Перейти до основного вмісту

ТОП -10 найдивніших законів: звідки вони взялись і для чого це треба


 Світ — це дивне місце. А коли люди придумують закони — стає ще дивніше. Хтось забороняє носити костюм жирафа по середах, хтось змушує офіційно реєструвати своїх качок. Отже, тримайтесь за шкарпетки — сьогодні ми зануримося у ТОП найдивніших законів світу!


1.  Швейцарія: Заборона зливати воду після 22:00

Так, ви не ослухались. Якщо ти живеш у багатоквартирному будинку — після 10 вечора ти офіційно маєш не чіпати унітаз. Бо шум зливу — це вже майже ядерна атака на сусідів. Тому нічні швейцарці — це майстри тиші і сорому.

Чому? У старих швейцарських багатоповерхівках погана шумоізоляція. Коли сусід зверху спускає воду в туалеті, здається, що у вас починається повінь. Тому в деяких кантонах (регіонах) ввели правило не турбувати сусідів після 10 вечора.

Факт: Це більше “рекомендація етикету”, ніж кримінальний злочин, але порушників реально могли оскаржити у муніципалітет.


2. Велика Британія: Заборона вмирати в Парламенті

І що, цікаво, буде, якщо хтось порушить? Оштрафують? Дадуть припис “Воскресіть негайно”? Словом, якщо вам погано в Лондоні — тягніть себе подалі від парламенту. Бажано швидко.

Чому? Теоретично, якщо ти помираєш в Парламенті — ти маєш право на державний похорон (дуже дорогий!). Щоб уникнути непередбачених витрат бюджету на випадкових туристів, з’явилась така абсурдна заборона.

Факт: Офіційно це не чинний закон, а міська легенда на основі старовинного протоколу про “особливих осіб”.


3. Франція: Заборона називати свиню Наполеоном

Тобто якщо у вас є свиня, і вам хочеться назвати її, скажімо, “Наполеон Великий Імператор Хрю-Хрю” — ні. Французький уряд не оцінить ваш гумор.

Чому? Французи обожнюють Наполеона (або принаймні дуже його поважають). Назвати свиню “Наполеоном” — це вважалося блюзнірством і образою національної гордості. Закон був прописаний для захисту історичних символів.

Факт: Сьогодні за це навряд чи вас заарештують, але офіційно не рекомендують.


4. Таїланд: Заборона виходити без спідньої білизни

Хто перевіряє? Як перевіряє? Ми не знаємо. Але краще не ризикувати. Може там стоять спеціальні інспектори “по трусам”.

Чому? У Таїланді дуже серйозно ставляться до “морального обличчя громадян”. Ще в середині XX століття було прийнято кілька правил для боротьби із “західною розпустою”, включно з цією забороною.

Факт: Перевіряти ніхто не буде — це більше про зовнішній вигляд і самоповагу.


5. Індіана, США: Заборона ловити рибу голими руками

Тому що, мабуть, хтось спробував, риба виграла, а суддя сказав: “Це треба негайно заборонити”. Ще трохи — і скоро буде заборонено дихати неправильно.

Чому? У 1800-х роках “голе ручне рибальство” стало популярним серед хитрих браконьєрів: вони виловлювали рибу без ліцензії і контрольних норм. Щоб уникнути цього хаосу, штати на Середньому Заході заборонили ловити рибу руками.

Факт: Закон досі діє в деяких місцях! Але ловити руками можна за спеціальною ліцензією.


6. Італія, Мілан: Обов’язково усміхатися

Не жарт. За старим законом, у Мілані люди зобов’язані мати веселий вигляд на обличчі. Інакше — штраф. Тільки на похоронах і в лікарні можна бути сумним. Так що навіть якщо вас тільки що кинули на ринку — усміхайтесь! (Або плати.)

Чому? Закон 19 століття! У Мілані хотіли створити “найщасливіше місто Європи”. Усмішка вважалася обов’язковою рисою ввічливого громадянина. Поліція могла нагадати вам “усміхнутися” під час перевірки документів.

Факт: Сьогодні цей закон більше символічний, але формально ще діє.


7. Данія: Перевіряти під машиною, чи немає дітей

Перед тим як рушити з місця — офіційно маєш заглянути під авто. Тому що маленькі данські вікінги можуть бути скрізь. Мораль: данці дуже цінують життя. І непомітних дітей.

Чому? У 1960-х Данія пережила кілька трагічних випадків, коли діти, граючись, залазили під автівки. Після цього уряд зобов’язав водіїв перевіряти місце перед початком руху.

Факт: Це реально обережна і розумна норма, хоча її мало хто суворо виконує сьогодні.


8. Сінгапур: Заборона на жуйку

Жуйка — це ворог держави №1. Її не продають, не купують і не жують. Якщо вас спіймають із нею — готуйтесь платити штраф як за купівлю приватного літака.

Мораль: чисті вулиці — понад усе. Навіть понад свіжий подих.

