Коли людство ламалось

Пам’ятаєте ковід? Той самий період, коли люди мили пакети з супермаркету, носили маски під носом і сварились через чіпування від вакцин, написаних Біллом Гейтсом особисто. У 2020-му нам здавалося, що людство переживає найбільший колективний психоз в історії. І це було дуже мило. Бо історія людства - це не про величні імперії, науку чи прогрес. Це про мавп, які винайшли податки, а потім 400 років поспіль танцювали до смерті, бо «щось настрій такий». І чим глибше копаєшся в історії епідемій, тим більше розумієш:коронавірус був ще досить цивілізованою штукою.

Люди хоча б не: гавкали, їли стіни, бігали голими через міста, чи влаштовували масові танцювальні батли з летальним фіналом. А раніше - це був буквально стандартний четвер. Середньовічна Європа взагалі нагадувала сервер Minecraft без модераторів. Щось постійно горіло, хтось помирав від чуми, а місцевий лікар лікував усе або п’явками, або молитвою, або п’явками з молитвою. І на цьому фоні з’являлись такі епідемії, що сучасний TikTok виглядає як академічна конференція.

Танці з трупами

Між 1300-ми та 1600-ми роками Європу періодично накривала дуже дивна проблема. Люди. Починали. Танцювати.І ні, це не метафора. Ти просто виходиш на площу купити хліб, а там Ганс уже третю добу б’ється в конвульсіях під невидимий техно-ремікс. Це називали танцювальною манією.

Спалахи виникали раптово. Одна людина починала неконтрольовано танцювати посеред вулиці - а потім до неї приєднувались десятки, сотні, іноді тисячі людей. Вони танцювали годинами. Іноді днями. Деякі падали від виснаження. Деякі помирали від серцевих нападів. Деякі буквально стирали ноги в м’ясо. І найгірше - ніхто не знав, що робити. Уявіть середньовічного лікаря.  Чоловік в масці птаха дивиться на натовп людей, які вже восьму годину танцюють без музики, і такий: «Ну… спробуйте менше танцювати». Геній.

Один із найвідоміших випадків стався у 1518 році в Страсбурзі. Жінка на ім’я Фрау Троффеа вийшла на вулицю й почала танцювати. Без музики. Без причини. Без можливості зупинитись. Через тиждень танцювало вже кілька десятків людей. Потім - сотні.

І знаєте, що зробила влада? Вони вирішили… найняти музикантів. Бо логіка була приблизно така: «Ну якщо люди вже танцюють - треба хоча б зробити це професійно». Середньовічний мер буквально організував музичний фестиваль для людей у стані колективного нервового зриву. Уявіть, що під час пандемії уряд сказав би:  «Так, усі кашляють кров’ю. Тому ми запускаємо концерт MONATIK просто в реанімації». 

Історики досі сперечаються, що це було. Масова істерія? Отруєння грибком? Релігійний психоз? Прокляття? Особисто я ставлю на те, що Європа просто не витримала існування в Європі. Бо якщо ти живеш у XVI столітті: навколо війна, антисанітарія, чума, церковні податки, тебе можуть стратити за неправильну форму картоплі, а середня тривалість життя - «подивимось». То, можливо, мозок просто одного дня каже: «Все. Я йду в TikTok-танці».

Криниця ненависті

А тепер час для улюбленої розваги людства. Паніка. Націоналізм. І пошук винного.

Приблизно в той самий період Європою ширились чутки про отруєння криниць. Люди масово вірили, що хтось спеціально заражає воду, аби вбити християнське населення. І дуже часто в цьому звинувачували євреїв. Без доказів. Без логіки. Без здорового глузду. Ну тобто все як у Facebook-коментарях, тільки з факелами.

Особливо сильно це загострилось під час Чорної смерті - чуми XIV століття. Уявіть ситуацію: люди помирають тисячам, лікарі не розуміють причин, щури буквально керують континентом, а хтось каже: «Може це через мікроби?». І всі такі:  «Ні. Очевидно, це сусіди отруїли колодязь».

Починались допити. Катування. Погроми. Єврейські квартали спалювали разом із мешканцями. Людей вбивали просто через чутки. 

І тут найстрашніше навіть не жорстокість. А те, наскільки це… знайомо. Бо людство взагалі обожнює шукати прості відповіді на складні проблеми. Щось іде не так? Треба знайти: винного, чужого, «не такого». І бажано швидко, поки не довелось думати. Середньовіччя взагалі працювало за принципом:  «Якщо ми чогось не розуміємо - або спалимо це, або будемо молитися. Іноді одночасно».

Іронія в тому, що люди тоді реально вірили, ніби роблять правильну справу. Бо страх - це дуже потужна штука. Він вимикає логіку швидше, ніж YouTube-реклама казино. І коли суспільство налякане, воно легко перетворюється на натовп. А натовп - це істота з IQ кімнатної температури.

Сміх без причини

А тепер переходимо до моєї улюбленої частини. Епідемії сміху. І ні, це не стендап Netflix.

У 1962 році в Танзанії кілька школярок почали неконтрольовано сміятись. Просто посеред уроку. Спочатку це виглядало як звичайний зрив дисципліни. Але потім сміх став заразним. Дуже заразним. Інші діти теж почали сміятись. Потім плакати. Потім кричати. Потім знову сміятись. Деякі напади тривали годинами. Школи доводилось закривати, бо діти буквально не могли нормально функціонувати. І це тривало не день. Не тиждень. Півтора роки.

Уявіть бути вчителем у цій ситуації. Ти заходиш у клас: «Так, відкриваємо підручники на…». І тут 40 дітей одночасно падають під парти від істеричного реготу. Навіть демон такий: «Та ні, це вже занадто тупо навіть для мене». 

Епідемія перекинулась і на інші школи. У деяких людей з’являлись: проблеми з диханням, непритомність, висипи, панічні атаки. І знову ж таки - ніхто не знав причини.

Сьогодні більшість учених вважає, що це була масова психогенна реакція. Простіше кажучи: мозок настільки перевантажився стресом, що вирішив зламатися колективно.  І якщо чесно - це навіть звучить логічніше за половину сучасних новин. Особливо враховуючи, що Танзанія тоді переживала великі соціальні зміни після здобуття незалежності. Тиск. Тривога. Страх. Напруга. І психіка людей просто сказала: «Знаєте що? Я більше не вивожу. ХАХАХАХАХА». Іноді людський мозок поводиться як старий ноутбук: не може обробити навантаження - починає шуміти й зависає.

Висновок - «І це домінуючий вид»

Тож так. Ковід був страшним. Але історія людства - це цілий DLC психозів.

Люди: танцювали до смерті, вбивали через чутки,сміялись півтора року і регулярно ламались колективно. І що найкумедніше - ми досі не до кінця розуміємо, чому таке стається.

Можливо, цивілізація набагато крихкіша, ніж нам здається. А можливо, людство - це просто дуже тривалий соціальний експеримент, який випадково залишили без нагляду. У будь-якому разі - наступного разу, коли побачите черговий дивний флешмоб в інтернеті, просто пам’ятайте: принаймні ніхто поки що не танцює три тижні поспіль під невидиму волинку.

Климчук Артемія