Перейти до основного вмісту

Давай знайомитись

Ждамаров Дмитро

Всім привіт , мене звати Дмитро і мені 24 роки. Працюю в департаменті вже 5 років, з часів навчання в університеті . Навчався за спеціальністю "прикладна механіка". Потрапив я сюди досить банально - шукав роботу як і більшість студентів , так і подав резюме через сайт. В дитинстві займався футболом , їздив на чемпіонати України, але після отримання травми з цим прийшлось закінчити. Зараз же цікавлюсь/вивчаю програмування та полюбляю грати в відеоігри. Раніше я був жайворонок, коли ще працювали в офісі , зараз же з початку карантину графік змінився, і я став совою. Тому ранкові зміни іноді даються складно. З фільмів та серіалів мої улюблені жанри фентезі та історичні: "Зоряні війни", "Володар Перснів", "Гра Престолів ", "Вікінги". Відповідно і по книгам теж саме. 

Взимку в мене з'явилися два бешкетники Рейгар і Дейман, які полюбляють слідкувати як я працюю та граю в відеоігри. Порада/цитату яку я запам'ятав на все життя - "Ти не можеш зупинити зміни, як і не можеш зупинити захід сонця". І це дуже допомагає в більшості ситуацій .


Кисельова Ірина 

Всім привіт! Мене звуть Ірина. Мені 46 років. Народилася та живу у Дніпрі. Працюю у банку з 2012 року, зараз на проекті “Пізні терміни”. У нашому департаменті розпочала роботу з рекомендації моїх колишніх колег по роботі. Першою моєю роботою була робота в коледжі автоматики та телемеханіки. Я працювала у навчальній частині (була головною за розкладом усього навчального закладу). Потім була пейджингова компанія "Євроінформ", колеги з якої мене запросили до нашого департаменту. У вільний час я люблю читати, займатися спортом, дуже люблю слухати музику та здійснювати тривалі піші прогулянки містом. Після школи закінчила Державний Хіміко-Технологічний Університет, 6 років заочного навчання були незабутні. Пам'ятаю, коли нас перевели працювати віддалено, мені дуже не хотілося цього, а тепер втягнулася, це дуже зручно. Але іноді сумую за офісом, за колективом та спілкуванням наживо. Я більше люблю самотність та тишу, ніж гучні компанії. Фільми та книги я люблю різнопланові, не дивлюся містику, фантастику та жахи (не моє). Дуже люблю смачну їжу, особливо все, що стосується морепродуктів. З нещодавніх незабутніх подій, які трапилися в моєму житті - це отримання посвідчення водія. То була моя дуже давня мрія. І ось вона втілилася в реальність, чому я дуже рада. Дуже люблю море, сонце, пляж. Тому якщо вибирати між пляжем та подорожжю з пригодою – виберу пляж. Якби я мала чарівну паличку, то моїм бажанням було – МИР! Я думаю, зараз мільйони людей бажають цього! Моя улюблена цитата: "Все можливо! На неможливе просто потрібно більше часу!"

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...