Історія Цутому Ямагуті — це не просто факт з підручника. Це жива, болюча й водночас неймовірно сильна розповідь про людину, яка стала свідком однієї з найбільших трагедій ХХ століття — двох атомних бомбардувань Японії.
Хто він був
Цутому Ямагуті народився у 1916 році в Японії та працював інженером у компанії Mitsubishi Heavy Industries. Він вів звичайне життя, будував кар’єру й не підозрював, що доля підготує йому випробування, яких не пережив майже ніхто.
Хіросіма: 6 серпня 1945 року
У серпні 1945 року Ямагуті перебував у відрядженні в місті Хіросіма. Вранці 6 серпня, коли він ішов на роботу, у небі з’явився американський бомбардувальник. За мить світ засліпило яскраве світло — вибух атомної бомби.
Ямагуті отримав серйозні опіки, частково втратив слух і дивом вижив. Місто було зруйноване, тисячі людей загинули миттєво. Провівши ніч у зруйнованому укритті, він вирішив повернутися додому — в Нагасакі.
Нагасакі: 9 серпня 1945 року
Через три дні, ще слабкий і поранений, Цутому Ямагуті прийшов на роботу в Нагасакі й розповідав керівництву про жахи атомного вибуху в Хіросімі. Йому не вірили — і саме в цей момент над містом вибухнула друга атомна бомба.
І знову він вижив.
Життя після катастрофи
Наслідки опромінення переслідували Ямагуті все життя: проблеми зі здоров’ям, втрати близьких, психологічні травми. Деякий час він мовчав про пережите — як і багато японців того часу.
Лише з роками Цутому Ямагуті став активним противником ядерної зброї. Він виступав із промовами, писав спогади й наголошував: його історія — не про унікальність, а про попередження людству.
У 2009 році уряд Японії офіційно визнав його єдиною людиною, яка підтверджено пережила обидва атомні бомбардування.
Чому його історія важлива
Цутому Ямагуті прожив життя не як символ дивовижного везіння, а як нагадування про ціну війни. Він не вважав себе героєм і казав, що головне — зробити все, аби подібне ніколи не повторилося.
Він помер у 2010 році у віці 93 років, залишивши світові просте, але сильне послання: жодна технологія не варта людського життя.
![]() |
| Радіонова Тетяна |

Коментарі
Дописати коментар