Перейти до основного вмісту

Хто закохується швидше - чоловіки чи жінки?

Група вчених з США ї та Нової Зеландії з'ясувала, що чоловіки закохуються швидше за жінок. У дослідженні брали участь 808 чоловік віком від 18 до 25 років, які були на той момент у когось закохані. Респондентів наймали з Європи, Північної Америки та Південної Африки – лише 33 країни. Основною метою роботи було з'ясувати, як стать впливає на початок, розвиток і прояв романтичного кохання та почуттів.

Результати показали, що чоловіки закохуються приблизно на місяць раніше за жінок. На думку вчених, цьому може сприяти соціальна роль чоловіка, який має продемонструвати свою відданість, щоб залучити партнера. Загалом чоловіки закохуються трохи частіше за жінок, але їхня прихильність менш інтенсивна. Жінки, навпаки, більш схильні до одержимості партнерів і виражають сильніші романтичні почуття.

Дослідження також виявило, що чоловіки частіше закохуються до того, як стосунки стають офіційними. Зокрема серед представників чоловічої статі таких було 30%, тоді як у жінок цей показник не перевищив 20%.

Вчені підкреслили, що це перше дослідження, яке вивчає різницю у переживанні романтичного кохання між чоловіками та жінками на основі великого міжкультурного вибіркового дослідження. Примітно, що відмінності залишалися помітними навіть після врахування таких факторів, як вік та співвідношення статей у країнах учасників, хоча різниця у відданості зникала.

Цікаво, що в країнах з вищим рівнем ґендерної рівності люди закохуються рідше, виявляють меншу відданість та менше стурбовані стосунками. Це свідчить, що на сприйняття кохання впливають не тільки еволюційні чинники, а й соціальні норми.


Радіонова Тетяна


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...