Перейти до основного вмісту

Найнебезпечніший острів у світі: чому з нього ніхто не повертається живим

Цей острів в Індійському океані давно цікавить вчених і мандрівників. Однак можна тільки мріяти про те, що там побувати. Острів Північний Сентинел знаходиться в Бенгальській затоці. Його площа – близько 60 кв. км, практично повністю вона вкрита джунглями.

Це практично все, що про нього відомо. Отримати більше інформації немає можливості. Кожен, чия нога потрапляє на острів, помирає. Не через якусь страшну інфекцію, яка вражає людей, а через аборигенів. Місцеве населення неконтактне і не підтримує зв’язків з цивілізацією. Сентинельці живуть у добровільній ізоляції – в 1800-х років захищають свій острів силою.


У 1991 році індійським антропологам вдалося вперше в історії встановити з сентинельцями мирний контакт. Впродовж трьох років вони періодично припливали на острів в дарами – кокосами, пластиковими відрами, свининою тощо, які залишали на березі. Аборигени інколи брали ці дари, інколи – ні. Але далі презентів спілкування не зайшло. Тому вчені припинили свої експедиції, а індійський уряд заборонив будь-який доступ на острів.

Більше сентинельці не демонстрували толерантність до «прибульців». Коли в 2004 році представники індійського уряду прилетіли, щоб перевірити, чи вціліли жителі острова після землетрусу й цунамі, в їхній гелікоптер почали летіти стріли та списи.

У 2006 році вони вбили двох рибалок, які випливли на берег. А в 2018 році –  американського християнського місіонера, який тричі намагався нелегально встановити з ними контакт. Про життя племені відомо дуже мало. Все, що вдалося з’ясувати, фіксувалося з повітря. Основні заняття сентинельців – полювання, риболовля і збирання плодів. Виплавляти метал вони не вміють, але можуть його обробляти. Матеріал використовують той, який знаходять на кораблях, які іноді наражаються на рифи. Живуть у навісних хижинах без підлоги та стін – тільки дах, критий листям. В якості зброї використовують луки зі стрілами, списи та ножі.

Яка чисельність сентинельців, наразі теж не відомо. За одними даними – 15-40 чоловік, за іншими – 80-150. Хоча ВМС Індії патрулюють територію, щоб не допустити на острів людей, в діяльність остров’ян не втручаються. І за вбивство тих, хто виходить на берег, не карають.


Радіонова Тетяна


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...