Перейти до основного вмісту

Ця держава має відношення до Київської Русі як морська свинка до моря

Окей, уявімо ситуацію. Ти заходиш у зоомагазин, бачиш милу пухнасту істоту в клітці з написом “морська свинка”, і такий:

- “Вау! Це точно якийсь маленький капітан Немо! Візьму її і попливу в Карибське море!”

Але через 5 хвилин реальність б’є тебе по обличчю: морська свинка не вміє плавати, не любить воду і взагалі-то її максимум - сидіти в кутку і жувати капусту.

Приблизно така сама ситуація з Росією і Київською Руссю. По їх словах, вони - “нащадки великої цивілізації Київської Русі”. На ділі - “морська свинка, яка не знає, де взагалі це Київ”.


Як усе було насправді

Київська Русь виникла у IX столітті навколо Києва. Логічно, так? Київ - Київська Русь.

Це була держава, створена здебільшого східними слов’янами, трохи норманами (це такі вікінги на мінімалках) і великою порцією політичної магії. Тут тусувалися такі хлопці, як князь Володимир Великий, який хрестив Русь, і Ярослав Мудрий, який складав закони краще за деяких сучасних парламентаріїв.

І от поки Київська Русь розвивається, будує собори, пише “Повість врем’яних літ”, майбутні московити тим часом сидять у лісах, ганяються за ведмедями і в кращому випадку щось мукають собі під ніс.

Московія, тобто те, що пізніше стане Росією, взагалі з’явиться на карті тільки через кілька століть - десь у 1147 році вперше згадується Москва. А тоді Київська Русь уже потихеньку котиться під гору через політичні чвари, братовбивчі війни і монгольське вторгнення.

Тобто на момент, коли Москва тільки народжується, Київська Русь була як окрема держава, не зовсім жива, але була.

Якби це була сімейна вечеря, Київська Русь уже б лежала під столом, а Москва тільки б прийшла і запитала, чи ще є олів’є.


А як же “спільне коріння”?

Так, певне коріння є. Східні слов’яни були спільними предками і для українців, і для росіян (нажаль). Але от проблема: спільне коріння - це як спільний прапрадід. Він у всіх був, але це не значить, що ти маєш право забрати собі його будинок у Київі тільки тому, що ваш прапрадід колись жив там.

Тим більше, коли Московія почала формувати свою культуру, вона вже мала дуже сильний вплив Золотої Орди - монголів і татар. Московські князі платили данину ханам, брали в них ярлики на князювання і взагалі вчилися політичній грі у степових лідерів. І якщо Київська Русь орієнтувалася на Візантію (тобто Римська імперія, назва Візантія з’явилась тільки після її знищення, для приниження), то Москва вчилася у Золотої Орди - дуже інша школа життя.

Це якби Київська Русь була таким собі юним айтішником, який кодить стартапи, а Москва - хлопцем, який навчився виживати, продаючи сушену рибу на ринку серед кочівників.


Чому Росія так вперлася в Київську Русь?

Тому що престиж. Бо сказати “ми нащадки Київської Русі” звучить круто. Це як прийти на тусовку і сказати, що твій прадід був рок-зіркою.

Але якщо копнути трохи глибше, виявляється, що ти скоріше пра-пра-правнук того хлопця, який продавав квитки на його концерт.

І щоб це все прикрити, російська історіографія придумала історичну магію: “трансляцію спадщини”. Типу спадщина Київської Русі якимось дивним чином мігрувала в Москву, бо… ну, бо ми так сказали.

Тобто Київська Русь, яка буквально сиділа на Дніпрі, по волі якогось історичного Wi-Fi передала свої права Москві, яка сиділа в болотах Оки.


Підсумок

Отже, зв’язок між Росією і Київською Руссю такий самий, як зв’язок між морською свинкою і морем: спільна назва - є, реальний зв’язок - фактично відсутній.

Київська Русь - це українська спадщина, яка через століття дала початок українській нації. Росія ж - інша історична гілка, яка розвивалася під зовсім іншими впливами.

Тому наступного разу, коли хтось скаже, що Росія - це Київська Русь 2.0, просто уяв
іть морську свинку в капітанському кашкеті, яка намагається керувати крейсером.

І сміливо скажіть: “Ні, чувак. Це навіть не близько.”



Климчук Артемія




Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Речі, у які я вірила… Прошу не сміятись (але можна)

 Є дві категорії людей. Перша - ті, хто рано дізнаються, як працює світ. Друга - ті, хто до 18 років живуть у власному альтернативному всесвіті, де логіка працює приблизно як Wi-Fi у маршрутці: ніби є, але насправді ні. Я належу до другої категорії. І що найгірше - у дитинстві всі ці мої геніальні теорії здавалися абсолютно логічними. Настільки логічними, що я навіть не сумнівалася. У моїй голові світ був чітко структурований, продуманий і трохи схожий на дешевий шпигунський фільм. А потім я виросла… і почала дізнаватися, що майже все, що я колись “точно знала”, було повною нісенітницею. І тепер, озираючись назад, я розумію дві речі: дитяча логіка - це щось неймовірне і мені трохи соромно за половину своїх відкриттів. Отже, ось кілька речей, які я зрозуміла занадто пізно. Чорний ринок - це не нічний базар з органами У дитинстві фраза «чорний ринок» звучала максимально підозріло. І моя фантазія намалювала дуже конкретну картину. Це був такий секретний нічний базар. Десь у темному пр...

Рубрика "Клієнт тижня". Агресивний захисник

У кожного фахівця є свій “особливий” тип клієнтів, з котрим може бути складно вести діалог.
І цього тижня розбираємо одного з найемоційніших — агресивного захисника. Це не просто складний співрозмовник.
Це людина, яка заходить у розмову вже “в бронежилеті”. Хто це? Агресивний захисник — це клієнт, який: -говорить різко й на підвищених тонах -перебиває -звинувачує систему, компанію, економіку, “всіх” -часто переходить на особистості -намагається “тиснути”, щоб отримати вигідні умови Але важливо розуміти:
агресія — це не про силу. Це про захист. Що стоїть за поведінкою? Страх — втратити контроль над ситуацією
 Сором — за фінансові труднощі
 Тривога — що далі буде тільки гірше
 Безсилля — і бажання хоч якось повернути вплив Коли людина відчуває загрозу, її нервова система переходить у режим “бий або біжи”.
І в телефонному форматі частіше обирається “бий”. Типові фрази агресивного захисника -“Ви всі однакові!” -“Я нічого не винен!” -“Робіть що хочете!” -“Подавайте до суду!” Іноді за цим ст...

8 звичок людей, які рідко відчувають стрес

 Стрес став майже звичною частиною сучасного життя. Швидкий темп, робочі обов’язки, потік новин, постійні повідомлення — усе це створює відчуття напруги. Багато людей живуть у стані постійного поспіху, навіть не помічаючи, наскільки вони виснажені.  Проте є люди, які переживають складні ситуації значно спокійніше. Це не означає, що у них немає проблем або труднощів. Різниця полягає в іншому — у тому, як вони реагують на події і які звички формують у повсякденному житті.  Є кілька простих, але дуже важливих звичок, які допомагають зберігати внутрішній баланс навіть у напружених умовах. Вони не намагаються контролювати все Одна з головних причин стресу — бажання контролювати абсолютно все: події, людей, результат кожної ситуації.  Але життя майже ніколи не підкоряється повному контролю. Завжди існують обставини, які від нас не залежать: погода, поведінка інших людей, несподівані зміни планів.  Люди, які рідше відчувають стрес, розуміють цю просту істину. Вони конц...