Перейти до основного вмісту

Інтерв'ю з головним фахівцем з навчання та розвитку персоналу Єренковою Оксаною Іванівною

1. Розкажіть, будь ласка, який кар'єрний шлях був у Вас до ПриватБанку?

Я розпочала свою кар'єру на залізниці, куди потрапила одразу після інституту. Це був чудовий досвід, який навчив мене системності, відповідальності та вмінню працювати в команді. За час роботи я пройшла шлях від чергової по станції до заступника начальника станції. Після цього я перейшла  у банківську сферу, де спершу працювала оператором, потім супервайзером, Це дозволило мені глибоко зрозуміти внутрішні процеси, що в подальшому стало міцним фундаментом для моєї роботи у сфері навчання та розвитку персоналу.

2)Як ви прийшли до професії тренера та чому обрали саме навчання персоналу?

Перехід до навчання був логічним кроком після роботи супервайзером. Працюючи СВ, я бачила, як сильно впливає на ефективність і мотивацію правильне навчання. Мені завжди подобалося ділитися знаннями та спостерігати, як люди ростуть і розвиваються. Тому вирішила спробувати і пройти відбір на позицію - тренер. І ось я тут.  

3)Яку найбільш несподівану реакцію ви отримували від учасників після тренінгу?

Було дуже приємно отримати зворотний зв'язок від фахівця, який давно не відвідував тренінги. Він поділився, що не очікував, що маючи величезний досвід в стягненні, для нього тренінг буде настільки цікавим і корисним. Для мене це стало підтвердженням того, що моя робота має значення і допомагає людям бачити цінність у навчанні навіть після тривалої перерви.

4)Чого б Ви ніколи не зробили у житті?

Я б ніколи не зрадила своїм принципам. Для мене важливі чесність, повага до людей, та відповідальність. Я вважаю, що ці цінності є основою будь-яких взаємин, чи то на роботі, чи в особистому житті.

5)Які б три книги ви порадили прочитати кожному?

"7 звичок високоефективних людей" Стівена Кові – це книга, яка змінила моє ставлення до планування та особистої ефективності.

"Як завойовувати друзів і впливати на людей" Дейла Карнегі – класика, яка допомагає краще розуміти психологію спілкування.

6)Як проводите вільний час? Можливо є якесь хобі у Вас?

Мій вільний час присвячений моїм улюбленцям – я дуже люблю тварин, у мене є собака Амстафф, дівчинка її звати Кора і 3 кішки Ріка, Мілка, Зеля. Я обожнюю гуляти з ними та спостерігати за їхніми іграми. Це допомагає мені розслабитися та відновити сили, саме вони мої антидепресанти.

7)У вас є якісь ранкові ритуали? Як починається ваш робочий день?

Мій ранок починається з чашки ароматної кави,  це дає мені змогу налаштуватися на робочий день, розпланувати завдання та зосередитися. 

8)Яким був би Ваш ідеальний день?

Мій ідеальний день - це мирний день, який розпочався б без поспіху, з чашечки кави, та з прогулянки з собакою. Вдень я б провела цікавий та ефективний тренінг, де побачила би щиру зацікавленість і "вогонь в очах" учасників, бо всі з ВКЛЮЧЕНИМИ камерами (смайлик). А вечір у затишному колі сім'ї, та моїх улюбленців, які не сваряться між собою( бо розбірки хто головний, це вже теж в них традиція, яку я не дуже полюбляю, люблю коли всі можуть мирно вирішити всі питання)

9)Якби Ви писали книгу, про що вона була б?

Моя книга була б про трансформацію. Про те, як людина може змінити своє життя, кар'єру та мислення, навіть якщо це вимагає кардинальних змін. Я б розповіла про свій шлях від залізниці до банківської справи, і показала, що досвід з різних сфер може бути корисним, і що не варто боятися нових викликів.

10)Чи є у вас «фішка» або традиція, яку ви робите на кожному тренінгу?

На початку кожного тренінгу я прошу учасників озвучити свої очікування від заняття, а наприкінці – враження. Це допомагає мені краще зрозуміти їхні потреби та побачити, чи досягли ми поставлених цілей.

11)Яка ваша найбільша професійна перемога як тренера?

Моя найбільша професійна перемога – це бачити, як знання та навички, які я передаю, допомагають людям досягати успіху.


Радіонова Тетяна


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...