Перейти до основного вмісту

Давай знайомитись


Курінна Дарина

Всім привіт😉 Мене звати Дарина, мені 25 років. Працюю на проєкті МСБ. Я народилася та виросла в Полтавській області в мальовничому селі Придніпрянське, яке розташоване між двома річками Дніпро та Оріль та має живописні місця. 🌳🌲🏡Маю сестру Владиславу, яка теж працює в нашому департаменті.👩🏻 Дитинство моє було веселе та безтурботне, 11 років відвідувала танцювальний колектив💃🏽, в школі любила навчатися💻,  їздити на різноманітні олімпіади, займала призові місця. Школу закінчила з відзнакою🥇. Після школи вступила в Університет митної справи та фінансів за спеціальність фінанси, банківська справи та страхування, який також закінчила з відзнакою.🏢 З другого курсу почала працювати в нашому департаменті, про який  дізналася від одногрупників, що тут працювали. Як я вважала що я тут лише на період зимових канікул, але вже працюю більше 5 років. Це і була моя перша офіційна робота. 🏪Але перші кошти я заробила, ще проживаючи в селі, збирала волошку на заводі лікарських трав.💰 З моменту коли почався карантин працюю віддалено, але дуже сумую за часом коли ми майже всі працювали в офісі, це завжди було дуже весело, тому що ми всі спілкувалися на ланчах та рестах і навіть якщо траплялися якісь складні клієнти колеги відразу піднімали настрій.🤩 Я добра, спокійна , дуже сильно полюбляю спілкування з людьми, відкрита👩🏻 З самого дитинства полюбляю подорожувати, з батьками ми відвідали майже всі міста в Криму, були на заході країни. Була в багатьох містах України, але за кордоном ще не була, про що дуже мрію. Більшу перевагу я віддаю відпочинку на пляжі. 🏝️ Я полюбляю більше фільми та серіали і зазвичай жанру мелодрами, драми, любовні і сімейні комедії. 👩🏻‍❤️‍👨🏼 Смачно поїсти я дуже люблю, мої улюблені страви це шашлик, картопля по французьки і всі які тільки можливо солодощі. 🍗🍖🍫🧁🍬🍦🍰🎂 Маю домашніх улюбленців: песика Султанчика та котика Марсельчика я їх просто обожнюю. 🐶🐱 Я зазвичай лягаю спати пізно і люблю спати довго, але коли я знаходжусь в селі у батьків, спати довго не виходить, є дуже багато роботи, бо ми з батьками займаємося вирощуванням домашніх овочів: огірки, помідори, сині, перець, капуста, кабачата, редиска, кукурудза, картопля, полуниця які потім реалізовуємо на базарі🍆🥒🍅🍓🥬🥕🥔🧅 Нещодавно я вийшла заміж. Це була незабутня подія за останній час, ми два роки переносили цю подію, перший раз щоб зібрати кошти на весілля мрії, а другий раз через війну, тому що мій чоловік є військовим. Але 09.09.2023 ми змогли втілити нашу мрію в реальність та відіграли неймовірне весілля. 👰🏻🤵‍♂️ Найкращу пораду яку мені давали, це поради від моїх батьків. Вони завжди нас вчили , що коли ти працюєш, ти обовʼязково всього досягнеш. 💫 Я люблю відвідувати різні заклади, але останнім часом це буває рідко. Мій улюблений ресторан «Мамою клянусь»,  бо я дуже сильно люблю грузинську кухню, хачапурі, хінкалі, шашлик… ням ням😋 З кавʼярні я люблю «Foky cake», але каву я вживаю рідко, обожнюю чай. Там неймовірні десерти. 🍰🍩 Я дуже люблю готувати, але вважаю що коронної страви у мене немає, бо як каже мій чоловік всі страви, які я приготую неймовірно смачні. 💞 Якщо б у мене була магічна паличка, я б загадала щоб швидше закінчилась ця війна, всі захисники повернулися додому та щоб всі рідні були здорові та щасливі😍


Ленська Ганна

Усім привіт! Мене звати Ленська Ганна, мені 34 роки. Живу в місті Запоріжжя, працюю на проєкті МСБ. У дитинстві займалася 10 років бальними танцями, це не тільки красиво, корисно для здоров'я, а й дисциплінувало мене. Танці люблю донині, улюблений танець румба. Мріяла стати дизайнером, малювала те, що візуалізувала собі, хоча малювати не вмію і дуже хотіла побувати на "Тижні Моди", не відмовилася б і зараз))). Улюблений дизайнер - Зухаїр Мурад. З того, що написала вище, я загалом люблю красивих людей, місця, природу... Улюблений заклад "Ендорфін", оскільки я ласунка і не уявляю життя без кави, тому це місце для мене! У вільний час люблю гуляти по Хортиці, можемо зібратися у вихідний і поїхати в сусіднє місто Дніпро, погуляти по "Яхт-клубу" (моє улюблене місце в Дніпрі). Подорожувати і отримувати нові емоції це мені за характером близько. Напередодні війни літали до Єгипту, потім побували в Катовіцах, Кракові, Варшаві, Вроцлаві, потім у Києві, Вінниці. Дуже вірю, що подорожі продовжуватимуться дуже скоро в моєму житті.Так само вільний час присвячую доньці - я її вчитель, вона - мій, і прогулянкам зі своїм песиком Лео. Улюблені фільми - "Красуня" і "Титанік", можу переглядати нескінченно. Перша моя робота, що цікаво, це був ПриватБанк, а саме споживче кредитування, знаходилися при магазинах і там я познайомилася зі своєю найкращою подружкою, дружимо вже 15 років, дякую за це)). Мрію про приватний будинок, але спочатку зроблю ремонт у своїй квартирі (решту залишу при собі). Моя мрія - щоб усі клієнти платили вчасно і ми дзвонили запитати "як справи?" (жарт))))


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...