Перейти до основного вмісту

12 секретів кіно, про які знає кожен режисер, але ні за що не здогадається глядач

 Створюючи черговий шедевр кіномистецтва, режисери вдаються до крайніх заходів. Але вони, як і представники інших професій, часто стикаються з витратами свого ремесла. Щоб показати світу новий фільм, їм щоразу доводиться не тільки проходити вогонь і воду, але і пристосовуватися до динамічно мінливих умов індустрії.

Я хочу розділити з вами дикий захват від 12 несподіваних фактів зі світу кіно, які можуть приголомшити навіть найвибагливішого глядача.

1. У кіно рідко знімають справжню їжу.

Часто їжа, яка з’являється в кіно, насправді зроблена з неїстівних матеріалів. Наприклад, пам’ятаєте ті страви, які можна було побачити в великому залі в фільмах про Гаррі Поттера? Їжа була справжньою тільки в першому фільмі. Тоді вона постійно псувалася, отже, доводилося замінювати її знову і знову. Так що в наступних частинах саги велика частина смакоти, яку можна було спостерігати у великому залі Хогвартса, виготовлялася зі смоли та пінопласту.

2.  У лиходіїв не може бути гаджетів компанії Apple.

Американський режисер Райан Джонсон, який  зняв трилер «Дістати ножі», розповів про цікаві деталі в його фільмі та й в кіноіндустрії в цілому, яка допоможе глядачам відразу зрозуміти, хто з героїв картини — негативний персонаж. Розпізнати лиходія легко: у нього в руках ніколи не з’явиться продукція Apple. Компанія дозволяє використовувати свої гаджети тільки за однієї умови: техніка повинна бути у героя, який є позитивним.

3. Раніше від 3D-фільмів у глядачів частіше паморочилося в голові, ніж зараз.

Зараз при виробництві фільмів у форматі 3D творці свідомо намагаються уникати так званого ефекту вильоту. Це пов’язано з тим, що наш мозок не розуміє, що стереоскопічне зображення, яке він бачить, — всього лише ілюзія глибини простору. Він намагається поводитися так, якби перед очима були реальні фізичні об’єкти, і намагається фокусуватися на об’єкті. Але в цьому випадку мозок лише без успіху посилює напругу на очні м’язи. Результат — запаморочення, головний біль і нудота.
Тому останнім часом творці спецефектів або роблять так, щоб 3D-об’єкти пролітали дуже швидко, щоб мозок не встигав на них сфокусуватися, або використовують тільки дрібні частинки (пил, попіл, сніг), які мозок сприймає як шум і не намагається на них зосередитися.

4. Для інтимних сцен актори надягають спеціальну тілесну білизну.

Актори часто носять тілесну білизну під час зйомок інтимних сцен. Зазвичай вона бежевого відтінку. Існують також штучні груди й сідниці, які згодом обробляють на комп’ютері.

До речі, коли нам демонструють актрису з оголеною спиною, насправді вона не гола топлес. Спереду її груди прикрита спеціальними накладками.

5. Діти, яких знімають в фільмах жахів, не здогадуються, про що фільм.

У більшості випадків діти не підозрюють, що знімаються у фільмі жахів. Зйомки рідко проходять в хронологічному порядку, і для дитини буде важко вибудувати сцени в єдину картинку. На самому майданчику нічого страшного немає: музика і звуки додаються вже на постпродакшені, а костюми, маски, ляльки та грим в реальному житті виглядають швидше весело, ніж страшно.

Коли справа доходить до сцен, де дитині доводиться взаємодіяти з кров’ю або чимось дійсно лякає, це подається у вигляді гри. Денні Ллойд, який зіграв хлопчика в знаменитому «Сяйві», навіть не здогадувався, що знімається у фільмі жахів. Режисер Стенлі Кубрик вирішив не розповідати йому сюжет. Денні весь час думав, що це була драма про родину, яка жила в готелі.

6. Трейлер фільму робить не кінокомпанія, а рекламне агентство.

