Перейти до основного вмісту

Давай знайомитись

Пашкова Марина

Всім привіт! Моє ім'я Марина, мені 44 роки. Проживаю у гарному, затишному та зеленому місті Лозова, Харківської області. Знайомий запропонував спробувати працювати в ПриватБанку, і ось я тут. 
Після школи спочатку навчалася на різних курсах (бухгалтерія, перукарство, манікюр), потім закінчила технікум, та інститут, де вивчала економіку. Працювала весь час, так як, навчалася заочно.На початку робочої кар'єри я працювала у різних сферах: касиром, бухгалтером, секретарем, агентом в туристичній компанії. У вільний час полюбляю прогулянки парком, який знаходиться поряд з моїм будинком, зі своєю подружкою - компаньйонкою, собачкою). Вона в мене цікавої породи - двортерьер). Коли почалася війна, на сайті безпритульних тварин, була об'ява, де я і вподобала маленьку собачку, та взяла її в опіку.

Мені подобаються аудіокниги. Коли я займаюся домашніми справами, я завжди щось прослуховую, частіше це мотивуючі книги, з останніх це: “ Як насолоджуватися життям”, Дейла Карнегі, “Мистецтво бути іншим”, Володимир Леві, Джеймс Боуен: “Вуличний кіт на ім'я Боб”, Олексій Волков: “Вовчий місяць”. Для відпочинку після робочого дня, найкраще - це легкий джаз, заспокоює, врівноважує та готує до сну.

Що стосується роботи  в ПриватБанку, то мені цікаво, постійно якісь мотивуючі, пізнавальні тренінги,  воркшопи, весь час в навчанні, щоб зростати як фахівець. В офісі було б цікавіше працювати, але зараз такий час небезпечний то краще працювати вдома. 

Щодо улюбленої цитати то: “Великі речі починаються з маленьких кроків”, або  “Тримайся, бо здатися ти завжди встигнеш”.

Маючи магічну палочку, я б забажала:
Щоб закінчилася війна, настав мир, щоб близькі люди були живі та здорові, жили всі у добробуті.
Коли закінчиться війна, обов'язково буду подорожувати в цікавих турах з різними екскурсіями, а почну з нашої гарної країни.

Дем`янченко Анна

Добрий день, мене звати Анна, мені 20 років. Знайшла роботу фахівця з досудового врегулювання заборгованості через сайт robota.ua. Доречі це моя перша офіційна робота. У шкільний час активно займалась спортом, а саме плаванням та баскетболом. Наразі навчаюсь в Харківському юридичному університеті імені Ярослава Мудрого, на факультеті Прокуратури. Під час навчання проходила практику в Національній поліції та прокуратурі України, де здобула для себе величезний багаж знань та навичок. У вільний час люблю активні прогулянки на свіжому повітрі, читати та займатись саморозвитком. Більше все ж таки полюбляю працювати в офісі серед колег, адже я екстраверт) Також я дуже полюбляю спати, тому я сова. Після повної зміни в п'ятницю, мене заспокоюють мої вечірні ритуали : книга, улюблена музика, свічки ….. кайф…

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...