Анна

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...