Чому? У 1992 році уряд Сінгапуру, стомлений тим, що люди всюди лишають жуйку (на ескалаторах метро, на вікнах автобусів), ввів повну заборону на її продаж і споживання. Чистота вулиць стала національним пріоритетом.

Факт: Зараз деякі медичні види жуйки дозволені — але тільки за рецептом лікаря!


9. Австралія: Лампочку змінює тільки електрик

Вийшла лампочка? Чекай! Ліцензований електрик, спецоперація, три вертольоти — тільки так можна повернути світло у кімнату. Австралія: країна, де лампочки міняти небезпечніше, ніж зустріти крокодила.

Чому? У штаті Вікторія закон ухвалили у 1998 році після серії випадків електротравм. Влада подумала: “Люди не повинні ризикувати, міняючи лампочки самостійно!”

Факт: У 2010 році закон змінили. Тепер просту лампочку можна замінити самостійно. Але історія залишилася легендарною.


10. Греція: Заборона високих підборів біля руїн

І правильно. Бо старі камені не витримають і ваших підборів, і вашої драми.

Тому, якщо хочете фотку “на фоні Парфенону” — краще вдягайте кеди і поводьтеся скромно.

Чому? Античні руїни надзвичайно крихкі. Підбори з маленькою площею опори могли пошкодити камінь, якого 2500 років. А ще — туристи на підборах часто падали й влаштовували аварії типу “драматичне перекидання біля Парфенону”.

Факт: Заборона досі чинна для деяких археологічних зон.


Коротко:

Кожен з дивних законів виник не “від балди”, а через реальні проблеми.

Просто зараз це виглядає як анекдоти з альтернативної реальності.





Климчук Артемія



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Давай знайомитись

 Степанцева Наталія  Добрий день!  Мене звати Наталя, мені 43 роки. Мріяла працювати у Приватбанку, було декілька спроб (на інші вакансії), відправляла резюме, та була відмова. Випадково побачила на сайті працевлаштування вакансію нашого департаменту, спочатку були сумніви, але ризикнула і вирішила що це вже остання спроба, на швидкоруч склала резюме та відправила. Через декілька днів мені зателефонували і понеслося…)) Коли почала працювати, зрозуміла що це те, що пробудило мене від нудьги та дало поштовх до нових досягнень у праці над собою та  взаємодії з оточуючими.  Робота дуже цікава, різноманітна а дистанційний формат має переваги. З повноліття починала працювати касиром, потім шила одяг на фабриці але це було важко та нудно, тому почала шукати себе. Працювала адміністратором у магазині, на пошті, у іншому банку та кредитній компанії, потім прибирала у дитячому садочку.  На протязі життя змінювали різні напрями але майже увесь час робота була пов'язан...

Давай знайомитись

Волошина Аліна Привіт, мене звати Аліна, мені 21 рік. В нашому напрямку опинилась завдяки сайту work.ua. Першою роботою в мене був приватний дитячий садок, займалась з дітками.  З раннього дитинства займалась танцями. Зараз навчаюсь в ХДУ, на педагогічному факультеті, та паралельно працюю) У вільний час люблю малювати картини по номерам. Також полюбляю подорожувати. Доречі однією з незабутніх подій у мене, була якраз подорож на моє день народження) Однією з улюблених страв можу відзначити суші. Найкраща порада, яку мені давали, звучить так: "Потрібно слухати лише саму себе". Мене завжди заспокоював спокій в моїй родині, тому маючи магічну палочку, я б загадала: закінчення війни, та щоб усі мої близькі були щасливі та здорові. Дробот Микита Привіт, мене звати Микита, мені 21 рік. В нашому департаменті опинився таким чином:   п рокинувся від дзвінка HR, мені запропонували спробувати себе на нашій посаді, я спочатку нічого не зрозумів, тому що тільки прокинувся) Але пот...

Давай знайомитись

Пашкова Марина Всім привіт! Моє ім'я Марина, мені 44 роки. Проживаю у гарному, затишному та зеленому місті Лозова, Харківської області.  Знайомий запропонував спробувати працювати в ПриватБанку, і ось я тут.  Після школи спочатку навчалася на різних курсах (бухгалтерія, перукарство, манікюр), потім закінчила технікум, та інститут, де вивчала економіку. Працювала весь час, так як, навчалася заочно.На початку робочої кар'єри я працювала у різних сферах: касиром, бухгалтером, секретарем, агентом в туристичній компанії.  У вільний час полюбляю прогулянки парком, який знаходиться поряд з моїм будинком, зі своєю подружкою - компаньйонкою, собачкою). Вона в мене цікавої породи - двортерьер). Коли почалася війна, на сайті безпритульних тварин, була об'ява, де я і вподобала маленьку собачку, та взяла її в опіку. Мені подобаються аудіокниги. Коли я займаюся домашніми справами, я завжди щось прослуховую, частіше це мотивуючі книги, з останніх це: “ Як насолоджуватися життям”, Дейла ...