- Та якби не ця муть, я б дома сиділа і не працювала! Придумали, блін. Чого дома не сиділося!
Ми з цим хлопцем повільно переглядаємося. Знаєте, той погляд, де одночасно: «Ти це чув?» і «Ну що, починаємо?». 14 годин - це не просто час у дорозі. Це вже майже навчальний семестр. Тож ми вирішуємо провести коротку, дуже коротку лекцію з історії. Без презентації, але з сюжетом. Ви б бачили її обличчя, коли вона дізналась, що вона все одно б працювала. Просто, так би мовити, по факту. І без зарплати.
Міф про «золоту клітку без фемінізму»
Є одна неймовірно живуча казка. Вона передається з уст в уста, як сімейний сервіз: мовляв, без фемінізму жінки б сиділи вдома, пили чай, дивилися у віконце і максимум - вишивали серветки з екзистенційним смутком. Погана новина: це не історія. Це Pinterest. Реальність була значно прозаїчніша і менш фотогенічна. Жінки завжди працювали. Питання не в тому, чи, а в тому - за що і кому. Фемінізм не «витягнув жінку на роботу». Він просто нахабно запитав:
- А може, за цю роботу ще й платити тій, хто її виконує?
І тут система така:
- Та ти що, з глузду з’їхала?
Зарплата є. Не твоя, але є
От уявімо собі ідеальну дофеміністичну реальність. Ви працюєте. Не важливо де: фабрика, поле, майстерня, крамниця, школа, лікарня - вибір, як у шведському столі, тільки без тарілки. Ви відпрацювали. Молодець. А тепер - сюрприз.
Зарплата йде чоловіку.
Чоловіка нема? Добре, тоді батьку.
Батька нема? Ну, сину.
Сина нема? Давайте брата.
Нема брата? Дядька? Кузена? Хрещеного кота?
Нікого? Ну що ж. Вітаємо. Ви переходите на новий рівень складності. Голодні ігри. Нехай вдача буде з вами. І це не гіпербола. Це юридична реальність. Жінка могла працювати, але не володіти результатом своєї праці. Тобто, якщо вам здається, що фемінізм «дав жінкам роботу», то ні. Він просто повернув їм чек.
«Я б не працювала» - улюблений стендап-хіт
Фраза «я б не працювала» звучить приблизно як «я б не дихала, якби не легені». Зворушливо, але трохи мимо. Бо історія не питає, хочете ви чи ні. Вона питає:
- Ви вижити хочете в цьому періоді історії?
Працювали всі. Просто одні - з правом голосу і гаманцем, а інші - з усмішкою і подякою за можливість.
І от тут виникає дивна ностальгія за системою, де:
ви працюєте;
гроші бачите десь здалеку;
рішення приймає хтось інший;
а вам пояснюють, що це «природно».
Природно, як податки. Тільки без сервісів.
Коли родичі закінчились
Особливо цікавий сценарій - а що, як родичів нема? Ні чоловіка, ні брата, ні сина, ні навіть двоюрідного Колі, який раз на рік приходить на свята і з’їдає весь салат.
Історія така:
- Ну… тоді, вибачайте, ви трошки… поза системою.
Без захисту.
Без прав.
Без грошей.
З великою кількістю порад, як вам жити скромніше.
Фемінізм у цій точці не приніс вам роботу. Він приніс вам юридичну суб’єктність. Нудно? Так. Не романтично? Абсолютно. Але дуже корисно, коли треба платити за життя.
Чому цей міф такий зручний
Бо він простий. Бо він дозволяє сказати:
- Ну раніше ж якось жили.
Так. Жили. Ключове слово - якось. Міф про «я б сиділа вдома» - це не про історію. Це про страх визнати, що: Система була несправедлива. Ви - її продукт. І ваші права - це не подарунок, а виборена нудна бюрократія.
Фемінізм - це не про ненависть. Це про бухгалтерію. Про те, щоб робота дорівнювала оплаті. І щоб ця оплата не йшла в комплекті з чужим паспортом.
Фінал, без моралі, але з фактами
Ту пані в потязі ми не переконали. І це нормально. Історія - не для того, щоб усім подобатись. Вона для того, щоб нагадувати. Наступного разу, коли захочеться сказати:
- Та якби не фемінізм…
Згадайте:
Ви б працювали.
Просто гроші були б не у вас.
А якщо раптом поруч нікого - ласкаво просимо в реаліті-шоу без призів.
І от тепер питання не в тому, чи любите ви фемінізм. Питання в тому, чи любите ви, коли вам платять за вашу роботу. Все інше - лірика.
 |
| Климчук Артемія |
Коментарі
Дописати коментар