Давай знайомитись

 Степанцева Наталія

 Добрий день!  Мене звати Наталя, мені 43 роки. Мріяла працювати у Приватбанку, було декілька спроб (на інші вакансії), відправляла резюме, та була відмова. Випадково побачила на сайті працевлаштування вакансію нашого департаменту, спочатку були сумніви, але ризикнула і вирішила що це вже остання спроба, на швидкоруч склала резюме та відправила. Через декілька днів мені зателефонували і понеслося…)) Коли почала працювати, зрозуміла що це те, що пробудило мене від нудьги та дало поштовх до нових досягнень у праці над собою та  взаємодії з оточуючими.  Робота дуже цікава, різноманітна а дистанційний формат має переваги. З повноліття починала працювати касиром, потім шила одяг на фабриці але це було важко та нудно, тому почала шукати себе. Працювала адміністратором у магазині, на пошті, у іншому банку та кредитній компанії, потім прибирала у дитячому садочку.  На протязі життя змінювали різні напрями але майже увесь час робота була пов'язана з обслуговуванням і спілкуванням, хоча я вважала себе не дуже комунікаційною людиною, спільну мову та позитивний результат знаходила майже завжди. У вільний час займалась живописом а потім графічним дизайном, з полотна у сферу IT. Але це не приносило мені задоволення, тому я почала займатись активним спортом та купила собі квади)  За останні роки вимушено, неодноразово переїжджала і сприймала це позитивно, таким чином пізнаю нові місця і захоплююсь краєвидами нашої Країни. Зі мною завжди чоловік та моя улюблена кішка Лія, але на відміну від мене вона не дуже любить переїздити хоча вже потім радіє, довго муркотить та спостережливо дивиться у вікно. На вихідні люблю піти погуляти у ліс на цілий день або поїздити по місту, та завжди зустрічаюсь із друзями, а інколи усі вихідні сплю, тобто прислухаюсь до себе, і роблю те що приносить користь та задоволення. Так як стрес впливає на усіх нас, намагаюсь приділити час собі та близьким, щоб витримати темп, знешкодити проблему та жити далі. А ще люблю читати, найважливіша книга для мене це Біблія, джерело мудрості та знань, черпаю звідти сили та надію!

Сін Олена

Мене звати Олена, мені 45 років. Проживаю в місті-герой Вознесенськ, Миколаївської обл. В наш департамент  потрапила через сайт Work.ua, подала резюме на маркетинг, але HR менеджер запропонувала в наш напрямок, я погодилась. Закінчила Одеський Державний Аграрний Університет, на спеціальність економіст з бухгалтерського обліку. Дуже мріяла працювати в банківській сфері, але доля повела  мене довгим шляхом, щоб я нічого не пропустила і багато чому навчилася. В душі я творча людина, інколи малюю олівцем, зачасту людські обличчя, був час створювала аксесуари, від прикрас до сумок. Люблю дивитись фільми всі жанри, крім жахів. По життю я високо модифікована сова, яка може працювати зранку, але комфортніше працювати ввечері. Працюю з 14 років, ніколи не байдикувала, завжди при  роботі, завжди при справі, навіть в студентські роки. По можливості поєднувала роботу і хобі, коли було натхнення. Можу працювати як офлайн, так і онлайн, принципової різниці немає, але під час війни, більш спокійніше працювати дистанційно. Найважливіша подія мого життя - це народження моєї донечки, їй зараз 11 років, вона також навчається дистанційно. В силу моїх років маю дуже багато різноманітних веселих подій, але згадалася одна з якою я з вами поділюся. Моїм першим авто після закінчення автошколи була Волга  1977 р.в., на якій я поїхала на західну Україну до бабусі, маючи декілька місяців стажу водіння і непереборне бажання водити авто. Подорож була настільки цікава і насичена подіями, як приємними так і не дуже, але все вирішувалось. Ми доїхали дякувати Богу і туди, і назад. Своєю мандрівкою я надихнула друзів мого брата здійснити подорож від Миколаєва до Африки на москвічу, кому цікаво можна знайти на просторах інтернета. Чи повторила би зараз - мабуть так, але не на такій машині. Моя улюблена цитата “Я сьогодні думати про це не буду, подумаю про це завтра…” - це слова Скарлет О’Хара з фільму “Віднесені вітром”. Мій девіз по життю “Краще жалкувати про те, що ти зробив, ніж жалкувати про те, що не зробив”. Найцінніша порада яку я почула в своєму житті - це ніколи не давай безкоштовні поради, навіть коли просять - все одно людина не оцінить, а ресурс свій буде втрачено.