Перейти до основного вмісту

Найнебезпечніший острів у світі: чому з нього ніхто не повертається живим

Цей острів в Індійському океані давно цікавить вчених і мандрівників. Однак можна тільки мріяти про те, що там побувати. Острів Північний Сентинел знаходиться в Бенгальській затоці. Його площа – близько 60 кв. км, практично повністю вона вкрита джунглями.

Це практично все, що про нього відомо. Отримати більше інформації немає можливості. Кожен, чия нога потрапляє на острів, помирає. Не через якусь страшну інфекцію, яка вражає людей, а через аборигенів. Місцеве населення неконтактне і не підтримує зв’язків з цивілізацією. Сентинельці живуть у добровільній ізоляції – в 1800-х років захищають свій острів силою.


У 1991 році індійським антропологам вдалося вперше в історії встановити з сентинельцями мирний контакт. Впродовж трьох років вони періодично припливали на острів в дарами – кокосами, пластиковими відрами, свининою тощо, які залишали на березі. Аборигени інколи брали ці дари, інколи – ні. Але далі презентів спілкування не зайшло. Тому вчені припинили свої експедиції, а індійський уряд заборонив будь-який доступ на острів.

Більше сентинельці не демонстрували толерантність до «прибульців». Коли в 2004 році представники індійського уряду прилетіли, щоб перевірити, чи вціліли жителі острова після землетрусу й цунамі, в їхній гелікоптер почали летіти стріли та списи.

У 2006 році вони вбили двох рибалок, які випливли на берег. А в 2018 році –  американського християнського місіонера, який тричі намагався нелегально встановити з ними контакт. Про життя племені відомо дуже мало. Все, що вдалося з’ясувати, фіксувалося з повітря. Основні заняття сентинельців – полювання, риболовля і збирання плодів. Виплавляти метал вони не вміють, але можуть його обробляти. Матеріал використовують той, який знаходять на кораблях, які іноді наражаються на рифи. Живуть у навісних хижинах без підлоги та стін – тільки дах, критий листям. В якості зброї використовують луки зі стрілами, списи та ножі.

Яка чисельність сентинельців, наразі теж не відомо. За одними даними – 15-40 чоловік, за іншими – 80-150. Хоча ВМС Індії патрулюють територію, щоб не допустити на острів людей, в діяльність остров’ян не втручаються. І за вбивство тих, хто виходить на берег, не карають.


Радіонова Тетяна


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Інтерв'ю з головним фахівцем з автоматизації та забезпечення бізнес процесів Знаменською Нато Звіадівною

1)Як ви вважаєте, що змінилося у Вас за останні 5 років? -Прізвище 😁 Якщо серйозно, то досвід: оволоділа новими навичками і вміннями в професії. І внутрішньо, я думаю, всі ми багато чого переосмислили за ці роки, що залишили свій відбиток у нас назавжди. 2)Що допомагає вам ухвалити рішення у важких ситуаціях?  - В таких випадках я намагаюся зробити паузу, емоційно відсторонитися, якщо є багато сумнівів і немає однозначного рішення. Даю час моєму розуму опрацювати проблему у фоновому режимі. З мого досвіду після такої практики приходять найзваженіші рішення. 3)Як ви стали  головним фахівцем з автоматизації та забезпечення бізнес процесів і що вас найбільше мотивує у цій роботі?  -Шлях до цієї посади розпочався  ще “за часів давніх богів, воєвод та царів…”😁 Це був час, коли я не мала жодного попереднього уявлення про автоматизацію чи програмування, але з головою занурилася у цей світ. Мене надихає те, що це насамперед творчий процес. Це сфера, де неможливо зупинитися...

Звички їжі з 90-х

  Раніше був тотальний дефіцит та відсутність грошей, безкінечні черги, які треба було займати з вечора, щоб купити базовий продукт, якщо була городина, то ще можна було грести якось на бульбі і буряках, а як не, то дійсно, хоч лягай і помирай.  Це все наклалося на нашу ментальність. А ще, в 90-х не так давно була друга світова, а на додаток бабці і дідусі пам'ятали голодомор і передавали ці знання нам.  Дефіцит давно позаду, але ми чомусь все одно продовжуємо це робити.  Ми вміємо цінувати їжу. Їжа для нас щось сакральне.  Але ми маємо і іншу сторону медалі: їжа настільки сакральна, що її не можна викидати, не можна щоб вона портилась, навіть пліснявілий хліб чи здуті консерви мали йти в ланцюг харчування: не нам, так худобі чи тваринам.  Тут теж можна побачити позитив, ми вміємо, як ніхто в світі в "безвідходне", що дуже цінується в екологічному плані.  Та ми не вміємо в порційність і норму. Ми бачимо улюблений продукт чи страву і хочемо мати їх як н...

Жахливі звички при дистанційній роботі вдома

  Дистанційна робота, як і будь-який інший тип роботи, має свої переваги та недоліки. Попри свою популярність, цей тип роботи може негативно впливати на наше фізичне та психічне здоров’я.  Неорганізованість Ця звичка дуже негативно позначається на продуктивності. Через віддалену роботу люди перестали розмежовувати відпочинок і роботу. Новий робочий день часто починається коли попало і закінчується через це пізніше звичайного. Збиваються ритми, втрачається продуктивність. Постарайтеся планувати справи і організовувати робочий процес. Неправильний початок дня На віддаленій роботі люди перестали цінувати ранок. Коли ми йдемо на роботу, то вранці намагаємося насолодитися домашньою обстановкою. Коли людина весь час проводить вдома, ця частина дня стає для неї менш важливою. Ми немов відразу прокидаємося на роботі, це вбиває гарний настрій, а разом з ним і удачу, енергетику, продуктивність. Починайте день зі склянки води, зарядки і читання приємних новин. Відсутність режиму Під час ...