Як лікували у Стародавньому Єгипті та у Середньовіччі

 Основний принцип, яким керуються лікарі в усьому світі — “не нашкодь”. Але це точно не про медицину минулого, де, очевидно, головним гаслом було — “лікування має бути болісним”. Ось добірка найбільш неприємних та шокуючих лікарських методик, які раніше широко використовувались.

Кровопусканням відновлювали “гармонію в тілі”

Протягом тисячі років лікарі дотримувались переконання, що хворобу провокувала “погана кров”. У Римі впливові лікарі, такі як Гіппократ і Гален, стверджували, що людське тіло наповнюється чотирма основними речовинами — жовтою жовчю, чорною жовчю, мокротою та кров”ю. За їх переконанням, ці рідини в організмі мали бути в рівновазі для збереження здоров”я. Тому у хворих часто діагностували надлишок крові. Щоб відновити гармонію в тілі, лікар просто розрізав вени та зливав частину крові у посудину. У деяких випадках використовувались п'явки. Середньовічні лікарі практикували кровопускання для лікування всього: від болю в горлі до чуми. Деякі перукарі навіть надавали цю послугу разом зі стрижкою і голінням. Попри те, що від втрати крові можна було легко померти, кровопускання широко використовувалось у медицині навіть у 19 сторіччі. Практика пускати кров перестала застосовуватись після того, як нові дослідження показали, що вона може принести більше шкоди, ніж користі.

Трепанацією черепа “позбавляли головного болю”

Ця форма хірургії, яку почали використовувати близько 7 тисяч років до нашої ери, є однією з найстрашніших. Цивілізації у всьому світі займалися трепанацією — свердлінням отворів у черепі. Вважають, що це може бути певна форма племінного ритуалу або навіть метод звільнення від злих духів, які, вважалось, охоплювали хворих чи людей з розладами психіки. Є також думка, що це була традиційна хірургія, яку використовували для лікування епілепсії, головного болю, абсцесів та тромбів. 

Ртуттю лікували сифіліс і не тільки

Древні перси та греки вважали ртуть корисною маззю, а китайські алхіміки другого століття вірили у те, що рідка ртуть і сульфід червоної ртуті мають властивість збільшувати тривалість життя і життєздатність. Деякі цілителі навіть обіцяли, що, споживаючи пиво з вмістом отруйної ртуті, сірки та миш'яку, їхні пацієнти отримують вічне життя і здатність ходити по воді. Однією з найвідоміших жертв цієї терапії був китайський імператор Цінь Ши Хуан-ді, який нібито помер після вживання таблеток ртуті, які мали зробити його безсмертним. З епохи Відродження до початку 20-го століття ртуть також використовували як популярний засіб від венеричних захворювань, таких як сифіліс. Поки деякі лікарі стверджували, що лікування інфекції важкими металами успішне, пацієнти часто гинули від ураження печінки та нирок, спровокованого ртуттю.

Мазі з гною тварин застосовували від усіх хвороб

Стародавні єгиптяни мали надзвичайно добре організовану медичну систему та лікарів, які спеціалізувалися на лікуванні різних захворювань. Однак ліки, які вони призначали, іноді нестерпно смерділи. Кров ящірки, мертві миші, бруд і запліснявілий хліб використовувалися як мазі та перев'язувальні матеріали, а жінки іноді користувалися слиною коней, щоб вилікувати порушення лібідо. Найбільш огидними з усіх ліків єгипетських медиків були людські та тваринні екскременти. Цими “ліками” користувалися від усіх хвороб і травм. Хоча ці отруйні “ліки” іноді призводили до правця та інших інфекцій, вони, ймовірно, не були абсолютно неефективними. Згідно з дослідженнями, мікрофлора, виявлена в деяких видах тваринного гною, містить антибіотики.

Лікування канібалізмом мало допомогти при епілепсії

У давні часи лікар міг прописати еліксир, що містить людську плоть, кров або кістку. Так звана “трупна медицина” була тривожною практикою протягом сотень років. Римляни вірили, що кров загиблих гладіаторів може вилікувати епілепсію, а аптекарі 12-го століття були відомі тим, що зберігали запас “порошку мумій” — моторошний екстракт, виготовлений з мумій, поховання яких розграбували в Єгипті. Англійський король 17-го століття Карл II був відомий тим, що користувався методом “Королівських крапель” — настоянка для відновлення, яку виготовляли з розваленого людського черепа та спирту. Ці канібальські ліки вважали магічними. Вважалося, що поїдаючи останки померлого, пацієнт також вживав частку його духу, що допомагає підвищити життєздатність. Метод лікування визначали залежно від типу хвороби — черепи використовували, щоб позбутися мігрені, а людський жир — від болю у м”язах.

Неврівноваженим “перезавантажували мозок” зниженням рівня інсуліну

У 1930 році для лікування психічних захворювань практикували навмисне заниження рівня цукру в крові. Вважалося, що різка зміна рівня інсуліну змінить зв'язки у мозку. Це лікування використовували ще кілька десятиліть і навіть були позитивні результати. Припинили застосовувати метод у 1960 році.

Містичні ритуали: екзорцизм і молитва на випадок, якщо не допомогло все інше

Через неправильне розуміння біологічних основ психологічних захворювань, ознаки розладів настрою, шизофренії та інших психічних проблем в окремих культурах нерідко розглядали як ознаки демонічного втручання. Тому, щоб позбавити пацієнта від страждань, використовували екзорцизм, молитви та інші релігійні обряди. Перелічені методи лікування складно назвати гуманними, а, нерідко, й дієвими. Проте всі ці лікувальні експерименти над хворими у минулому допомогли знайти дійсно правильні способи допомоги пацієнтам, і зараз нам не доводиться лікуватися ртуттю чи гноєм.

Щука Анна