Перше зображення китайського дракона, складене з дрібних річкових черепашок, налічує близько семи тисячоліть. Знайдене в провінції Хенань – регіоні, найбільш багатому на кількість пам'яток стародавньої культури Китаю. Зовнішній вигляд китайського дракона в стародавніх книгах описується так: очі нагадують кролячі, вуха – як у корови; довгі драконівські вуса звисають; тулуб, наче у змії, покритий лускою; чотири тигрові лапи з кігтями, як у орла. Весь вигляд дракона могутній і суворий.
У знаменитому історичному романі Ло Гуаньчжуна «Трицарство» [період історії Китаю, III століття н. е.] один із героїв роману полководець Цао Цао сказав про драконів наступне: «Дракон здатний збільшуватися і зменшуватися, може злітати, випромінюючи світло, і ховатися в хмарах... Збільшуючись, дракон розсовує хмари і вивергає туман, зменшуючись – стає безформним і невидимим. Здіймаючись, він носиться по всесвіту, а опускаючись – ховається в глибині вод. Зараз, коли весна в самому розпалі, дракон переживає період перетворень. Як і людина, яка прагне до мети, він проходить Піднебесну вздовж і впоперек. Серед тварин дракона можна порівняти з героєм серед людей».
Китайські дракони бувають кількох видів: Тяньлун (Небесний дракон), Фуцанлун (Дракон захованих скарбів), Ділун (Земний дракон), Шеньлун (Божественний дракон).
Перший стереже обителі богів і перевозить їх на колісниці. Другий охороняє дорогоцінні камені під землею, а також викликає вулкани. Останні два панують над морями і завідують погодними умовами.
Як цар тварин китайський дракон – це символ імператорської влади. За давнім міфом, Жовтий Імператор Хуанді, один із перших у Китаї, під кінець життя перетворився на дракона і злетів на небеса. Імператорський трон протягом усієї історії Піднебесної мав назву трон дракона. За династії Цін дракон зображувався на державному стягу.
Китайський дракон в історичних свідченнях
У романі «Трицарство» йдеться про жовтого дракона. Його бачили в 259 році н.е. в одному колодязі, який розташований у повіті Нінлін [у провінції Хенань]. Тодішнього імператора північного князівства Вей – Цао Мао – ця звістка стривожила і він сказав: «Дракон – це государ, і те, що його виявили не в небі або в полі, а в колодязі, означає, що він у неволі». Після цього Цао Мао написав вірш «Скований дракон».
Дракона спіткала велика біда:
Він в ямі глибокій, о горе!
Ні в полі зеленому він не літа,
Ні в синім небеснім просторі,
І зуби сховав він і кігті прибрав,
В колодязі він у неволі.
А в багні перед ним копошаться вугри.
Та ба! Чи не моя то доля?
Жителі Піднебесної того часу вважали, що поява жовтого дракона означає, що скоро з'явиться новий імператор. Не минуло й року, як нова династія Цзінь об'єднала всі три розділені князівства, і Китай знову став однією державою.
Династія Тан (618—907 рр.н.е.) вважається періодом найбільшого розквіту Серединної держави [«Китай» китайською мовою – прим. авт.]. У «Виправлених історичних записах династії Тан» є свідчення, як одного разу в 873 році на землю на території округу Тунчен звалився дракон чорного кольору. Було виявлено, що він помер від рани в горлі. Його довжина була більше 30 метрів, половину якої складав плоский хвіст. Луска дракона була схожа на риб'ячу, на голові було два роги. Драконові вуса були завдовжки більше 6 метрів. На лапах були червоні перетинки.
«Звіт округу Йе. Розділ "Інше"» часів династії Цін (1644—1912) розповідає про наступний випадок: «У 1503 році, коли ще правила династія Мін, одного дня п'ять драконів з'явилися в небі приблизно за 10 лі (5 км) на північ від округу Йе провінції Хенань. Після довгого кружляння в повітрі вони впали на землю і не могли злетіти знову. Небо накрилося туманом, а море почало штормити. Божество в зеленому одязі опустилося на землю. Через мить хмари розсіялися і море стихло. Дракони так і не могли злетіти. Потім з'явилося друге зелене божество, і дракони заповзали навколо нього. Раптом небо потемніло: товсті хмари і густий туман з’явилися знову. Через деякий час небо прояснилося, і цих божеств разом із драконами вже не було».
В «Історичних записках уряду області Юнпін» є нотатки про те, що в 1839 році влітку біля річки Луаньхе знайшли дракона, який упав з неба. Він лежав нерухомо, весь покритий мухами й іншими комахами. Місцеві жителі зробили навіс, захистивши дракона від жаркого сонця. Вони поливали його тіло холодною водою. Через три дні після нічної грози дракон зник.
 |
| Климчук Артемія |
