СІЧЕНЬ - той, що січе всіх і все
Починаємо рік із Січня. І ні, це не тому, що в цей час січуть зарплати після новорічних свят. Назва походить від слова «січ» або «сікти» - бо в цей місяць усе ніби посічене морозом. Колись люди казали: “Січень - усе січе, аж дим стоїть!”. Мороз скубе носи, дерева тріщать, навіть кіт, який випадково вийшов на вулицю, миттю перетворюється на котошайбу. Коротко: січе, кусає, морозить - ось і Січень.
ЛЮТИЙ - тому що він… лютий!
Якщо Січень просто холодний, то Лютий - це його старший брат, який прокинувся не з тої ноги. Назва походить від слова «лютувати» - бути злим, шаленим, диким. Морози люті, вітер лютий, і навіть чай остигає швидше, ніж ти встигаєш сказати «пуховик». У давнину Лютий був символом боротьби - між зимою і весною. Природа вже ніби натякає: «ще трохи - і тепло!», але Лютий такий: «Ага! Ще ні!». Тому й має він характер непередбачуваний: то мороз, то відлига, то сніг, то дощ, то жаби прокинулись і знов заснули.
БЕРЕЗЕНЬ - коли все березиться!
Березень - це місяць, коли сонце вже не тільки гріє, а й злегка підпікає. Назва походить від слова «береза», бо саме в цей час берези починають «плакати» - тобто пускати сік. Люди колись збирали березовий сік і пили його замість енергетика. (Ніяких «Ред Булів» - тільки натуральний березовий фреш). До речі, давні українці іноді називали Березень «Сухим» або «Протальником» - бо сніг починає танути, і з’являються перші проталини. Отак і живемо: зима закінчується, і з кожної калюжі дивиться у нас майбутнє.
КВІТЕНЬ - місяць квітів і алергії
Назва Квітень говорить сама за себе - квіти! В цей час усе розквітає, оживає, цвіте, пахне. І разом з тим - чхає. Раніше люди казали: “Квітень - приквітай, та в руки рукавички тримай”. Бо хоч усе розквітло, а мороз може ще «підморгнути» на прощання. Тож Квітень - це як той друг, що приносить тобі морозиво, але з’їдає половину по дорозі.
ТРАВЕНЬ - зелений, як щастя після зарплати
Травень - це місяць, коли трава виростає так швидко, що можна дивитися, як вона росте, і не нудьгувати. Назва очевидна: від «трава». Колись його навіть називали “Зелеником” - бо все зеленіє. У травні земля оживає, і люди починають сіяти, садити, бігати босоніж і сваритися з сусідами через газон. Як казали наші предки: “У травні і пень умивається”. Справжній місяць життя - пахне свіжістю, роботою і першими шашликами.
ЧЕРВЕНЬ - місяць черв’яків… серйозно?
Так! Назва Червень походить не від кольору «червоний», а від слова «червець» - так звали маленьких комах, з яких колись добували червону фарбу. Тобто червень - це буквально місяць, коли «червці активізувалися». А ще він червоний у переносному значенні: сонце пече, щоки червоні, клубніка червона, і навіть спина після дачі - червона. Червень - це початок літа і кінець «ой, ще холодно».
ЛИПЕНЬ - медовий місяць, але не той, що після весілля
Назва походить від слова «липа», бо саме в цей час вона цвіте, а повітря стає таким ароматним, що навіть комарі нюхають і кайфують. Колись наші предки дуже шанували липу - з неї робили мед, віники, деревину для ложок і навіть чарівні відвари від усього на світі. Тож Липень - місяць солодкий, теплий, і трішечки липкий (буквально).
СЕРПЕНЬ - коли серп у моді
Тут усе просто: Серпень - від «серпа», яким жали зерно. Місяць великої роботи: косили, збирали, тягли, сушили, і десь посеред поля співали “Ой у полі криниченька”. Це місяць урожаю, достатку, і першого “ай, спекотно, але треба закінчити”. У сучасному світі - це ще й місяць відпусток, але в давнину ніхто не лежав на пляжі: усі були з серпом, а не з коктейлем.
ВЕРЕСЕНЬ - коли верес цвіте, а діти плачуть
Вересень - від слова «верес», тобто така рослина, що цвіте саме у цей час, коли все інше вже втомилось. Вона пурпурна, гарна, і ніби каже: “Ну все, літо закінчилось, але не сумуй - я ще тут!”. Вересень - це і початок осені, і початок навчання. Діти йдуть до школи, вчителі - у стрес, а батьки - у чергу за зошитами. Місяць нових початків і перших пуховиків з шафи.
ЖОВТЕНЬ - бо все жовтіє, як меми восени
Назва походить від слова «жовтий» - очевидно, бо саме тоді все навколо стає відтінків золота. Листя сиплеться, гарбузи дозрівають, і навіть сонце світить як старий фільтр Instagram. У Жовтні земля готується спати. Люди копають картоплю, сушать яблука, і ховають літній настрій у шафу. Як казали наші бабусі: “Жовтень не питає - хочеш ти плащ, чи ні. Він просто дає”.
ЛИСТОПАД - місяць листопаду (хто б здогадався?)
Тут логіка проста, як двері: падає листя - от і Листопад. Але якщо копнути глибше (лопатою, бо холодно) - це місяць прощання з осінню. Природа знімає свою яскраву сукню й каже: “До весни, друзі!”. Назва така красива, що навіть трохи сумна. Листопад - це коли душа просить гарячого какао, пледу й трішки ностальгії за сонцем.
ГРУДЕНЬ - коли земля «згрудилася»
І нарешті - Грудень. Назва походить від слова «груди» - тобто замерзлі грудки землі, що з’являються, коли промерзає ґрунт. Тож Грудень - це не про фітнес, а про землю, яка вже тверда, як обіцянка почати нове життя з понеділка. Це місяць, коли все засинає. Але й місяць свят: Миколай, передсвяткові дивні покупки і перші запахи мандаринів у повітрі. І саме він завершує рік - бо хтось же має вимкнути календар!
ПІДСУМОК: український календар - поетичний календар природи
Якщо подивитись уважно, усі українські назви місяців не про богів, як у римлян, і не про імператорів, як у латинян. Вони про природу, землю і життя. Наш календар - це не просто рахунок днів, а історія року, записана у травах, деревах і людських спостереженнях.
 |
| Климчук Артемія |
Коментарі
Дописати коментар