Перейти до основного вмісту

Давай знайомитись

 Овчарова Аліна

Мене звати Овчарова Аліна, мені 30 років. Навчалася у Харківському національному економічному університеті ім. С.Кузнеця, я магістр бізнес-адміністрування. Опинилася я в департаменті Soft Collection, завдяки одногрупниці з універу, яка працювала в Soft Collection, я надихнулась її вмінням задовольняти свої потреби, не просячи грошей у батьків, і я знайшла вакансію на робота.юа. Одногрупниця була дуже здивована, коли мене побачила в Приваті, а потім ще отримала бонус за приведи друга, якого вона не приводила, а він прийшов сам)). Тому першою моєю роботою став ПриватБанк, Soft Collection. У вільний час полюбляю проводити час з родиною та друзями, дивитись фільми, грати на приставці, гуляти на свіжому повітрі, або придумати собі якісь справи і кататися туди-сюди, то батьків навідати, то друзів побачити, то пів “Аврори” купити, то кави випити. Мої улюблені страви - борщ і шашлики, заради них я готова на купу речей. Наприклад, заради борщу я не сварюсь з свекрухою, бо вона готує найкращий борщ у всесвіті), і їй можна його замовляти), тому в нашій родині - це священна страва). Шашлики готую тільки я, бо роблю це найкраще, єдине в чому потребую допомоги, це розпалювання багаття та смаження, це я делегую своєму чоловікові). Якби я мала магічну паличку, перше бажання було б - це мир на всій планеті, друге - щоб всі були здорові, а третє - щоб здійснення моїх бажань не мало обмежень, бо в три я не вкладаюсь).


Комар Святослав

Мене звати Святослав, мені 22 роки. Хотів потрапити у ПриватБанк і побачив вільну вакансію. Перша робота-  Оператор мобільного зв язку. У вільний час займаюсь програмуванням, читаю книги та граю у відеоігри. У всіх навчальних закладах з цікавістю охоплював нові дисципліни. Паралельно з навчанням займався підробітками. Мені подобається працювати віддалено. Скоріше за все я жайворонок. У мене є три домашні тваринки (кішка  і дві собаки).



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...