Для того, щоб створити 2-хвилинний трейлер для фільму, режисери звертаються за допомогою в спеціалізовану компанію. Здавалося б, набагато простіше і дешевше змусити створити 2-хвилинний ролик тих людей, які знімали фільм. Але насправді все не так просто.

Як правило, режисери знають, що вони не дуже хороші в маркетингу і гадки не мають, яким чином упакувати фільм для певної цільової аудиторії. Тому вирішують не ризикувати й звернутися до професіоналів.

7. Звук зламаних кісток у фільмах жахів — це хрест моркви та селери.

Коли звуковим редакторам потрібен звук, максимально наближений до звуку дроблених кісток, вони ламають моркву або селеру. Тому наступного разу, коли ви будете дивитися сцену жорстокого і кривавого кіно, подумайте про ті бідні овочі.

8. Сцени, в яких фігурують дзеркала, — одні з найскладніших.

В сценах з використанням дзеркал зйомка повинна вестися під певним кутом, щоб зловити людину і його відображення, але при цьому приховати камеру і світло. Наприклад, у другому фільмі про Термінатора, для найкращого кадру, вирішили використовувати дублерів і ляльки.

В епізоді, де героїня Лінди Хемілтон виймає з голови Арнольда Шварценеггера мікрочіп, ніякого дзеркала немає: навпроти камери сидить Арнольд Шварценеггер, у голови якого чаклує дублер Лінди. Сама актриса в цей момент на передньому плані орудує в голові ляльки. Спритність рук і ніякого шахрайства.

9. Іноді режисери навмисно роблять кіноляпи.

У багатьох відомих блокбастерах повно кіноляпи. А деякі з них здаються до болю очевидними. Наприклад, під час сцени на фондовій біржі у фільмі «Темний лицар: Відродження легенди» Бетмен входить в тунель серед білого дня, а потім виходить з іншого боку вже в повній темряві.

Річ у тому, що часто режисери знають про сюжетні дірки і роблять їх навмисно. У темному освітленні Бетмен виглядає епічно й ефектніше, ніж при денному світлі. Для режисера Крістофера Нолана цього достатньо для здійснення помилки. Крім того, творці фільму знають, що більшість глядачів будуть занадто захоплені сюжетом і не помітять таких деталей.

10. Чи існує спеціальна компанія, яка займається постачанням снігу для голлівудських фільмів.

Сніг, який використовують в голлівудських фільмах, — штучний. Майже у всіх випадках його постачанням займається спеціальна компанія Snow Business. Фірма була заснована в далекому 1983 році, і в її «портфоліо» близько 200 різних видів снігу.

Справжні опади, своєю чергою, дуже незручні в процесі зйомок, оскільки мають властивість танути під камерами. Правда, в ряді фільмів зйомки дійсно велися на засніженій місцевості. Наприклад, в драмі «Виживший», яка знімалася на гірськолижному курорті в Канаді.

11. Якщо працівники масовки будуть дивитися в камеру, їх можуть звільнити.

Працівникам масовки не можна дивитися прямо в камеру: за це вони навіть ризикують бути звільненими. Крім того, статисти, які навіть віддалено схожі на головних героїв, не отримають багато часу на екрані. Також їм не рекомендується надягати білі речі або одяг з яскравими написами, щоб не затьмарювати основних персонажів.

12. У фільмах зі спецефектами невипадково використовують саме зелений фон.

При створенні спецефектів режисери використовують саме яскраво-зелений відтінок, оскільки в спектрі він максимально далекий від червоної, помаранчевої та жовтої палітри, тобто основних кольорів людського тіла. Також він завжди буде помітно відрізнятися від будь-якого предмета (одягу актора, його очей, волосся, аксесуарів).Така хитрість істотно скорочує процес монтажу.

А ви бачили в кіно щось таке, що неймовірно вражає, але абсолютно незрозуміло, яким чином це знято?


Овчарова Аліна





















Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...