Перейти до основного вмісту

Давай знайомитись

Наталія Боднар

Всім привіт, мене звати Наталія, мені 27 років. Працюю я з студентських років, з 17 років починала з роботи офіціанта. В Приватбанку почала працювати майже рік тому, гортаючи оголошення про роботу я помітила вакансію з можливістю дистанційно працювати, що звісно мене зацікавило. Оцінивши свої сили я вирішила що повинна не впустити таку можливість і подала резюме, так почався мій шлях тут. Ця робота дала можливості у багатьох аспектах мого життя, як от знайомства, спілкування, навчання, розвиток, фінансові можливості та ін. По освіті я еколог, лаборант хім. аналізу. Йшла отримати цю освіту, я з мрією про допомогу тваринам та природі, але на жаль в нашій країні ця робота не зовсім про спасіння тварин, тому я зараз активно допомагаю притулкам та безхатнім тваринам самостійно, щоб хоч трішки втілити свою мрію про допомогу, в майбутньому хочу відкрити притулок для тварин. Дитинство моє було в маленькому селі де основними заняттями і хобі це був догляд за тваринами і землею, саме звідси у мене бажання допомагати тим, кого ми приручили. Але крім цього я займалася легкою атлетикою, а саме бігом на довгі дистанції та естафети. Зараз моє хобі це великий теніс, комп'ютерні ігри, та читання. Люблю подорожувати та знайомитися з різними культурами та їжею, але мрію жити і будувати майбутнє своєї держави - України. Маю домашнього улюбленця - кота Барні.

Моя улюблена страва це Біг Мак, якщо в мене буде вибір піти в кращий ресторан міста чи Макдональдс, я виберу друге) Улюблена цитата: "Не бійся ворогів – у найгіршому випадку вони можуть тебе вбити. Не бійся друзів – у найгіршому випадку вони можуть тебе зрадити. Бійся байдужих – вони не вбивають і не зраджують, але тільки з їхньої мовчазної згоди існує на землі зрада і вбивство."


Марина Михайленко

Всім привіт!) Мене звати Марина, мені 41 рік. В команді ПриватБанку працюю рік, потрапила по рекомендаціі подруги з якою працювала довгий час на попередній роботі. Більшість часу працювала на держслужбі за фахом. Банківська сфера - це новий крок та досвід у моєму житті. Спочатку це дійсно був "вихід" із зони комфорту для мене, щось нове і незвичне... Але новий досвід в житті - це завжди виклик рухатись вперед!) Щодо відпочинку то люблю гори та море, і не має різниці яка це буде пора року, ці два дива природи мене захоплювали завжди.... Як зараз модно говорити - це місто моеї сили))). Маю малу собачку породи чіхуахуа, це справжній компаньйон, вона завжди працює зі мною лежачі на подушці та підіймає настрій)

Р.S. Любіть себе, частіше відпочивайте, цінуйте кожну хвилину, бо життя одне )


 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...