Важливим складником когнітивної сфери людини є пам’ять. У популярній культурі пам’ять іноді розглядається як сховище, у якому містяться наші спогади. Також пам’ять нерідко порівнюють із відеозаписом, який фіксує певні події, потім цей запис зберігається в мозку, а в разі, коли виникає потреба, його можна відтворити. Однак насправді пам’ять працює інакше. Як і у випадку сприйняття, пам’ять є не відбитком минулого досвіду, а його реконструюванням. Вона нагадує не перегляд відеофільму, а радше намагання сконструювати з окремих вирваних кадрів цілісний сюжет. Звичайно, іноді можна цілком точно запам’ятати щось, наприклад, вірш чи номер телефону, але коли йдеться про складнішу інформацію, то людина її структурує. Скажімо, після прочитання роману читачі запам’ятають основні сюжетні лінії і декотрі деталі, які їх особливо вразили. Або ж, при запам’ятовуванні списку слів, у пам’яті відкладаються не так самі слова, як значення і асоціації, пов’язані з ними. В одному експерименті учасників...