Колись у мене була улюблена цитата. Проста, красива, майже як мотиваційний пост у рамочці: «Знання - сила». Вона звучала солідно. Не агресивно, не пафосно, а так… по-розумному. Наче сама ця фраза вже робила мене трохи мудрішою. Я могла нічого не робити, нічого не застосовувати, але ж знання є - отже, сила теж десь поруч, просто, мабуть, у відпустці. А потім з’ясувалося, що цитата… не зовсім така. Точніше - зовсім не така.
І тут у голові клацнуло. Якщо ця цитата обрізана, а сенс підмінений, то скільки ще таких фраз живе в нашій мові, як меми, що втратили контекст, але набрали впевненості? Я почала шукати. І знайшла. Багато. Дуже багато. Виявилося, що ми не просто любимо скорочувати. Ми вміємо зручно калічити сенси, щоб вони не заважали нам жити. А іноді - щоб дуже зручно виправдовувати будь-що. Давайте розбиратися.
«Клієнт завжди правий»
Це, мабуть, гімн усіх сервісних пекел. Фраза, яку знають навіть ті, хто ніколи не працював із клієнтами, але точно нею погрожував. Повністю ж вона звучить так: «Клієнт завжди правий у питаннях смаку»
І тут - сюрприз. Бо раптом виявляється, що клієнт не завжди правий у фізиці, математиці, логіці, термінах, дедлайнах і здоровому глузді. Він просто має право на свій смак. Хоче зелений торт зі смаком борщу - будь ласка. Але це не означає, що борщ раптом став десертом.
Було про смаки → стало про абсолютну правоту. І тепер ця фраза працює як чарівна паличка: клієнт може помилятися, кричати, не читати договір, плутати поняття - але «він же клієнт». А клієнт, як відомо, завжди правий. Навіть коли ні.
«Про померлих або добре, або нічого»
Це вже класика морального шантажу. Варто комусь згадати, що людина за життя була, м’яко кажучи, не святим - і одразу:
- Про померлих або добре, або нічого!
А тепер повна версія: «…або нічого, крім правди»
Ой. Тут стає незручно. Бо виходить, що мова не про заборону критики, а про відповідальність за слова. Про те, що або ти говориш правду, або мовчиш. Не пліткуєш, не прикрашаєш, не канонізуєш автоматично.
Було про правду → стало про заборону критики. І в результаті маємо ситуацію, коли історія переписується під принцип: «помер - значить хороший». Зручно. Але небезпечно.
«Гроші - корінь усього зла»
Цю цитату люблять діставати, коли хтось заробляє більше, ніж «прийнято». Або коли успіх виглядає підозріло добре. Повна версія: «Любов до грошей - корінь усякого зла»
І знову акцент не там. Проблема не в грошах. Проблема в жадібності, коли гроші стають самоціллю, замінюють цінності, людей і здоровий глузд.
Було про жадібність → стало про гроші як зло. А ми що зробили? Демонізували інструмент і виправдали бідність як моральну перевагу. Хоча бідність - це не чеснота, а стан. Часто - важкий і несправедливий.
«В здоровому тілі - здоровий дух»
Звучить як слоган фітнес-клубу або ранкової зарядки о 6:00, яку ніхто не робить, але всі підтримують ідею. Повна версія: «Слід молитися, щоб у здоровому тілі був здоровий дух» І тут стає ясно: це не твердження, а побажання. Мовляв, було б добре, якби фізичне здоров’я допомагало, а не гарантувало психологічне.
Було побажання → стало нібито закономірністю. А тепер ми маємо купу міфів: якщо ти спортивний - значить дисциплінований, моральний і зібраний. А якщо ні - ну, сам винен. Дух, бач, не той.
«Мета виправдовує засоби»
Ось це - улюблений козир усіх, хто вже щось зіпсував, але ще хоче виглядати стратегом. Сенсовно повна версія звучить так: «Лише добра мета може частково виправдати засоби» Ключові слова: лише, добра і частково.
Було умовне твердження → стало дозволом на все. Але ж у скороченій версії зручно. Можна зробити гидоту, пояснивши це великим планом. Можна пройтися по головах, бо ж мета важлива. А хто визначає, що мета добра? Зазвичай - той, хто її досяг.
«Все, що не робиться - на краще»
Фраза-заспокійливе. Як валер’янка, тільки для мозку. Повніша версія: «…якщо зробити з цього висновки» І тут сенс різко змінюється. Бо мова не про магічний всесвіт, який усе розрулить, а про відповідальність і аналіз.
Було про відповідальність → стало фаталізмом. А тепер замість «що я можу з цього винести?» ми чуємо «ну, значить, так мало бути». Дуже зручно. Особливо, коли не хочеться нічого змінювати.
І нарешті - «Знання - сила»
Повертаємося туди, з чого почали. Френсіс Бекон казав: «Знання - сила, якщо їх застосовувати» І тут знімаються всі рожеві окуляри. Бо знання без дії - це не сила. Це багаж. Іноді важкий, іноді марний, а іноді - просто спосіб почуватися розумним, нічого не змінюючи. Було про дію → стало про абстрактну ерудицію.
Чому ми так любимо скорочувати?
Бо скорочення робить думки зручнішими. Менше умов, менше відповідальності, більше універсальності. Обрізана цитата - як інструкція без дрібного шрифту.
Але разом із дрібним шрифтом ми викидаємо сенс. Контекст. І дуже часто - правду.
Ми живемо в світі, де коротко - значить популярно. Але коротко не завжди означає правильно.
Тож, можливо, час іноді зупинятися і запитувати себе:
- А це точно вся фраза?
- А що там було далі?
- І кому вигідно, щоб я цього не знав?
Бо знання - таки сила. Але тільки якщо їх застосовувати
 |
| Климчук Артемія |
Коментарі
Дописати коментар